ІІ.ІІ. Оцінка структури та якості кредитного портфеля банку протягом останніх років

Відповідно до вимог статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" 02 березня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних".

Національний банк України наголошує, що 94% усіх вкладників АТ "Дельта Банк" мають вклади в межах гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) суми – 200 тис. грн., отже, вони отримають свої вклади в повному обсязі. Кількість таких вкладників становить 554 тисячі. Частина клієнтів зі значними обсягами вкладів (близько 6% від кількості всіх вкладників) отримають свої вклади в межах суми, гарантованої Фондом.[12]

Головною причиною віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних стало невжиття власником банку своєчасних, дієвих і достатніх заходів для поліпшення фінансового стану банку та приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства України. Головний акціонер та керівництво АТ "Дельта Банк" обрали високоризикову стратегію стрімкого зростання за рахунок придбання неякісних активів. Крім того, агресивна розбудова корпоративного бізнесу АТ "Дельта Банк" та недостатньо досвіду в обраному сегменті призвели до значного погіршення якості кредитного портфеля та скорочення ліквідності банку. У кризових реаліях сьогодення основні акціонери не змогли своєчасно збільшити капітал у необхідному обсязі та підтримати ліквідність для забезпечення виконання зобов’язань перед вкладниками.

Слід зазначити, що з метою недопущення погіршення фінансового стану, ліквідності банку та захисту інтересів вкладників АТ "Дельта Банк" Національний банк України ще на початку 2014 року (згідно з постановою Правління Національного банку України № 91) надав АТ "Дельта Банк" кредити на підтримання ліквідності на суму 4 150 млн. грн., а після погодження програми капіталізації банку у вересні 2014 року – стабілізаційний кредит на суму 960 млн. грн. (згідно з постановою Правління Національного банку України № 327) під заставу цінних паперів, гарантованих державою. Зазначені заходи тимчасово виправляли ситуацію в банку, однак не привели до значного поліпшення фінансового стану. Антикризові дії акціонерів та керівництва банку стосовно виправлення становища також виявилися недостатніми, план рекапіталізації АТ "Дельта Банк" його акціонерами не був реалізований. Крім того, банк не мав якісного забезпечення для отримання додаткового кредиту рефінансування Національного банку України. З урахуванням системного значення АТ "Дельта Банк" Міністерство фінансів України та Національний банк України всебічно обговорювали плани реструктуризації банку та можливої участі держави в його рекапіталізації. Але ураховуючи незадовільний стан активів банку регулятор був змушений ухвалити рішення про визнання банку неплатоспроможним.

Частка проблемної заборгованості клієнтів перед банком має стійку тенденцію до збільшення. Так, за станом на 01.01.2012 року даний показник збільшився на 84%, та становив 4537,69 млн.грн., за станом на 01.01.2013 року збільшився на 30% та становив 5909,04 млн.грн. Отже, всі вищезазначені негативні тенденції вимагають від банку дієвого механізму для стабілізації ситуації з проблемною заборгованістю позичальників, в тому числі і за споживчими кредитами.

Рисунок 2.1.1. Динаміка та структура окремих складових активів і питомої ваги кредитного портфеля в загальному обсязі активів ПАТ «Дельта Банк» порівняно з показником по банківській системі в цілому за період з 1.01.2011р по 1.01.2013р

Для зменшення кредитного ризику при споживчому банківському кредитуванні в банківській практиці використовуються різноманітні інструменти, які умовно можна розділити на дві групи.

До першої групи відносяться заходи та методи інструменти, що дозволяють знизити імовірність реалізації кредитного ризику, а саме:

- заходи, що забезпечують підвищення ступеня готовності позичальника виконувати зобов'язання за кредитною згодою;

- заходи, що забезпечують підвищення фінансових можливостей позичальника;

- підвищення інформованості банка про готовність і можливість позичальника виконувати умови кредитного угоди;

- розподіл ризику;

- лімітування.

Використовуючи інструменти другої групи банки можуть знижувати масштаб втрат при наданні кредитних послуг. До таких заходів слід віднести:страхування,ризикова премія та забезпечення.

Слід детально дослідити інструменти, що використовуються в ПАТ «Дельта Банк» та включені як елементи системи ризик-менеджменту банку.

Споживче кредитування в ПАТ «Дельта Банк» супроводжується добровільним страхуванням позичальника. Договір такого страхування укладається на добровільних засадах під час оформлення кредитної угоди. При цьому страхування є комплексним та спрямоване на відшкодування втрат банку від неможливості клієнта розрахуватися за отриманий кредит у наступних випадках:смерть позичальника;стійка втрата працездатності позичальника;недобровільна втрата роботи.

У разі виникнення страхової події афільовані страхові компанії«Арсенал Страхування» та «Дельта Життя», зобов’язуються відшкодувати банку його збитки. При цьому ними встановлено недиференційований розмір страхових платежів у розмірі 1 % щомісяця від суми кредиту, що не залежить від розміру наданих коштів, терміну їх повернення, віку позичальника та інших характеристик. Таке страхування вигідно всім сторонам, особливо страхувальнику, який отримує значну винагороду за свої послуги у вигляді страхової премії, оскільки даний вид страхування є одним з найдорожчих.

Для мінімізації втрат від можливого невиконання зобов’язань клієнтом АТ «Дельта Банк» практикує використання і такого інструменту як змінна процентна ставка.

Розмір відсоткової ставки не залежить від розміру кредиту, але банк варіює процентну ставку залежно від цільового спрямування та терміну надання кредиту.

Найбільш розповсюдженим інструментом, що застосовується ПАТ «Дельта Банк» в операціях споживчого кредитування є використання забезпечення. Забезпеченням в угодах кредитування на придбання товарів виступає товар, який придбавається позичальником та на купівлю якого оформлюється видання кредиту. Прийняття таких товарів у якості забезпечення не потребує його оцінки спеціалістами банку та дозволяє, не витрачаючи час на даний процес, скоротити термін оформлення угоди. Звісно, банк ризикує не покрити повністю втрати у разі вимушеної продажі заставленого предмету через його різку втрату в ціні після початку використання, але мінімізувати їх можливо. Не зручним у використанні даного інструменту є те, що банку, у випадку вилучення заставленого товару, необхідно додатковий ресурс для його продажу, оскільки у більшості випадків такі товари, що побували у вжитку, не є ліквідними.[12]

Дата добавления: 2015-10-02