Підходи до раціонального вибору ЛП при захворюваннях алергічної природи. Спільне застосування протиалергічних засобів, взаємодія ліків з іншими фармакологічними групами

Раціональна фармакотерапія алергічних захворювань базується на 4 основних принципах:

- усунення алергену з організму хворого;

- використання засобів, які неспецифічно пригнічують алергічні реакції без урахування характеристики конкретного алергена;

- імуносупресивна терапія;

- специфічна гіпосенсибілізація або специфічна імунотерапія

Правильний вибір і раціональне використання протиалергічних препаратів у комплексній терапії алергічних захворювань дозволяють знімати гострі прояви алергії, досягнути високої ефективності лікування при мінімальних побічних проявах та попередити виникнення її повторного загострення.

Класичними показаннями для призначення антигістамінних препаратів є алергічні риніт і кон’юнктивіт, кропив’янка та набряк Квінке, атопічний дерматит.

Не дивлячись на досить вагомі негативні ефекти Н₁-блокаторів І покоління (короткочасність дії, багаторазовий прийом протягом доби, кокаїноподібна місцевоанестезуюча дія, хінідиноподібний вплив, седативний ефект, стимуляція апетиту, дисфункція шлунково-кишкового тракту, порушення зору, сечовиділення, тахіфілакція тощо), вони й досі займають міцні позиції в алергологічній практиці. Це пов’язано, по-перше, з нагромадженим досвідом використання цих засобів, по-друге, з наявністю побічних ефектів, які в певній клінічній ситуації можуть виявитись бажаними (зокрема, наявність антисеротонінової активності, місцевоанестезуючого чи седативного ефекту), по-третє, з низькою вартістю в порівнянні з препаратами ІІ та ІІІ покоління. Наявність ін’єкційних лікарських форм Н₁-блокаторів І покоління робить їх незамінними при розвитку гострих та невідкладних станів.

Основними перевагами препаратів ІІ та ІІІ покоління над Н₁-блокаторами І генерації є:

- висока специфічність та висока спорідненість з Н₁-рецепторами;

- швидкий початок дії (за винятком астемізолу);

- достатня тривалість антигістамінної дії (до 24 год.) та можливість одноразового прийому протягом доби;

- відсутність блокади інших типів рецепторів, з чим пов’язані побічні ефекти Н₁-антагоністів І покоління;

- непрохідність через гематоенцефалічний бар’єр при використанні в терапевтичних дозах та відсутність седативної дії;

- відсутність зв’язку абсорбції препарату з прийомом їжі;

- відсутність тахіфілаксії.

Дія стабілізаторів мембран опасистих клітин поширюється на велику кількість клітин, які приймають участь в алергічній реакції, вони гальмують як ранню, так і пізню фази алергічного процесу. Спектр дії недокромілу ширший, ніж кромоглікату натрію. Володіючи високою терапевтичною ефективністю при легкій та середньотяжкій бронхіальній астмі, алергічних ринітах, кон’юнктивітах, препарати даної групи практично позбавлені побічних реакцій.

Стабілізатори мембран опасистих клітин застосовують тільки з метою профілактики, тому прийом препаратів розпочинають за 3-4 тижні до ймовірного контакту з аллергеном. Стійкий ефект стабілізаторів мембран опасистих клітин розвивається протягом 10-12 тижнів постійного приймання.

У перші дні застосування препаратів кромогліциєвої кислоти (назального спрею) можливе подразнення слизової носа, що не потребує відміни препарату. Для досягнення бажаного ефекту препарати для місцевого застосування необхідно використовувати не рідше 4 разів на день.

Терапію глюкокортикостероїдами слід проводити при тяжкому перебігу алергії, а також при анафілактичному шоці та набряку Квінке (в останньому випадку препарат вибору): внутрішньовенно вводять преднізолон (дорослим 60-150 мг, дітям з розрахунку 2 мг на 1 кг маси тіла). При генералізованій кропив'янці або при поєднанні кропив'янки з набряком Квінке високоефективним є бетаметазон 12 мг внутрішньом'язово. При набряку Квінке для попередження впливу на тканини гістаміну необхідно комбінувати антигістамінні препарати нового покоління (лоратадин) з глюкокортикоїдами.

При розвитку бронхоспазму показано інгаляційне введення b₂ агоністів та інших бронхолітиків і протизапальних препаратів через небулайзер.

Спільне застосування протиалергічних препаратів. Більшість класичних антигістамінних препаратів (І покоління), а останнім часом й препарати ІІ та ІІІ покоління успішно використовують в комбінації з адреноміметичними середниками. Особливо дане поєднання ефективне в терапії хворих на різні форми алергічного риніту. Із судинозвужуючих препаратів в склад комбінованих засобів найчастіше включають фенілпропаноламін, фенілефрин та псевдоефедрин, які містять насичене бензольне кільце, позбавлене 3’- або 4’- гідроксильних груп, а дана особливість здатна зменшити їх β-адренергічну активність, що покращує всмоктування при пероральному прийомі та збільшує тривалість дії. У порівнянні з іншими вазоконстрикторними препаратами дані засоби володіють меншим впливом на артеріальний тиск та практично не збуджують ЦНС, що проявляється безсонням та загальною збудливістю.

Лоратидин у деяких пацієнтів може проявляти дозозалежний ефект. У зв’язку з цим його необхідно з обережністю приймати з іншими Н₁-блокаторами.

При одночасному призначенні з бронходилятаторами кромогліциєву кислоту слід приймати через 20-30 хвилин після інгаляції відповідного препарату. Для профілактики встановлених алергенів дозу кромогліциєвої кислоти можна тимчасово збільшити. Щоб уникнути подразнення, бронхіту та спазму при використанні кромгліциєвої кислоти у вигляді інгаляцій, в порошок кромоглікату натрію додають 0,2 мг ізопреналіну. Інгаляційне введення кромогліциєвої кислоти дає можливість поступово знижувати дози глюкокортистероїдів чи бронходилятаторів.

Монтелукаст не використовують для купірування бронхіальної астми. Дозу глюкокортикостероїдів, що призначаються одночасно з монтелукастом, потрібно поступово зменшувати.

Дименгідринат може викликати псевдопідвищення рівня теофіліну в сироватці крові при визначенні його за допомогою імунологічного методу.

Теофілін, амінофілін посилюють кардіотоксичні ефекти β-адреноміметиків (ймовірність розвитку аритмій).

При одночасному прийомі глюкокортикостероїдів та димедролу дія перших знижується, може підвищуватися внутрішньо очний тиск.

Дата добавления: 2015-10-24