Права та обов’язки землекористувачів

Комплекс прав та обов'язків постійних землекористувачів досить широкий і різноманітний. Але кожному з них належить право володіння і право користування, а іноді і право внутрішньогосподарського управління відведеною земельною ділянкою.

Право володіння земельною ділянкою землекористувачем — це юридично забезпечена можливість утримувати її як свою власну (наприклад, забороняти доступ на земельну ділянку інших осіб).

Право користування земельною ділянкою — це юридично забезпечена можливість суб'єкта здійснювати господарське та інше безпосереднє використання земельної ділянки з метою отримання доходів та інших благ матеріального та нематеріального характеру від корисних властивостей землі.

Юридичний зміст поняття "користування земельними ділян­ками" становлять права і обов'язки землекористувачів. У загаль­ному або конкретному вигляді вони включаються у зміст до норм інституту права землекористування, охоплюються конкрет­ними правомочностями землекористувачів і реалізуються у правових відносинах, що деталізують та доповнюють ці права і обов'язки. Тому їх часто називають суб'єктивними правами і юридичними обов'язками землекористувачів.

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

1) самостійно господарювати на землі;

2) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур та на вироблену продук­цію;

3) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

4) на відшкодування збитків у випадках, пе­редбачених законом;

5) споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. [21, c.29]

Ці права поширюються для усіх землекористувачів не залежно від підстав та видів землекорис­тування.

Усю сукупність закріплених законом прав землекористувачів з урахуванням їх змісту можна поділити на дві групи — права у сфері ефективного використання земельних ділянок і права у сфері реалізації інших майнових та немайнових прав.

До першої групи прав належать: самостійне господарювання на землі, використання у встановленому порядку для власних потреб наявних на земельній ділянці загальнопоширених корисних копалин, торфу, лісових угідь, водних об'єктів, а також інших корисних властивостей землі.

Другу групу прав постійних землекористувачів становлять такі права: власності на посіви і насадження, сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; на спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню. Способи захисту земельних прав закріплені ст. 152 Земельного кодексу України. Здійснення прав землекористувачем передбачає дотримання ним певних обов'язків, пов'язаних з використанням конкретних земельних ділянок.

Виходячи з цього, суб'єктивним правам кореспондують відповідні юридичні обов'язки. Землекористувачі зобов’язані:

1) забезпечувати викорис­тання землі за цільовим призначенням;

2) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

3) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

4) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

5) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні влас­тивості землі;

6) своєчасно надавати відповідним органам вико­навчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

7) дотримуватися правил добро­сусідства й обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

8) зберігати геодезичні знаки, проти­ерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. [21, c.29]

Наведений перелік юридичних обов'язків також не є вичерпним, тому що згідно Земельного кодексу України покладені й деякі інші обов'язки на землекористу­вачів.

Також земельним законодавством передбачені спеціальні права та обов'язки при використанні земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт. Так, згідно з ст. 97 Земельного кодексу України підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошу­кові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити їх на підставі договору з власником землі або за погодженням із землекористувачем з визначенням строків та місця проведення таких робіт.

Проведення розвідувальних робіт на землях заповідників, національних дендрологічних, ботанічних, меморіальних парків, поховань і археологічних пам'яток дозволяється у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України. Підпри­ємства, установи та організації, які проводять розвідувальні роботи, зобов'язані відшкодовувати власникам землі та земле­користувачам усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у попередній стан.

Значний інтерес викликає широке коло прав землекорис­тувачів, закріплене у спеціальних земельних законах, що регу­люють окремі види користування земельними ділянками. До таких прав відноситься, наприклад, право орендаря земельної ділянки на її переважне придбання у власність.

У спеціальних законах можна знайти і численні юридичні обов'язки, які покладені на землекористувачів. Так, за ст. 25 Закону України "Про меліорацію земель" землекористувачі зобов'язані зберігати та відтворювати родючість ґрунтів, біологічну різно­манітність та екологічну рівновагу у навколишньому природному середовищі. Як загальні права й обов'язки землекористувачів, так і передбачені в спеціальних законах права можуть здій­снюватися, а обов'язки виконуватися в силу їх прямого надання чи покладання законом або реалізовуватися за допомогою вступу в конкретні правовідносини шляхом укладення відповідних договорів та вчинення інших правочинів.

Здійснення суб'єктивного права постійного землекористування, яке виникло у встановленому порядку, допускає реалізацію належних конкретному землекористувачеві його земельних прав і додержання ним покладених на нього обов'язків згідно з правовими приписами і правилами.

За змістом усі обов'язки постійних землекористувачів можна поділити на три групи:

1) у сфері ефективного використання земельних ділянок (наприклад, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням);

2) у сфері відтворення і комплексної охорони земель (наприклад, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля);

3) у сфері реалізації інших майнових та немайнових обов'язків (наприклад, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів).

Можлива класифікація обов'язків землекористувачів і за іншими підставами.

Окремими повноваженнями наділені суб’єкти орендних відносин. Статус орендодавців та орендарів у земельних правовідносинах визначає Закон України "Про оренду землі".

Згідно з нормами даного Закону орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки. Орендарями земельних ділянок є фізичні або юридичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. [33, c.110]

Орендодавець має право вимагати від орендаря:

· використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

· додержання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів;

· додержання режиму використання водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони та територій, які особливо охороняються;

· своєчасного внесення орендної плати.

Орендодавець зобов'язаний:

· передати у користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, та придатну для використання за цільовим призначенням;

· вказати в договорі про права третіх осіб на земельну ділянку;

· не вчиняти дій, які перешкоджали б орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Орендар земельної ділянки має право:

· самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору;

· за згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;

· одержувати продукцію і доходи;

· здійснювати у встановленому порядку за згодою орендодавця зрошувальні, осушувальні, інші меліоративні роботи, будувати ставки та водойми.

Орендар зобов'язаний додержувати режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку, передбаченим законами України.

Орендар має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування збитків, заподіяних земельній ділянці громадянами та юридичними особами, включаючи орендодавця.

Орендні правовідносини щодо земельної ділянки виникають після укладення договору оренди земельної ділянки та проведення державної реєстрації.

Дата добавления: 2015-09-04