Спрощення в групах приголосних

1. Відбу в ається у в имо в і та на письмі:
• групи приголосних стн і ст спрощуються на сн і сл: перстень — персня, честь — чесний, об­ласть — обласний, щастя — щасли в ий;
• в инятки стано в лять сло в а кістля в ий, пе­с­т­ли­ в ий, х в астли в ий, за­п’ястний та при­кме­т­ни­ки, ут в орені в ід іменникі в іншомо в ного по­хо­джен­ня:
контрастний, баластний, ком­па­к­т­ний, контактний.
2. Відбу в ається лише у в имо в і:
• у сло в ах шістнадцять, шістсот, шіст­де­сят;
• у групах приголосних стц, стч: не в істка — не­ в і­с­т­ці, хустка — хустці;
• у групах приголосних: турист — ту­ри­ст­сь­кий, студент — студентський — сту­де­нт­с­т­ в о.

Подвоєння та подовження приголосних

1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних: а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти; б) кінця першої і початку другої частини складноскоро-чених слів: військкомат, міськком; в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний, ранок —ранній, причина —причинний, закон — законний, година —годинник, вікно —віконниця. Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно; г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -ся: винісся, розрісся, трясся. Буквосполучення нн пишеться: а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний; б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний, а також у прикметнику старанний; в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний. 2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного: а) перед я, ю, і, е в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; життя, життю, у житті; знаряддя, знаряддю, у знарядді; зілля, зіллю, у зіллі; Запоріжжя, Запоріжжю, у Запоріжжі; волосся, волоссю, у волоссі; питання, питанню, на питанні; б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття — почуттів; відкриття — відкриттів та ін; в) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. д.; стаття, статті, статтю, статтею (але в родовому множини — статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею; г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: тінь — тінню; мить — миттю; молодь — молоддю; вісь — віссю; міць — міццю; подорож: — подорожжю; ніч — ніччю; розкіш —розкішшю; річ —річчю; Рось —Россю; д) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та ін.; е) перед ю, е у формах теперішнього часу дієслова лити (литися) —ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, лають, ллється, ллються; а також у похідних виллю, наллю, наллємо, наллють і т. д.    

Дата добавления: 2015-10-24