Основні клінічні синдроми

Синдром шлункової диспепсії - це симптомокомплекс, що виникає внаслідок некомпенсованої недостатності секреторної функції шлунка і проявляється відчуттям важкості, тиску або розпирання в надчеревній ділянці, неприємним смаком у роті, зниженням апетиту, відрижкою повітрям, їжею з тухлим запахом, нудотою, блюванням, проносами. Диспепсія шлункова спостерігається при ахлоргідрії і ахілії, тривалих декомпенсованих стенозах воротаря, атрофічному гастриті, раку шлунка.

Синдром кишкової диспепсії - це симптомокомплекс, що виникає внаслідок неповного розщеплення харчових речовин і порушення пасажу хімусу в тонкому кишечнику. Проявляється здуттям живота, бурчанням і переливанням в кишечнику, проносами з гнильним або кислим запахом калових мас, інколи бувають закрепи. Найчастіше спостерігається при гострих та хронічних запальних захворюваннях тонкого кишечника.

Синдром зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози - це симптомокомплекс, що виникає внаслідок недостатнього надходження в кишечник панкреатичної ліпази, амілази та трипсину, що призводить до порушення травлення і проявляється болем в животі, особливо в правому підребір’ї, здуттям живота, відчуттям бурчання і переливання в кишечнику, проносами (“жирний кал”). Спостерігається при хронічному панкреатиті, раку підшлункової залози.

Синдром недостатності травлення (мальдігестії) – це ряд ознак, що характеризують порушення порожнинного або пристінкового травлення в ШКТ. Найчастіше синдром мальдигестіі має місце при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту. При цьому спостерігається неповноцінне розщеплення харчових інгредієнтів (в залежності від рівня ураження травного каналу), бурхливе розмноження бактеріальних асоціацій із заселенням флорою не тільки дистальних, але й проксимальних відділів тонкого кишечника, дисбактеріоз.

Бактеріальна флора значно активніше, ніж у нормі, бере участь у ферментації неперевлених нутрієнтів, що призводить до утворення токсичних речовин (індол, скатол, аміак, низькомолекулярні жирні кислоти та ін.). Токсичні продукти бактеріальної ферментації спричинять подразнення слизової оболонки тонкої кишки, викликаючи посилення перистальтики. Після всмоктування і надходження в кров вони призводять до загальної інтоксикації організму.

Пацієнти з синдром недостатності травлення скаржаться на відчуття бурчання і переливання в кишечнику, здуття живота, виражений метеоризм, проноси з виділенням великої кількості неперетравлених калових мас з кислим або гнильним запахом. Зазвичай виявляються стеаторея, креаторея, амілорея.

Синдром порушеного всмоктування (мальабсорбції) - це комплекс симптомів, який розвивається в силу різних причин, що порушують процес всмоктування нутрієнтів в тонкому кишечнику. Нерідко синдром порушеного всмоктування поєднується з синдром недостатності травлення.

Розрізняють первинний і вторинний характер синдрому мальабсорбції.

Етіологія первинного синдрому мальабсорбції пов’язана зі спадковими змінами будови слизової оболонки тонкого кишечника і вродженими кишковими ферментопатіями. При вторинному синдромі недостатнього всмоктування мають місце набуті порушення структури та функції слизової оболонки тонкої кишки.

При хронічних захворюваннях основне значення у розвитку синдрому недостатності всмоктування мають такі ж атрофічні або дистрофічні процеси в кишковій стінці, як при синдромі недостатності травлення.

Синдром мальабсорбції розвивається при хронічному ентериті, злоякісних новоутвореннях тонкого кишечника, дифузних хворобах сполучної тканини, глистних інвазіях (лямбліоз, стронгілоїдоз), харчовій алергії. Має значення і тривалий прийом цитостатиків, бігуанідів, деяких антибіотиків. При всіх перерахованих станах і захворюваннях причиною розвитку синдрому є порушення структури і функції ентероцитів.

Синдром полігіповітамінозу -це симптомокомплекс, що розвивається в внаслідок недостатнього всмоктування водо- та, особливо, жиророзчинних вітамінів внаслідок порушення рухової функції (дискінезія) тонкої кишки, а також розладів порожнинного і пристінкового (мембранного) травлення з розвитком бродильної і гнилісної диспепсії.

Клінічна прояви будуть формуватися в залежності від недостачі тих чи інших вітамінів. Так, нестача вітамінів групи В (В₁₂) і фолієвої кислоти може формувати залізо-В₁₂-фолієводефіцитну анемію. При недостатньому всмоктуванні жиророзчинних вітамінів (А, К) спостерігаються глосити, стоматити (в тому числі ангулярні), кровоточивість ясен, парестезії та болі в кінцівках, трофічні порушення шкіри і нігтів. Інколи можуть розвинутися ураження щкіри за типом екземи, нейродерміт, тріщини шкіри.

Астено-невротичний синдром - це виснаженння нервової системи. Відноситься до групи неврозів. Людина, що страждає неврастенією. водночас відчуває сильну втому і, водночас, підвищену нервову збудливість.

Розрізняють три стадії астено-невротичного синдрому. Початкова стадія характеризується дратівливістю і збудливістю. Вона зустрічається найчастіше. На цьому етапі більшість хворих вважають, що вони здорові. У друга стадії до дратівливості додається втома. Третя стадія - це гіпостенічна неврастенія. Хворі сонливі, апатичні, пригнічені.

Причин виникнення астено-невротичного синдрому досить багато. Однією з них є хронічні запальні захворювання ШКТ – хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунка та 12-типалої кишки, хронічний ентероколіт, хронічний холецистит, хронічний панкреатит, гепатит та цироз печінки.

Основними симптомами астено-невротичного синдрому при вказаних захворюваннях є швидка стомлюваність; підвищена дратівливість; перепади настрою; запаморочення; знижена працездатність; порушення сну; загальною слабкість.

Больовий синдром. Біль - це складне відчуття, в якому сприймання організмом сильних (пошкоджуюючих) стимулів – ноцицепція – поєднується з суб’єктивним досвідом, який включає сильний суб’єктивний компонент. Абдомінальний біль в більшості випадків є проявом патологічних процесів у черевній порожнині. Розрізняють такі типи абдомінального болю: вісцеральний; парієтальний; іррадіюючий.

Вісцеральний біль виникає внаслідок спастичних скорочень або перерозтягнення порожнистих органів, таких, як кишечник і жовчні протоки. Біль у паренхіматозних органах з'являється при перерозтягнення їх капсули. Вісцеральний біль не має чіткої локалізації, але частіше відчувається хворим в ділянці серединної лінії на рівні, відповідному розташуванню ураженого органу. Схематично найбільш типова локалізація вісцерального болю показана на малюнку 11.

Поява вісцерального болю часто поєднується з рефлекторними вегетативними реакціями (блюванням, що не приносить полегшення, зміною АТ і пульсу та ін.).

Парієтальний біль, як правило, носить гострий характер, чітко локалізований, супроводжується напруженням м’язів черевної стінки, посилюється при зміні положення тіла, кашлі. Даний тип болю найчастіше є проявом перитоніту.

---

Дата добавления: 2015-10-24