Читайте также:
|
|
На АТП при технічному обслуговуванні і поточному ремонті рухомого складу найбільшого поширення набули такі методи організації ремонтно-обслуговуючого виробництва: метод комплексні бригад, метод спеціалізованих бригад, агрегатно-дільничний метод, метод централізованого управління виробництвом. Метод комплексних бригад.
При цьому методі організації РОП за кожною бригадою ремонтних робітників закріплена група автомобілів (зазвичай автоколона) для виконання постових робіт ТО-1, ТО-2 і ТР, а ремонт знятих з автомобіля агрегатів, вузлів, механізмів і приладів проводиться окремої бригадою (авторемонтні майстерні. АРМ).
До складу комплексної бригади, очолюваної механіком або бригадиром, входять робітники всіх спеціальностей.
У залежності від розміру АТП кількість комплексні; бригад може бути різне - від однієї до трьох-чотирьох.
Керівництво усіма бригадами здійснює начальник виробництва або завідуючий гаражем. Комплексна бригада виконує всі роботи на закріплених за нею автомобілях (крім ремонту агрегатів, знятих з автомобіля). У разі неякісного виконання робіт і передчасної відмови автомобіля ремонт виконує та ж бригада. Від якості роботи колективу бригади в значній мірі залежать витрати і простої автомобілів. Тому результати роботи кожної бригади можна об'єктивно оцінювати величинам витрат і простоїв автомобілів, тобто за тими ж показниками, за якими оцінюються результати роботи всього виробництва. При цій форм організації праці створюються умови для введення дієвого морального і матеріального стимулювання за поліпшення зазначених основних показників, що має велике значення для підвищення ефективності праці і виробництва.
За наявності відповідальності і зацікавленості бригади в зниженні витрат і простоїв «своїх» автомобілів колектив бригади зацікавлений у покращенні та інших показників роботи: підвищення якості ТО і ремонту автомобілів, поліпшення використання робочого часу і запасних частин і т.п. Комплексні бригади пред'являють і необхідні вимоги до поліпшення якості та своєчасному виконанню ремонту вузлів і агрегатів, який виконують самостійні відділення.
Ці позитивні сторони даної організації сприяли її широкому застосуванню на АТП. У той же час подібна організація праці має і свої недоліки. Тут відсутні оціночні показники результатів роботи окремих робітників і необхідна відповідальність і зацікавленість відділень по ремонту вузлів і агрегатів, знятих з автомобілів, в зниженні витрат і простоїв автомобілів.
Комплексні бригади прагнуть мати свої пости для ТО і ремонту «своїх» автомобілів, своє обладнання, свій фонд запасних частин, вузлів та агрегатів і т.п. Кожна бригада прагне проводити обслуговування та ремонт закріплених за нею автомобілів у зручний для неї час і терміни, що неможливо при потоковому методі виробництва. При цьому на виробництві створюється як би декілька відносно незалежних підрозділів і тому ускладнюється керівництво виробництвом. Така організація праці не сприяє застосуванню високопродуктивного обладнання, поточного виробництва, спеціалізованих постів і ефективному використанню матеріальної бази підприємства.
Розвиток виробничо-технічної бази і форм організації виробництва технічного обслуговування і ремонту рухомого складу в регіоні здійснюється в напрямку - концентрації, спеціалізації і кооперування виробництва шляхом створення на базі групи автотранспортних підприємств об'єднань автомобільного транспорту. Об'єднання можуть мати у своєму складі спеціалізовані виробництва і підприємства для централізованого технічного обслуговування: ремонту рухомого складу, відновлення оборотного фонду агрегатів, вузлів і деталей. Виробничо-технічна база об'єднання повинна розвиватися комплексно за всіма її елементами (будівель, споруд, обладнання) відповідно до прийнятих в територіальному об'єднанні автотранспорту формами організації технічного обслуговування та ремонту.
Виробничі структури технічної служби об'єднання автотранспорту вибираються в залежності від економічно обгрунтованих рівнів концентрації та спеціалізації виробництва. Склад підприємств та спеціалізованих виробництв об'єднання автотранспорту визначається переліком основних і допоміжних робіт, виконуваних у процесі - технічного обслуговування та ремонту, з урахуванням кооперативних зв'язків але виконання цих робіт (капітальний ремонт автомобілів, агрегатів, вузлів, відновлення деталей, виробництво та ремонт обладнання і т. п.). Першочерговим централізації підлягають:
• роботи, з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, програма з яким на кожному окремому підприємстві мала для застосування раціональних технологічних процесів-засобів механізації та автоматизації;
• найбільш трудомісткі, складні або часто повторювані роботи ТО і ремонту, які вимагають спеціалізованого устаткування, залучення висококваліфікованих робітничих кадрів, централізація яких забезпечить підвищення продуктивності праці і зниження вартості цих робіт:
• відновлення деталей;
• роботи з технічного обслуговування та ремонту технологічного обладнання;
• обмінний фонд агрегатів, вузлів і деталей, а також доставка його на автотранспортні і авторемонтні підприємства;
• роботи з надання технічної допомоги рухомому складу на лінії.
При централізації робіт проводиться централізація робочої сили і оборотного фонду агрегатів, вузлів і запасних частин.
Обсяг ремонтних робіт, що виконуються централізовано, може становити до 70-75% від загальної трудомісткості і включати: заміну та ремонт агрегатів і вузлів, фарбувальні, шпалерні і шиноремонтні роботи; ремонт акумуляторних батарей, приладів електрообладнання та паливної апаратури: слюсарно-механічні, арматурно- кузовні, ковальсько-ресорні та інші роботи.
Перехід до регіональних кооперованим системам об'єднань автотранспорту здійснюється на основі:
• концентрації однорідних робіт технічного обслуговування і ремонту рухомого складу;
• централізації управління в об'єднанні автотранспорту процесами забезпечення працездатності рухомого складу.
Виробнича структура кооперованої системи об'єднання автомобільного транспорту включає:
• підприємства та підрозділи підприємстві об'єднання, централізовано виконують роботи з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, відновлення деталей і оборотного фонду агрегатів, вузлів;
• підрозділи автотранспортних і авторемонтних підприємств об'єднання, які виконують роботи з технічного обслуговування і ремонту, підготовки їх виробництва і матеріально-технічного забезпечення;
централізовані підрозділи підготовки виробництва, здійснюють: контроль за станом запасів в територіальному об'єднанні автотранспорту, а також комплектуванням, шаненіем та використанням оперативного резерву нових та відремонтованих агрегатів, вузлів і деталей; централізовану доставку запасних частин на підприємства; збір, дефекацію і доставку ремонтного фонду на ремонтні підприємства та централізовані спеціалізовані виробництва;
• централізовані підрозділи технічної допомоги на лінії, що обслуговують конкретні зони регіону;
• централізовані підрозділу по технічному обслуговуванню та ремонту технологічного устаткування, оснащення та інструменту, виготовлення нестандартного обладнання;
• підрозділи централізованого управління, які здійснюють контроль і регулювання виробництва технічного обслуговування і ремонту в масштабах всього територіального об'єднання автомобільного транспорту.
Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 392 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Ремонт – це комплекс операцій із відновленню працездатності й відновленню ресурсу автомобіля або його складових частин. Ремонт проходить за потреби, яку виявляють у процесі ТО. | | | ОСНОВНІ НЕСПРАВНОСТІ АВТОМОБІЛЬНИХ ШИН |