Які є ознаки, що відрізняються політичні партії від інших політичних сил?

По-перше, партія – це організація, тобто тривале об?єднання людей на самих різних рівнях політики – від місцевого до міжнародного. Тривалість дії організації дозволяє відрізняти її від фракцій, кліки і інших тимчасових організацій, які виникають і зникають разом зі своїми натхненниками і організаторами.

По-друге, ознакою партії є існування стійких місцевих організацій, підтримуючих регулярні зв?язки з центральним керівництвом.

По-третє, метою керівництва центральної і місцевої організації є завоювання і здійснення державної влади. На відміну від інших організацій (профспілок, підприємницьких союзів, селянських об?єднань та інш.), які хоч і займаються політичною діяльністю, але орієнтуються передусім на захист економічних і інших інтересів їх членів, головною метою політичних партії є завоювання (поновлення) політичної влади або участь в ній.

По-четверте, кожна партія прагне забезпечити собі підтримку народу – від голосування за неї до активного членства.

По-п'яте, будь-яка партія є носієм певної ідеології або особливого бачення світу і людини.

Питання про функції партій носить в більшій мірі конкретно-історичний характер, бо об?єкт функцій, їх різноманіття, спеціалізація залежить від особливостей конкретного політичного режиму, стану громадянського суспільства і загалом рівня соціально-політичного розвитку тієї або іншої країни. Однак, незалежно ні від чого, діяльність будь-якої політичної партії націлена, передусім, на боротьбу за завоювання і використання політичної влади в інтересах підтримуючих її груп населення. Цю функцію можна конкретизувати, виділивши ряд приватних сторін в діяльності партій.

До таких можна віднести ідеологічну, політичну і організаторську функції.

Політична функція складається в практичній участі партії в боротьбі за владу, в її здійсненні, в прийнятті політичних рішень і в контролі за їх виконанням. Партії виступають як інтитуційна форма забезпечення доступу різних груп людей до важелів державної влади, вони замінюють собою стихійні форми боротьби за владу формалізованими і упорядкованими формами. У сучасних демократичних країнах значення існування партій зводиться до того, щоб перемогти на чергових виборах і сформувати вищі державні органи влади по своїй програмі. З цією метою партії відбирають своїх кандидатів на виборні державні посади і до представницьких органів влади, здійснюються передбачені законодавством процедури їх висунення і реєстрації, роботу серед виборців в підтримку своїх кандидатів.

Ідеологічна функція складається у виявленні, обгрунтовані і вираженні інтересів людей як об?єднаних в даній партії, а також її прихильників. У західній літературі ця функція відома як артикуляція і агрегація інтересів. Між політичною партією і її соціальною базою існують відносини представництва. В ідеалі мета партії відбивається в реалізації представництва в політичній системі суспільства тих соціальних груп, прошарків, класів, інтереси яких вона виражає. Однак, нерідко партія не отримує тієї соціальної групи, на представництво якої вона претендує. Інтереси однієї соціальної групи можуть представлятися декількома партіями, разом з тим, одна партія може претендувати на одночасне представництво різних груп або соціальних шарів. Звідси, найважливішою функцією партії є розробка ідеально-політичної доктрини або концепції, яка була б сукупністю взаємопов’язаних і систематизованих принципів, ідеалів, цінностей, цілей і намірів, що лежать в основі діяльності партії.

Сучасні партії, як правило, намагаються представите себе масі як виразників суспільних інтересів всього населення, а не як представників меншини. Кожна партія переслідує мету переконати в своїй ідейній правоті якомога більшу кількість громадян, забезпечити вмотивовані практичні дії своїх членів і прихильників.

Ідейно-політичні переконання партії виробляються її лідерами, приймаються партійними органами і фіксуються в програмі партії, її програмних установках, рішеннях і резолюціях партійних з?їздів, конференцій і т.п.

Організаторська функція партій полягає в практичній реалізації ними своїх програмних настанов. До цієї функції відноситься рішення наступних конкретних задач:

а) політична соціалізація громадян, соціально-політична освіта, згуртування і активізація громадян на основі спільності їх конкретних інтернів, роз?яснення масам політичної ситуації, яка складалася, і передбачуваної платформи дій, політичне виховання громадян;

б) організація взаємодії партії з представницькими і виконавчими органами влади;

в) відбір і рекрутування політичних лідерів і еліт для всіх рівнів політичної системи, бо крім висунених партією професійних політиків, в керуванні справами суспільства і держави саме активну участь беруть партійні експерти, аналітики, фахівці;

г) діяльність по розширенню свого чисельного складу, вдосконаленню партійної структури, зміцненню матеріального положення центральних і низових організацій, розвитку взаємодії з дружніми партіями;

д) поглиблення зв?язків і відносин між різними гілками влади, місцевими і центральними органами державного керування, різноманітними політичними інститутами.

Зрозуміло, даний перелік функцій партій носить умовний характер. На практиці вельми важко буває визначити аспект їх діяльності від інших. Так і конкретний зміст тих або інших функцій, їх пріоритетність не залишаються постійними; вони змінюються по мірі зміни соціально-політичного становища в даному суспільстві.

Крім того, одні партії можуть бути настроєні на прагматичну діяльність і постійно використовують будь-які можливості для досягнення поставлених цілей, а отже, на передній план виступають відповідні функції. Інші – віддають перевагу ідеологічному стилю діяльності і вбачають своє головне завдання в захисті ідеалів і принципів. У цих партій домінують інші функції, відповідні їх цілям.

Дата добавления: 2015-10-24