Право орендного землекористування

Одним з видів тимчасового землекористування є використання землі на умовах оренди. Орендне землекористування є відносно новим, але вже достатньо розвинутим правовим інститутом у земельному праві.

Правове регулювання орендних відносин в сфері використання землі здійснюється Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими спеціальними нормативними актами.
Оренда землі — це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. [6, c.93]

Оренда землі, як і тимчасове землекористування, характеризується тимчасовим користуванням землі.

Орендне землекористування як спеціальний вид викорис­тання земельних ресурсів є платним. Орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодав­цеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Плата за землю здійснюється у виді земельного податку або орендної плати.

Розвиток орендних відносин у земле­користуванні визначається не стільки основним цільовим призначенням земель, скільки видами діяльності орендарів. Земельні ділянки можуть надаватися в оренду для здійснення різних видів підприємницької діяльності. Орендне земле­користування має місце при веденні фермерського господарства, як форми підприємницької діяльності з використанням земель­них ресурсів як засобу виробництва, здійсненні будівництва, як форм підприємницької діяльності з використанням земельних площ як просторового базису тощо.

Об'єктами оренди є земель­ні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, комунальній або державній власності. З цього випливає, що об'єктами оренди можуть бути земельні ділянки усіх суб'єктів права земельної власності. Тому немає будь-яких обмежень для надання їх в оренду. Важливим є лише те, щоб вони на­лежали на праві власності певним суб'єктам.

Об'єктами оренди можуть бути земельні ділянки з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, що розташовані на них, якщо це передбачено договором оренди. Також будівлі та споруди можуть бути самос­тійними об'єктами орендних відносин як майно або майновий комплекс.

Суб'єктами орендних відносин, пов'язаних з використанням земельних ділянок на орендних засадах, є орендодавці та орен­дарі.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни і юридичні особи України, у власності яких перебувають земельні ділянки. Якщо земельні ділянки перебувають у комунальній власності, то орендодавцями є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські Ради. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації. Рішення про надання в оренду земельних ділянок зазначені органи державної влади приймають при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних Рад.

Однак слід зазначити, що якщо громадяни та юридичні особи можуть самостійно вирішувати питання про надання земельних ділянок в оренду на підставі договору, то надання в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності, здійснюється на підставі рішень відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.[6,c.94]
Орендарями земельних ділянок можуть бути районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації. Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України; органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради; громадяни України, юридичні особи, релігійні, громадські організації, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави, іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства.

Важливим є встановлення переважного права на отримання орендованої земельної ділянки у власність. Тобто орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має пере­важне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а у разі продажу на аукціоні – якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запро­понованих учасниками аукціону. У зв'язку з цим, орендодавець зобов'язаний повідомити в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі.

Одночасно чинним земельним законодавством передбача­ються широкі можливості оренди земельних ділянок для непідприємницьких видів діяльності як фізичними, так і юридич­ними особами. До них можна віднести, наприклад, орендне землекористування громадян для ведення особистого селянського господарства, для заняття садівництвом або гаражним будів­ництвом, установ державної власності для виконання дослід­ницьких робіт, підприємств комунальної власності для здій­снення благоустрою, юридичних осіб приватної власності для ведення будівництва тощо.

Використання орендованих земельних ділянок здійснюється на підставі договору, який укладається між орендодавцем та орендарем. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Невід'ємною складовою частиною договору оренди землі є:

1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обме­жень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

4) акт приймання-передачі об'єкта оренди;

5) проект від­ведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до нього додається договір щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Чинне земельне законодавство передбачає можливості на­дання орендованої земельної ділянки у суборенду, тобто орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. [6, c.96]

Отже, суборенда є різно­видом орендного землекористування і становить переуступку орендарем права володіння і користування орендованої ним земельної ділянки суборендареві.

Дата добавления: 2015-09-04