|
Читайте также: |
1. С-м Рейно є одною із патогномонічних ознак ССД. Він характеризується трифазовою реакцією судин після охолодження, хвилювання, перевантажень (ішемія, ціаноз, гіперемія). На початку хвороби синдром Рейно носить епізодичний характер з втягненням дистальних відділів пальців, а потім китиць, ступнів, обличчя (ніс, губи, вуха).
2. Ураження шкіри проявляється стадією щільного набряку, а пізніше індурацією й атрофією. Зміни починаються найчастіше на 2-4-му пальцях рук. Ущільнення та потовщення шкіри супроводжується втратою додатків шкіри, набряком та порушенням пігментації (чергування ділянок депігментації та гіперпігментації). Пізніше пальці стають стрункими, витонченими ("пальці мадонни"), розвиваються згинальні контрактури. Шкіра пальців стає витонченою, часто звиразковується з повільним заживленням і утворенням рубців, розвивається склеродактилія й акросклероз, деформації нігтів, можлива гангрена пальців, остеоліз кінцевих фаланг, самоампутація. Часто уражається обличчя, яке виглядає нерухомим, маскоподібним, шкіра воскоподібна, натягнута, блискуча та не береться в складку. Шкіра навколо рота покривається сіткою глибоких зморшок (симптом "кисету"), спинка носа витоншується, а крила стають напруженими, що надає йому подібність із дзьобом хижого птаха. Окрім шкіри, в патологічний процес втягуються і слизові оболонки, при цьому формується хронічний кон'юнктивіт, кератит, фарингіт, атрофічний риніт, стоматит.
3. Суглобовий синдром за частотою виникнення поступається лише синдрому Рейно. У патологічний процес найчастіше втягуються суглоби кистей.
4. Ураження м'язів при ССД проявляються у вигляді фіброзного інтерстиціального міозиту з розростанням сполучної тканини й атрофією м'язових волокон, а також справжнім міозитом із дистрофічними й некротичними змінами з міастенічним синдромом і порушенням рухів.
5. Ураження шлунково-кишкового тракту - відзначаються патологічні зміни стравоходу, що супроводжуються порушенням проходження їжі по ньому, болем, необхідністю запивати водою суху їжу. При важкому перебігу ССД стравохід стає непрохідним. Такі зміни пов'язані з розвитком гладком'язової атрезії та підслизового фіброзу.
6. Ураження легень відзначається у 2/3 хворих, однак часто перебігає безсимптомно. Легеневий синдром характеризується симптоматикою переважно базального пневмофіброзу чифіброзуючого альвеоліту зутягненням в процес усіх структур легені - судин, паренхіми, плеври. Відзначається також раннє ураження легеневих судин з розвитком легеневої гіпертензії і, як наслідок, правошлуночкової недостатності.
7. У раження серцево-судинної системи є одним із основних проявів ССД, при якому в патологічний процес втягуються всі оболонки серця та судин всіх калібрів. Ураження міокарду (міокардіосклероз) спостерігається у вигляді великовогнищевого множинного склерозу. Ураження ендокарда – фібропластичний ендокардит закінчується вальвулітом.
8. Ураження нирок (склеродермічна нефропатія) проявляється перехідними формами від гломерулонефриту до злоякісного склерозу (“справжня склеродермічна нирка"), що характеризується злоякісною гіпертензією, ретино - та енцефалопатією, азотемією, нирковою недостатністю, змінами в сечі.
9.Неврологічна симптоматика. Найбільш характерною для ССД є периферична нейропатія та вегетативні розлади. Зрідка раннім симптомом недути є порушення чутливості в зоні іннервації V пари черепномозкових нервів, тобто оніміння щік. В основі лежать сполучнотканинні (фіброз) і дегенеративні зміни нервової системи.
10. Загальні симптоми. Може спостерігатися лихоманка, схуднення, слабкість, підвищена втомлюваність. Схуднення пов'язано з обмінко-трофічними порушеннями, коли майже повністю зникає підшкірна жирова клітковина, розвивається своєрідна муміфікація і важка кахексія.
Симптоми і синдроми захворювань суглобів, які хворий може лікувати безрецептрними ЛП в межах відповідального самолікування при консультативній допомозі провізора.
1. Діагностований лікарем остеопороз (препаратами кальцію з вітаміном D і мікроелементами, хондропротектори);
2. Больовий синдром, запальний суглобовий синдром (нестероїдні протизапальні засоби в таблетках і місцеві в мазях і гелях).
3. Легкі побутові травми;
4. Розтягнення м’язів і зв’язок;
5. Міозит, плексит;
6. Нерізко виражений суглобовий синдром, особливо при повторних загостреннях остеоартрозу, ревматизму проходять від долорену в гелі, при корекції хрящової тканини хондропртектором артроном, який містить глюкозамін і хондроїтин.
Незначні травми лікують прикладанням холодних компресів, льоду на 30 хв. до місця забою, після того на місце травми наносять анальгезуючі і протизапальні мазі, креми і гелі з ментолом, метилсаліцилатом, дають спокій травмованій кінцівці.
Для таких випадків використовують апізартрон (мазь, в основі якої бджолина отрута), фастум-гель (2,5% мазь кетопрофену), гепатромбін (гепаринова мазь). Слід пам’ятати що ці мазі наносяться на відкриту рану.
При підозрі на пошкодження внутрішніх органів потравмована особа повинна повинна бути оглянута лікарем.
Крім того, нагляду лікаря потребують при наступних клінічних критеріях:
1. Виникнення гострого болю в суглобі.
2. Біль протягом 2 днів в суглобі після травми.
3. Біль в суглобі більше тижня.
4. Біль з підвищенням температури, набряком суглоба, почервонінням шкіри над ним.
5. Болі в суглобах з висипкою на шкірі.
6. Біль в суглобах вранці в поєднанні з ранковою скутістю.
7. Біль в суглобі разом з набряком, що виникли через 2 тижні після ангіни або іншого інфекційного процесу.
8. Біль, деформація суглобів, затруднення рухів у них.
9. Біль в ногах після ходьби.
10. Біль у м’язах, суглобах, попереку, що зникає у лежачому положенні.
11. Біль “стріляючий”, з судомами, посилюється при кашлі.
Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 87 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Діагностичні критерії СЧВ | | | Лікування в міжприступному періоді |