Клінічна фармакологія нестероїдних протизапальних засобів

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗП) - це група лікарських засобів, які широко застосовуються в клінічній практиці, при цьому більшість з них знаходиться в безрецептурному відпуску. Більше тридцяти мільйонів людей у світі щодня приймають НПЗП, серед них стаціонарних хворих близько 20%.

Велика «популярність» НПЗП пояснюється тим, що вони мають протизапальний, аналгетичний і жарознижуючий ефекти і приносять полегшення хворим з відповідними симптомами (запалення, біль, лихоманка), які супроводжують багато захворювань.

НСПЗ-препарати – групи:

1. Похідні саліцилової кислоти - ацетилсаліцилова кислота (аспірин), саліцилат натрію, долобід, ацетилсаліцилат лізину (аспізол) для довенного введення.

2. Піразолідини – фенілбутазол.

3. похідні індолоцтової кислоти - індометацин (метіндол), бутадіон, суліндак.

4. Похідні фенілоцтової кислоти - диклофенак натрію (ортофен, вольтарен), вольтарен – рапід, кетопрофен, сургам.

5. Оксіками – піроксикам, теноксікам, мелоксікам (моваліс).

6. Похідні пропіонової кислоти - ібупрофен (бруфен), напроксен, кетопрофен.

7. Похідні сульфонаміду – целекоксиб, німесулід.

8. Похідні антранілової кислоти - мефенамова кислота.

9. Піразолони – метамізол.

10. Похідні параамінофенолу – парацетамол.

11. Похідні гетероарилоцтової кислоти – кеторолак.

Фармакодинаміка. Головним механізмом дії НПЗП є пригнічення синтезу простагландинів з арахідонової кислоти шляхом блокування ферменту циклооксигенази (ЦОГ). Простагландини є медіаторами запальної реакції, сенсибілізують рецептори до медіаторів болю (гістаміну, брадикініну), знижують поріг больової чутливості, підвищують чутливість центрів терморегуляції в гіпоталамусі до ендогенних пірогенів.

НПЗП інгібують два ізоферменти ЦОГ. ЦОГ-1 регулює кількість простагландинів, які відповідають за цілість слизової ШКТ, функцію тромбоцитів. ЦОГ-2 приймає участь у синтезі простагландинів запалення. Важають, що блокада ЦОГ-2 – це протизапальна дія НПЗП, а побічні реакції їх пов’язані з блокадою ЦОГ-1.

Виражена селективність до ЦОГ-1 властива аспірину, кетопрофену, індометацину, а до ЦОГ-2 – у рофекоксибу, целококсибу.

Отже, НПЗП стабілізують лізосоми і попереджують вихід лізосомних гідролаз, здатних пошкоджувати тканинні компоненти, тобто пригнічують пошкоджуючу фазу запалення. Вони гальмують вироблення макроергів (АТФ) і енергії, яка може підтримувати запалення. Препарати гальмують синтез медіаторів запалення (ПГ, брадикініни), проявляють цитостатичну дію, що гальмує проліферативну фазу запалення (склеротичний процес). НПЗП по-різному впливають на хрящову тканину - негативно (індометацин, ібупрофен, саліцилати), стимулюють її утворення (парацетамол, сургам) і не змінюють її (диклофенак, мелоксикам, теноксикам).

Протизапальний ефект. НПЗП пригнічують переважно фазу ексудації. Найпотужніші препарати — індометацин, диклофенак, фенілбутазон — діють також на фазу проліферації, порушуючи синтез колагену і пов'язане з цим склерозування тканин, проте слабше, ніж на ексудативну фазу. На фазу альтерації НПЗП практичноне впливають. За протизапальною активністю всі НПЗП поступаються глюкокортикоїдам.

Анальгезивний ефект. Більшою мірою проявляється при болю слабкої і середньої інтенсивності, який локалізується в м'язах, суглобах, сухожиллях, нервових стовбурах, а також при головному або зубному болю. При сильному вісцеральному болю більшість НПЗП менш ефективні і поступаються за силою анальгезивної дії препаратам групи морфіну; (наркотичним анальгетикам).

Жарознижувальний ефект. НПЗП діють тільки при лихоманках, на нормальну температуру тіла не впливають, чим відрізняються від “гіпотермічних" засобів (хлорпромазин тощо).

Антиагрегаційний ефект. Внаслідок інгібування циклооксигенази-1 у тромбоцитах пригнічується синтез ендогенного проагреганта тромбоксану. Найсильнішою і тривалою антиагрегаційною властивістю володіє аспірин, який незворотно пригнічує здатність тромбоцитів до агрегації протягом усієї тривалості їх життя (7 днів). Селективні НПЗП не впливають на агрегацію тромбоцитів.

Імуносупресивний ефект. Виражений помірно, проявляться при тривалому застосуванні і має "вторинний" характер. Знижуючи проникність капілярів, НПЗП затрудняють контакт імунокомпетентних клітин з антигеном і антитіл із субстратом.

Широко ілюструє фармакодинаміку НПЗП ацетилсаліцилова кислота (АСК), яка є часто вживаним препаратом. Фармакодинаміка ацетилсаліцилової кислоти залежить від добової дози: малі дози (до 325 мг) проявляють дезагрегаційну дію (гальмують агрегацію тромбоцитів); середні дози (1,5-2 г) надають анальгетичну та жарознижуючу дію, а великі дози (4-6 г) мають протизапальний ефект; в дозі більше 4 г ацетилсаліцилова кислота підсилює екскрецію сечової кислоти (урикозурична дія), при призначенні в менших дозах її виведення затримується.

Фармакокінетика. Всі НПЗП добре всмоктуються в шлунково-кишковому тракті. Дія залежить від швидкості накопичення і концентрації НПЗС в синовіальній рідині, які змінюються в залежності від препарату і способу введення. Практично повністю зв'язуються з альбумінами плазми, витісняючи при цьому деякі інші лікарські засоби (див. Взаємодія препаратів), а у новонароджених — білірубін, що може призвести до розвитку білірубінової енцефалопатії. Найбільш небезпечні в цьому відношенні саліцилати і фенілбутазон. Метаболізуються НПЗП в печінці, виділяються -^: нирками. Виведення 80% нирками у незміненому вигляді і лиш частка (у зміненому).

Показання. Ревматичні захворювання, системний червоний вовчак, склеродермія, травматичні захворювання опорно-рухового апарату, неврологічні захворювання: невралгія, радикуліт, ішіас, люмбаго; ниркова, печінкова коліка, больовий синдром різної етіології.НПЗП застосовують при дисменореї для зняття больового синдрому, пов'язаного з підвищенням тонусу матки внаслідок гіперпродукції простагландину (крім анальгезивної дії, НПЗП зменшують об'єм крововтрати).

Протипоказання. НПЗП протипоказані при ерозивних виразках шлунково-кишкового тракту, особливо у стадії загострення, виражених порушеннях функції печінки і нирок, цитопенії, в період вагітності.

Індометацин і фенілбутазон не слід призначати амбулаторно особам, рід занять яких вимагає підвищеної уваги. НПЗП необхідно з обережністю призначати хворим на бронхіальну астму, а також особам, у котрих раніше виникали небажані реакції при прийомі інших НПЗП. Для пацієнтів з гіпертензією або серцевою недостатністю слід вибирати ті НПЗП, які найменше впливають на нирковий кровообіг. Особам літнього і похилого віку НПЗП необхідно призначати короткими курсами в мінімальних ефективних дозах.

Побічні дії НПЗП (див. розділ.3.8).

Дата добавления: 2015-10-24