Підстави виникнення і припинення права землекористування

В процесі здійснення суб’єктивного права землекористування можливе його виникнення та припинення.

Моментом виникнення права постійного користування є момент реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. [22, c.225]

Право постійного землекористування юридичних осіб виникає в результаті дій, які являють собою акт розпорядження землею. У зв’язку з цим земельні ділянки надаються на підставі рішень уповноважених органів, до компетенції яких входить право розпорядження землею. Виходячи зі ст.122 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам для всіх потреб здійснюють сільські, селищні та міські ради із земель комунальної власності відповідних територіальних громад, а районні та обласні ради – з відповідних земель спільної власності територіальних громад.

Зі змісту ст. 123 Земельного кодексу України випливає, що підставою виникнення права землекористування є сукупність юридичних фактів, а саме:

1) Клопотання про відведення земельної ділянки;

2) Рішення про надання земельної ділянки;

3) Визначення її меж на місцевості (в натурі);

4) Одержання документа, що посвідчує право постійного користування.

Заборонено приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує права на неї та державної реєстрації. Таким чином, відведена юридичній особі земельна ділянка закріплюється у натурі місцевими знаками встановленого зразка. Державний акт, одержаний землекористувачем повинен реєструватися в установленому порядку, адже така реєстрація надає документу легітимності.

У загальному вигляді підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені ст. 141 Земельного кодексу України.

Отже, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених ЗК України;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. [22, c.235]

Добровільна відмова – це результат самостійного волевиявлення землекористувача, пов’язаного з відпаданням потреби в земельній ділянці. Волевиявлення юридичної особи має бути оформлено у відповідній формі – письмовій заяві, яка адресується власникові земельної ділянки.

Специфічною підставою припинення права користування земельною ділянкою є вилучення її у випадках, передбачених Земельним кодексом України. Дане вилучення здійснюється для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а проводиться за згодою землекористувачів, а у разі його незгоди – питання вирішується в судовому порядку.

Наведений у Земельному кодексі України перелік підстав припинення права землекористування не є вичерпним. Так, строкові види права землекористування припиняються по закінченню строку користування; право користування зазвичай припиняється поєднанням в одній особі власника та землекористувача, зі смертю землекористувача, із загибеллю земельної ділянки.

Припинення права постійного користування у випадку добровільної відмови регламентується Земельним кодексом України та має певний порядок. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Істотні особливості має припинення права оренди земельної ділянки - воно передбачає розірвання договору.

Дата добавления: 2015-09-04