Тести до теми

1. Що таке артефакт?

1.Знак, вид ідеографічного письма.

2. Виготовлені людиною речі, винайдені та використані нею засоби та способи дії.

3. Сукупність правил, які визначають ідеальність образу.

4. Твори фольклору та літератури.

2. Що таке ментальність?

1. Система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють моральну поведінку людей.

2. Сукупність психологічних, поведінкових настанов індивіда або соціальної групи.

3. Естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості.

4. Світогляд, що пояснює розвиток природи і суспільства.

3.Мистецтво – це:

1. Здатність людини на великі звершення.

2. Здатність людини влаштувати своє життя.

3. Можливість змінити все на краще.

4. Естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості.

4.Культура виконує наступні функції:

1. Естетичну, розважальну, гуманістичну.

2. Людинотворчу, інформативну, регулятивну.

3. Загальнолюдську, прогресивну, радикальну.

4. Державотворчу, громадсько-політичну, революційну.

5. Предметом культурології є:

1. Історичний аспект культури.

2. Загальні закономірності розвитку культури.

3. Морфологічний аспект культури.

4. Ціннісно-смисловий аспект культури.

6. Культура – це:

1. Система життєвих орієнтацій суб’єкта, що реалізується у засобах та результатах його діяльності.

2. Синонім поняття «цивілізація».

3.Рівень матеріально-технічного розвитку суспільства.

4.Історичний етап розвитку суспільства.

7. Масова культура – це:

1. Культурна орієнтація на спрощені смаки.

2. Примітивізм.

3. Народна культура.

4. Комерціалізована шаблонна культура.

8. Аксіологічна функція культури полягає у:

1. Формуванні світогляду людини.

2. Формуванні розлогої системи знань про світ.

3. Формуванні системи цінностей людини.

4. Формуванні інформаційної спадкоємності культури.

9. Першим етапом «окультурення» «Homo sapiens» стала поява:

1. Письма.

2. Мови.

3. Табу.

4. Ієрархії в племені.

10. Матеріальна культура – це:

1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людиною.

2. Сукупність матеріальних цінностей, а також засобів їх створення.

3. Сукупність досягнень певної цивілізації.

4. Сукупність побутових речей, які нас оточують.

ЛЕКЦІЯ №2

НАЙДАВНІШІ КУЛЬТУРИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

ПЛАН

1.Трипільська культура.

2.Скіфо-сарматська культура.

3.Культура та дохристиянські вірування східних слов׳ян.

1. Трипільська культура.

Найвизначніша східноєвропейська культура (IV-III тис. до н.е.), мідний вік.

Село Трипілля на Київщині, дослідив В.Хвойка.

3 етапи трипільської культури:

1. Ранній – 4000-3600 до н.е.

2. Середній – 3600-2800 до н.е.

3. Пізній – 2800-2000 до н.е.

Основні заняття носіїв трипільської культури – землеробство й скотарство. Особливу роль відігравали мисливство, рибальство, збиральництво.

Основні знаряддя праці, предмети побуту й прикраси виготовляли з:

- кременю;

- каменю;

- міді;

- кістки;

- глини.

Виникли також (уже на ранньому етапі) металеві вироби: мідні шила, рибальські гачки, прикраси, долота, кинджали, сокири.

Основні вироби:

1. Кам׳яні скребачки, ножі, свердла.

2. Кістяні молоти, шила, намистини.

3. Кам׳яні тесла і сокири-молоти.

4. Рогові мотики та молотки.

5. Глиняні прясла, грузики для ткацького верстата.

Найвищого рівня розвитку досягла трипільська кераміка (використовувалася в господарстві та магічних ритуалах)

Вироби прикрашалися яскравим орнаментом, властивим лише цій культурі. Найпоширеніші елементи орнаментів:

- спіралі;

- смуги;

- кола;

- зображення людей і тварин;

- меандр;

- канелюри.

Скульптурні вироби трипільської культури:

1. Статуетки (фігурки) жінок, рідше чоловіків.

2. Фігурки свійських тварин (бик, свиня, коза, собака).

3. Іграшки.

Ідеологія носіїв трипільської культури – культ плодючості, культ предків.

Основою суспільної організації трипільців був рід, поділений на великі патріархальні сім׳ї.

З пізнім етапом пов’язаний початок майнового розшарування та виділення родоплемінної верхівки.

Характерні:

1) Заглиблені й наземні житла (ранній етап), розміщалися по колу, на високих річкових терасах;

2) Глинобитні житла (30 м² - 150 м²) – окремі секції (вогнище, глиняна піч, лежанка, робочі й культові місця);

3) Великі поселення, розміщені концентричними колами;

4) На початку пізнього етапу – поселення-гіганти (Майданецьке поселення, близько 10 тис. чол.).

2.Скіфо-сарматська культура.

Скіфи (скіти, сколоти) – загальна назва споріднених племен північно-іранської мовної групи індоєвропейської сім’ї, що жили у VII – III cт. до н.е.

Основні писемні джерела про скіфів – свідчення античних авторів (Геродот, Гіппократ). Скіфія займала територію (за Геродотом) від Дунаю до Дону, від гір Криму до зони лісів.

Скіфи створили оригінальну й високу культуру, що входила до ареалу культур скіфо-сибірського типу й впливала на культуру сусідніх народів.

На культурі скіфів позначилися:

1) знайомство з високорозвиненими культурами Переднього Сходу;

2) античний світ.

Скіфське суспільство характеризувалося:

- глибокою соціально-економічною диференціацією;

- соціальна верхівка – могутня військова знать;

- основні виробники – вільні общинники (скотарі й землероби);

- певну роль відігравало рабство;

- антропоморфізацією богів, жертовники богам (богу війни Аресу).

Мистецтво скіфів Північного Причорномор’я (VII – IX ст. до н. е.) мало кілька етапів розвитку. Твори виконано в “звіриному стилі” (воїн вірив, що зображення на його зброї на одязі хижого звіра допоможе в бою).

Відомі знахідки скіфського мистецтва на території України:

1) Різьблені пластинки з кістки з зображенням оленів і птахів (Жаботинські кургани);

2) Зображення диких і фантастичних тварин на зброї та кінській збруї;

3) Скіфське мистецтво (IV – III ст. до н.е.) відоме з пам’яток курганів Солоха (золотий гребінь, срібна амфора), Чортомлик, Товста Могила (Золота пектораль);

4)Монументальна скульптура – кам’яні баби;

5) III – II ст. до н.е. пов’язано зі скіфською державою, розвитком міської культури (кам’яний мавзолей у Неаполі Скіфському, кам’яні стели, фресковий живопис);

Зразки музичних інструментів

а) металеві дзвіночки, бубонці, брязкальця різних форм і розмірів;

б) шумовий інструмент – тризубці;

в) на фресках, коштовностях – зображення музикантів;

г) зображення виконавців на різних інструментах: струнні – ліра, кіфара, арфа; духові – авлос (подвійна флейта), сиринга (флейта Пана з кількох з’єднаних трубочок); ударні – тимпана (бубни), кротали (металеві тарілочки на зразок кастаньєт).

Сармати – давні кочові іраномовні племена, споріднені зі скіфами.

Спочатку культура була близькою до скіфської, хоча певною мірою в економічних і культурних відношеннях відставали від скіфів:

- довше зберігався родоплемінний лад з пережитками матріархату;

- у IV ст. до н.е. створили великі союзи племен;

- у III ст. до н.е. – почали переходити через Дон;

- у II ст. до н.е. – панівне становище в степах Північного Причорномор’я, яке перейшло від скіфів;

- кінець пануванню сарматів у Північному Причорномор’ї поклала навала готів.

Ті, що збереглися на Півдні Східної Європи, за раннього Середньовіччя, змішалися з іншими народами (слов’янськими, північнокавказькими), з тюркськими племенами.

Для культури сарматів характерні:

1) курганні й безкурганні могильники (Новопилипівські, Усть-Кам’янські кургани);

2) мечі, кинджали, списи, луки, стріли;

3) панцирі, шоломи;

4) кіннота вважалась однією з найкращих;

5) золоті вироби зі Станиці Северської та кургану Хохлач (II-I ст. до н.е.);

6) прикраси з могильника Суук-Су (Крим, IV-VI ст. до н.е.);

7) металевий і глиняний посуд.

Особливості орнаменталістики сарматів:

1) використання “ звіриного стилю ” (зображення тварин, фантастичних істот, сцен полювання, боротьби звірів);

2) зображення людей – кінних лучників, списників, бородатих варварів.

3. Культура та дохристиянські вірування давніх слов’ян.

На українських землях впродовж тривалого часу формувалася праслов’янська культура, у цьому процесі поєднувалися традиції автохтонного етносу й інших народів.

У I тис. н.е. – суттєві зміни в історії давніх слов’ян.

Творчий геній давніх слов’ян на території України виявлявся в:

1) зарубинецькій (II ст. до н.е. - II ст. н.е.) культурі;

2) черняхівській (II-V ст. н.е.) культурі.

Основними промислами давніх слов’ян були: землеробство, тваринництво, птахівництво, мисливство, бортництво.

Найбільш поширені ремесла:

1) Металургійна справа (була відома сталь, різні способи плавлення; VII – IX ст. з’являються поселення металургів);

2) Ковальство;

3) Гончарство;

4) Оброблення дерева, шкіри, каменю;

5) Прядіння;

6) Ткацтво;

7) Виноробство;

8) Борошномельне виробництво;

9) Ювелірна справа (VI – VII ст. – техніки: виїмчаста емаль, чернь, зернь, філігрань, інкрустація, різні види позолот);

Міфологія

Збруцький ідол – зображення цілого пантеону язичницьких богів.

Рівні богів:

1) Боги найвищого рівня:

а) Сонце або Дажбог, пізніше – Хорс;

б) Перун – бог грози;

в) Стрибог – бог вітру;

г) Велес – покровитель скотарства;

д) Сварог – вогню й ковальства;

е) Лада – мудрості й краси.

2) Наступний рівень: Рід, Ярило, Купала, Мокоша (за господарськими циклами, сезонними обрядами).

3) Нижчий рівень:

а) характеризували загальні поняття – Доля, Лихо, Смерть, Правда, Кривда;

б) представлений неіндивідуалізованими істотами: духами, нечистю, тваринами, рослинами, джерелами, горами, камінням;

в) індивідуалізованими істотами: баба-яга, кощій, чудо-юдо, домовики, лісовики, водяники, русалки, мавки, кікімори.

Райське дерево – уособлювало всі міжрівневі стосунки, це Світове дерево – втілення світу в цілому.

Три частини райського дерева:

1) гілки й верховіття – птахи (прав – світ богів);

2) стовбур – бджоли (яв – світ людей)

3) коріння – плазуни (нав – світ нижчої міфології).

У східних слов’ян-язичників не було храмів. Дерев’яні зображення богів стояли просто неба.

Головні свята:

1) Новий рік;

2) Масниця;

3) Купала.

Після прийняття християнства – збіг свят з язичницькими (Різдво, Святки).

Дата добавления: 2015-09-04