1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумул я ція, бар о ко, белад о на, белетр и стика, брав і симо, ват (хоч Ватт), грип, гр у па, груп е то, гун (г у ни), ідил і чний, інтелекту а льний, інтерм е цо, колект и в, ком і сія, ком у на, лібр е то, піан і симо, піцик а то, стак а то, с у ма, фін (ф і ни), форт и симо, шас і, шоф е р та ін.
Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння приголосних: анн а ли, б о нна, бр у тто, в а нна (в а нний), мад о нна, м а нна (м а нний), м о тто, н е тто, п а нна, п е нні, т о нна, білль, б у лла, в і лла, мулл а, д у рра, м і рра.
2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперц е пція (бо є перц е пція), іммігр а ція (бо є мігр а ція), іннов а ція (бо є нов а ція), ірраціон а льний (бо є раціон а льний), ірре а льний (бо є ре а льний), контрревол ю ція (бо є револ ю ція), сюрреал і зм (бо є реал і зм).
Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нот а ція — анот а ція, конот а ція), приголосний не подвоюється на письмі.
3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Анд о рра, Гар о нна, Голл а ндія, Кальк у тта, Мар о кко, Місс у рі, Н і цца, Ренн, Я ффа; Б е тті, Дж о нні, М ю ллер, Русс о, Фламмарі о н, Ш и ллер.
Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються і в усіх похідних словах: анд о ррський (Анд о рра), марокк а нець (Мар о кко), я ффський (Я ффа).
ПЕРЕДАЧА ЗВУКА J ТА ГОЛОСНИХ
J
1. Відповідно до вимови j у словах французького походження передається через ж: Жер о м (Jérôme), жаб о (jabot), Ж а нна (Jeanne), жур і (jury); у словах англійського походження — через дж: джаз (jazz), Джеймс (James), дж е мпер (jumper), Дж е рсі (Jersey); у словах іспанського походження — через х: х у нта (junta), Бадах о с (Badajoz).
2. Початкові іе (hіе) звичайно передаються через іє: ієр а рх, ієр а рхія, ієр е й, ієр о гліф, але: єзу ї т, Є на, є на (грошова одиниця Японії), Єрусал и м. Початкове je передається через є: Є нсен, Є сперсен.
3. Початкові io, yo, jo передаються через іо, коли в українській мові вони вимовляються як два склади: і о н, іоніз а тор, іон і йський, Іон і чне м о ре; через йо, коли вони вимовляються як один склад; йод, й о та; Йорд а нія, Нью-Й о рк, Йон, Й о сип та ін.
4. I, y (а також u німецького дифтонга eu) в позиції між двома голосними (в іноземній мові) в загальних назвах звичайно не передаються окремим знаком: б у єр, конв е єр, ло я льний, паран о я, пле я да, ро я ль, сакво я ж, секв о я, фа я нс, феєрв е рк, але: Г о йя, Сав о йя, Фейєрб а х; також м а йя (народність), фой є.
5. Залежно від позиції та вимови в українській мові і, у (ігрек) передаються також літерами і, ї та и.
1. а) І пишеться:
1. 1) На початку слова: ід е я, Ілі а да, інстр у кція, інтернаціон а льний; І ндія, Ісп а нія; І бсен, Ів о н, Ізаб е лла.
2. 2) Після приголосного перед голосним, є та звуком й: артері а льний, гені а льний, ді а лектика, індустріаліз а ція, матері а л, соці а лізм, фі а лка; ауді є нція, гі є на, клі є нт, пієт е т; аксі о ма, революціон е р, соціол о гія, фіол е товий; р а діус, трі у мф; парт і йний, р а дій; Біарр і ц, Фі у ме; Віард о, Оссі а н, Фіорав а нте.
3. І в середині слова перед голосним іноді переходить у й і відповідно передається на письмі: курй о з, серй о зний; ар’єрг а рд, бар’ є р, вольтер’ я нець, кар’ є ра, n’ є ca.
4. Ia в кінці слова передається звичайно через ія: арт е рія, інд у стрія, іст о рія, х і мія; Ап у лія, Гр е ція, Ді є го-Гарс і я, М у рсія.
5. 3) Після приголосних в особових іменах і в географічних назвах (крім випадків, зазначених у в, 3–5 цього ж пункту), а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова: Замб е зі, К а прі, Лісаб о н, Міссіс і пі, Монтевід е о, Нагас а кі, П о ті, Ніл, Сев і лья, С і дней, Сомал і, С о чі; Анр і, Білл о, Гальв а ні, Грімм, Дідр о, Д і зель, Ов і дій, Росс і ні; лісаб о нський.
2. Примітка. Власні імена, що перетворилися в назви предметів і явищ, тобто стали загальними іменами, пишуться за правилами правопису загальних назв іншомовного походження: д и зель (хоч Д і зель).
3.
1. 4) Після приголосних у кінці невідмінюваних слів: візав і, жур і, кол і брі, мерс і, пар і, попур і, такс і, харак і рі, а також перед наступним приголосним у таких невідмінюваних словах, як гр а тіс, піан і симо й под.
2. 5) В усіх інших випадках після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним: б і знес, піл о т, вібр а ція, акад е мік, фін а нси, гр а фік, гіпопот а м, лог і чний, гімн, кілогр а м, кін о, арх і в, х і мія, хір у рг, літерат у ра, респ у бліка, комун і ст, н і ша.
4. Примітка 1. У ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишеться відповідно до вимоги и: бурм и стер (але бургом і стр), в и мпел, єх и дна, імб и р, кипар и с, лим а н, м и ля, мирт, н и рка, спирт, хим е ра та ін., а також у словах, запозичених із східних мов, переважно тюркських: башк и р, г и ря, калм и к, киндж а л, кирг и з, кис е т, кишл а к.
Примітка 2. З и, а не з і пишуться також слова церковного вжитку: ди я кон, єп и скоп, єпит и мі я, єпитрах и ль, камил а вка, м и тра, митропол и т, христи я нство тощо.
5. б) Ї пишеться після голосного: моз а їка, на ї вний, проз а їк, ру ї на, те ї н; Ене ї да, Ізма ї л, Ка ї р.
6. Але в складних словах, де перша частина закінчується голосним, на початку другої частини пишеться і: староінд і йський, новоірл а ндський; так само в позиції після префікса, що закінчується на голосний або приголосний; антиістор и чний, доістор и чний, поінформув а ти; безід е йний, дезінтегр а ція, дезінф е кція, дезінформ а ція, р о зіграш.
7. в) И пишеться:
1. 1) В загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним: д и зель, дин а мо, дипл о м, дир е ктор, мет о дика; інстит у т, матем а тика, ст и мул, текст и ль, тип; зиґз а ґ, поз и ція, фіз и чний; маркс и зм, силу е т, сист е ма; цист е рна, ц и фра; жиранд о ль, реж и м, джиг і т, дж и нси; речитат и в, чичер о не; ш и рма, шифр; бриг а да, риф, ф а брика.
2. 2) У географічних назвах з кінцевими -ида, -ика: Антаркт и да, Атлант и да, Флор и да; Адрі а тика, Ам е рика, Ант а рктика, А рктика, Атл а нтика, А фрика, Б а лтика, К о рсика, М е ксика.
3. 3) У географічних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Алж и р, Вашингт о н, Вірдж и нія, Г е мпшир, Жир о нда, Й о ркшир, Л е йпциг, Цинд а о, Чик а го, Ч и лі, але перед голосним і в кінці слова пишеться і: Віш і, Ш і офок.
4. 4) У географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приголосним (крім j): Великобрит а нія, Крит, Маврит а нія, Мадр и д, Пар и ж, Р и га, Рим та ін., але А встрія, Р і о-де-Жан е йро.
5. 5) У ряді інших географічних назв після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аргент и на, Братисл а ва, Браз и лія, Ватик а н, Единб у рг, Єг и пет, Єрусал и м, Кит а й, Кордиль є ри, Пакист а н, Палест и на, Сард и нія, Сирак у зи, С и рія, Сиц и лія, Скандин а вія, Тиб е т та в похідних від них: аргент и нець, аргент и нський та ін.
6. У словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться відповідно до французького u українське у, а не ю: брош у ра, жур і, параш у т; також у словах парф у ми, парфум е рія.
Е, O, EU
1. Е передається літерою е: екв а тор, екзамен а тор, ел е ктрика, ен е ргія, ентузі а зм, ет а п, іде а л, кар е, силу е т, те а тр, фает о н, філ е; Еквад о р, Па-де-Кал е, Теру е ль; Есх і л.
2. Коли іншомовне е (іноді дифтонг аі) на початку слова вимовляється в українській мові як звукосполучення й + е, воно передається літерою є: європ е єць, європ е йський, є гер, єн о т, є ресь; Є мен, Євпат о рія, Євр а зія, Євр о па, Євфр а т, Єг и пет. Також після апострофа, є, і, й, ь пишеться є, а не е: бар’єр, п’єдест а л, конв е єр, ре є стр, феєрв е рк, абітурі є нт, паці є нт; В’ є нна, В’єтн а м, Ов є до, Трі є ст, Сь є рра-Ле о не; Вандрі є с, Ді є го, Фейєрб а х, Готь є. Але після префіксів і споріднених з ними елементів пишеться е: діел е ктрик, полі е др, рееваку а ція, реемігр а ція тощо.
Примітка. У слові траєкт о рія пишеться є; у словах про е кт, про е кція й под. пишеться е.
Ое, ö, eu передаються літерою е: Г е те, Кельн, Вільн е в
Відмінювання іменників II відміни чоловічого роду
Нижче в таблиці наведено буквені відмінкові закінчення іменників II відміни чоловічого роду. Через кому подаються різні закінчення в різних іменниках тієї самої групи, як, на
приклад, у родовому відмінку однини: дуба, лісу —а, -у. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску, як, наприклад, у місцевому відмінку однини: на
коні, на коневі, на коню і / -еві / -ю.
Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки, як, наприклад, у називному відмінку множини: хліба — (-а). Знаком 0 показано нульове закінчення, як, наприклад, у родовому відмінку множини: киян — 0.
Відмінки Однина Множина
Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 44 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Спрощення в групах приголосних | | | Получение правовой помощи при депортацией и изгнании |