Романтизм

· Напрям протилежний класицизмові, у якому превалюють уявне, фантастичне, емоційне.

· Відображає конфлікт між дійсністю та ідеалом.

· Відмовляється від культивованих до цього античних норм суворості та стриманості.

· Прагне передати інтуїтивно-чуттєві прагнення людини.

· Ідеал романтиків – яскрава й непересічна особистість.

· Джерелом натхнення була національна історія, фольклор, міфологія, народний побут, пейзаж.

Поширення набув у літературі (історичний роман, балада), живописі (пейзажна, історична, побутова тематика), найяскравішого розквіту отримав у музиці – найбільш гармонійному виді мистецтва, який передає голос серця.

3.3 Реалізм

· На відміну від романтизму, зорієнтований на відображення людських характерів за різних соціальних обставин.

· Є реакцією на індустріальне суспільство з його науково-матеріалістичною картиною світу.

· Метою напряму було правдиво відобразити дійсність, а не вигадувати відірвані від реальності образи.

Знайшов втілення в літературі (соціально-побутові, психологічні романи, повісті), театрі, живописі (побутова тематика), музиці (опери).

4.Особливості української культури ХІХ століття:

4.1 Література

Класицизм у літературі

Котляревський І. – його «Енеїда» ознаменувала зародження нової української літератури та літературної мови. П’єса «Наталка Полтавка» поклала початок створенню нового українського театру.

Наступниками Котляревського І. є Гулак-Артемовський П. і Гребінка Є., котрі збагатили українську класицистичну літературу жанром байки.

Сентименталізм у літературі

Г.Квітка-Основяненко – засновник художньої прози в новій українській літературі, автор психологічної, витриманої в сентиментальних тонах повісті «Маруся», а також творів, в основі яких були народні анекдоти та приказки («Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик»).

Романтизм у літературі

Романтизм утверджується в українській культурі в кінці 20-х і в 30-х рр., крім загальних рис має суто національні: головними героями стають: козак – мужній захисник батьківщини, народний співак-кобзар – виразник дум і прагнень українців.

Центром українського романтизму стає Харківський університет.

Представники:

П.Гулак-Артемовський – збагатив романтичну літературу не лише своїми творами, а й перекладами іноземних романтиків, зокрема польського поета А.Міцкевича, балад німецького письменника Й.Гете.

Є.Гребінка – переклав «Полтаву» О.Пушкіна.

Г.Квітка-Основ’яненко – у своїй творчості був зорієнтований на детальне вивчення фольклору, етнографії, історії.

М.Костомаров – автор ліричних поезій, балад, історичних драм і повістей.

На початку своєї творчості до романтиків тяжів і Т.Шевченко, у своїх думах, баладах, ліричних піснях, посланнях прагнув відобразити весь колорит народних звичаїв, з історії козацтва прагнув винести уроки, які б могли призвести до покращення долі України.

П.Куліш – автор першого в українській літературі історичного роману «Чорна рада».

Романтизм на західноукраїнських землях представляли члени «Руської трійці» – Г.Шашкевич, І.Вагилевич, Я.Головацький. Вони видавали альманах «Русалка Дністрова», у якому оспівувалася народна боротьба народу за звільнення, поетизувалися народні герої – Довбуш, Морозенко, гайдамаки, твори писалися живою народною мовою.

Реалізм у літературі

Представником реалізму в українській літературі вважається Т.Шевченко. Поетичне викриття вад тогочасної дійсності представлене в побутових («Катерина», «Сон»), соціально-політичних поемах («Єретик», «Кавказ»).

З’являється перший український соціальний роман «Люборацькі» А.Свидницького.

Сягнув за межі етнографічності та розпочав дослідження соціальних і психологічних проблем І.Нечуй-Левицький («Кайдашева сім’я», «Бурлачка»).

Перший соціально-психологічний роман української літератури вийшов з-під пера П.Мирного («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»).

Видатною особистістю цього періоду був І.Франко. Його багатогранна діяльність представлена в літературі (поезія, драматургія, велика та мала проза), літературній критиці, публіцистиці, перекладах, філософії, історії, етнографії та соціології. Вперше у світовій літературі паралельно з представником французького реалізму Е.Золя звертається до проблем робітничого класу («Борислав сміється»).

4.2 Архітектура ХІХ ст.

З кінця XVIII ст. українська архітектура представлена палацо-парковими ансамблями, у яких тісно поєдналися ознаки класицизму і романтизму (палаци будувалися в класицистичній манері, а пишні парки із гротами, вежами, арками – у романтичній).

Найвідоміші палаци України:

· палац гетьмана К.Розумовського в м.Батурині на Чернігівщині (архітектор Чарлз Камерон);

· родовий маєток Галаганів у с.Сокиринці на Чернігівщині (архітектор Павло Дубровський);

· Качанівка на Чернігівщині;

Пам’ятки архітектури класицизму:

· Воронцовський палац, Стара біржа, Потьмкінські сходи в Одесі (архітектор Франц Буффо);

· Головний корпус Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка, Інститут шляхетних дівчат у Києві (архітектор Вікентій Беретті)

Найвідоміші паркові комплекси:

· парк «Олександрія» у Білій Церкві;

· парк «Софіївка» в Умані.

У другій половині ХІХ ст. класицизм втрачає домінуюче значення в мистецтві. Архітектори почали звертатися до художніх стилів минулого, зокрема візантійського, романського, готичного, ренесансного, барокового. Так, з’являється еклектика – змішування різних стилів. Найвідомішою пам’яткою є Володимирський собор у Києві (архітектори І.Штром, П.Спарро, О.Беретті, К.Маєвський, В.Ніколаєв), за основу якого взято прийоми візантійської архітектури.

Національний художній музей України (колишній музей старожитностей та мистецтв) (архітектори В.Городецький, Г.Бойцов, В.Ніколаєв, Е.Саля), у його побудові використано форми грецького доричного ордера.

4.3 Скульптура першої половини ХІХ ст.

Ознакою класицизму була монументальна скульптура, яка набула громадського значення.

Представники:

· Іван Мартос. Його твори вирізняються довершеністю пропорцій, простотою, врівноваженістю композицій, гармонійністю, благородством.

Найвідоміші твори: монумент Мініну та Пожарському на Красній площі в Москві; надгробок гетьману К.Розумовському в Батурині; пам’ятник А.-Е.Рішельє в Одесі.

· Скульптори Василь Демут-Малиновський, Петро Клодт, архітектор Костянтин Тон. Їх твір – пам’ятник князю Володимиру в Києві – довершений зразок класицизму, який ідеально вписується в ландшафт міста.

У Західній Україні, з культурним центром у Львові, мистецтво зазнало впливу віденської школи, яка поєднувала ознаки бароко і класицизму. Це знайшло відображення:

· у меморіальній скульптурі (надгробки Личаківського кладовища). Найвідоміший майстер – Гартман Вітвер. До його кращих творінь належать і чотири фонтани на площі Ринок з постатями Нептуна, Діани, Афродіти, Адоніса.

· Антон і Йоан Шімзери – прикрасили багато будівель Львова скульптурними оздобленнями і створили галерею меморіальних пам’яток.

4.4 Образотворче мистецтво першої половини ХІХ ст.

Петербурзька Академія мистецтв – єдиний навчальний заклад у першій половині ХІХ ст., що готував професійних майстрів. Творчість багатьох її випускників є вагомим внеском до скарбниці українського малярства, серед них В.Тропінін, К.Павлов, В.Штенберг, Т.Шевченко.

Активно розвиваються жанри станкового живопису:

· портретний;

· історичний;

· пейзажний;

· побутовий.

Поряд із парадним портретом набуває поширення інтимний портрет, у якому увага сконцентровується на передачі зовнішніх і психологічних рис людини.

Василь Тропінін: «Я мало вчився в Академії, проте навчався в Малоросії…Я там без перепочинку писав з усього і усіх…». Він першим звернувся до образів українських селян, передав у портретах національний етнотип, передав романтичні ідеали тогочасся про красу і гідність людини. Найвідоміші картини: «Дівчина з Поділля», «Українець», «Пряля», «Портрет Максима Кармелюка».

Капітон Павлов. Його творчість сприяла розвиткові реалістичних і демократичних тенденцій в образотворчому мистецтві. Займався педагогічною діяльністю в Ніжинському ліцеї та університеті св. Володимира.

Найвідоміші картини: «Портрет дочки», «Діти читають абетку», «Хлопчик з голубком», «Бондар».

Василь Штенберг. Вважається основоположником українського пейзажного і побутового живопису. Першим почав зображувати людей на тлі реальної природи. Дружив із Т.Шевченком, виконав декілька портретів поета, гравюру «Кобзар з поводирем» до першого видання «Кобзаря».

Найвідоміші картини: «Вітряки в степу», «Табун», «Ярмарок в Ічні», «Пастух».

Тарас Шевченко. Дух романтизму в його творчості проявлялася в інтересі до духовного світу людей, їх почуттів, мальовничої природи, зверненні до історичного минулого України, пам’яток старовини, видатних особистостей. Т.Шевченко був живописцем і графіком. Працював у жанрах: побутовому («Селянська родина»), пейзажному («Дуб»), історичному («Дари в Чигирині 1649 року»), портретному (портрети Г.Закревської, Є.Кейкуатової, М.Щепкіна, А.Олдріджа, автопортрети).

Оригінальним витвором мистецтва є велике живописне полотно «Катерина», що є ілюстрацією до однойменної поеми. У ній простежуються: традиції українського іконопису, мистецтва бароко, народної картини. Тема твору нетрадиційна для тих часів: возвеличення жінки, яка за законами тогочасної моралі, мала зазнати суспільного осуду.

Поїздка на Батьківщину надихнула митця на створення серії графічних робіт «Живописна Україна» («Видубицький монастир у Києві», «Старости»), виконаних у такому виді гравіювання, як офорт.

Під час заслання Т.Шевченко взяв участь у двох географічних експедиціях, створивши багато замальовок берегів і островів Аральського моря («Крутий берег Аральського моря»), у яких продемонстрував віртуозне володіння технікою акварелі.

Він перший із художників, котрий звернувся до життя казахського народу («Байгуші», «Казахи біля вогню»).

Вершиною мистецької творчості Т.Шевченка вважається серія малюнків «Притча про блудного сина» («У в’язниці», «У шинку»).

У 1860 р. рішенням Ради Академії мистецтв за великі досягнення в розвитку графіки Т.Г.Шевченко був удостоєний почесного звання академіка гравюри.

Скульптура другої половини ХІХ ст.

Скульптура цього періоду характеризується посиленням реалістичних тенденцій. Монументальна скульптура набуває громадського звучання. У містах встановлюються пам’ятники Б.Хмельницькому, І.Котляревському, М.Гоголю, А.Міцкевичу. Для пам’ятника І.Котляревському Л.Позен виконав горельєфи на теми «Енеїди», «Наталки Полтавки», «Москаля-чарівника».

У станковій скульптурі популярності набуває побутовий жанр. Основоположником української жанрової скульптури є Леонід Позен. Працював у побутовому, історичному жанрах, у жанрі скульптурного портрета та монументальної пластики.

Найвідоміші твори: «Скіф», «Запорожець у розвідці».

У портретному жанрі відзначився Федір Балавенський. Він автор погрудних портретів Т.Шевченка, М.Кропивницького, І.Котляревського, М.Лисенка.

У Західній Україні високого розвитку набуває декоративна пластика, скульптурні оздоблення фасадів та інтер’єрів споруд.

Окрасою Львова стали:

· Театр опери та балету (фасад театру оздоблений скульптором Петром Війтовичем);

· пам’ятник Адаму Міцкевичу (скульптори Антон Попель, Михайло Паращук).

Образотворче мистецтво другої половини ХІХ ст.

· розвивалися демократичні тенденції;

· загострилися протиріччя між реалістичним напрямом і академізмом;

· значний вплив на живопис мала література.

Жанри станкового живопису:

· побутовий;

· історичний;

· портретний;

· пейзажний.

Започатковано діяльність Товариства пересувних виставок, метою яких було утвердження реалізму.

Дата добавления: 2015-09-04