Ускладнення захворювань органів ШКТ

Ускладнення найчастіше бувають у хворих на пептичну виразку – кровотечі з виразок 12-палої кишки, пенетрацї й перфорації з виразок тіла шлунка, стеноз воротаря при локалізації виразок біля виходу з шлунка і малігнізації й В12-дефіцитна анемія у хворих з атрофічними гастритами.

а. Кровотеча відзначається у 15-20% хворих з тривалістю ПВ від 15 до 25 років, частіше при виразках дванадцятипалої кишки, ніж при виразках шлунка. Масивна кровотеча проявляється раптовою слабістю, рясним потом, блідістю шкіри, похолоданням кінцівок, м’яким прискореним пульсом, зниженням артеріального тиску. При швидкому наповненні шлунка кров'ю, що вилилася, виникає блювання чистою кров'ю. При незначній кровотечі блювання з’являється не відразу, а блювотні маси набувають колір «кавової гущі». Дьогтеподібний кал є пізнім симптомом крововтрати, оскільки проявляється через 1-3 дні. Іноді при кровотечі зникають больові відчуття. Прихована крововтрата проявляється ознаками залізодефіцитної анемії і позитивною реакцією калу на кров.

б. Пенетрація характерна проникненням виразки до серозної оболонки та за її межі в сусідні з шлунком або дванадцятипалою кишкою органи (печінка, підшлункова залоза, кишечник та ін.). Для неї характерними є тривалий анамнез ПВ, постійні болі з ірадіацією в спину, підребір'я; неефективність лікування. Пенетруючі виразки нерідко кровоточать.

в. Перфорація у 25% хворих може бути клінічним дебютом ПВ. Виникає частіше при локалізації виразки на передній стінці антрального, препілоричного відділів, дванадцятипалій кишці. Перфорації нерідко передують посилення болю, нерізке напруження м'язів черевної стінки.

Головні ознаки: раптова поява надзвичайно гострого «кинджального болю» у верхній половині живота з швидким розповсюдженням по всьому животі, блювання, уповільнення пульсу, підвищення температури, «дошкоподібний» живіт, зникнення печінкової тупості. Після гострого початку можливе короткочасне поліпшення стану хворого з подальшим розвитком картини розлитого перитоніту.

г. Стеноз пілородуоденального відділу характеризуєтьсясхудненням, сухістю шкіри і слизових, відчуттям тяжкості в епігастрії, відрижкою із запахом сірководню, нудотою, блюванням у другій половині дня і ввечері (у блювотних масах залишки їжі, яку хворий з’їв напередодні), «шумом плескоту», видимою судомною перистальтикою. При субкомпенсованому стенозі названі ознаки виражені незначно.

д. Малігнізації виразки шлунка (у 2-10% випадків) властиві слабкість, зниження апетиту, схуднення, зміна характеру болю, який стає постійним і не зменшується від прийому їжі або антацидів, прояви анемічного синдрому. Це основні клінічні признаки, що дозволяють припустити ракове переродження виразки.

е. Вітамін В₁₂-дефіцитна анемія виступає як ускладнення хронічного атрофічного гастриту, рака щлунка (порушений синтез внутрішнього фактору Касла), при порушенні всмоктування у тонкій кишці вітаміну В₁₂ у хворих літнього віку. Характерна класична тріада – ураження системи кровотворення, травної і нервової систем. Крім загального анемічного синдрому, для В₁₂-дефіцитної анемії характерні затерпання і біль у кінцівках, відчуття «повзання мурашок». Іноді виникають психічні розлади – депресія, порушення пам’яті. Є ознаки атрофічних змін у травній системі: погіршення апетиту, розлади стільця, біль у язиці. Шкіра бліда, дещо жовтянична, сосочки язика згладжені – «лакований» язик. Печінка і селезінка збільшені.

Ознаки В₁₂-дефіцитної анемії при дослідженні периферичної крові (високий колірний показник, макроанізоцітоз з наявністю мегалоцитів і мегалобластів, пойкілоцитоз, гіперсегментація ядер нейтрофілів) і пунктатів кісткового мозку (різка гіперплазія червоного ростка з переважанням мегалобластів) дифузною формою ХГ типу В (у випадках різкої атрофії слизової тіла шлунка).

---

Дата добавления: 2015-10-24