ВИСНОВОК. Термін «інвалід» з традицією, що склалася несе в собі дискримінаційну ідею

Термін «інвалід» з традицією, що склалася несе в собі дискримінаційну ідею, виражає ставлення суспільства, виражає ставлення до інваліда, як до соціально непотрібної категорії. Поняття «людина з обмеженими можливостями» в традиційному підході яскраво висловлює дефіцит бачення соціальної сутності дитини. Проблема інвалідності не обмежується медичним аспектом, це соціальна проблема нерівних можливостей [16].

Головна проблема дитини з обмеженими можливостями залежить від його зв'язку зі світом, а обмеження мобільності, бідності контактів з однолітками і дорослими, в обмеженості спілкування з природою, доступу до культурних цінностей, а іноді - і до елементарного освіті. Ця проблема є не тільки суб'єктивного чинника, яким є соціальне, фізичне і психічне здоров'я, але й результатом соціальної політики та сформованого суспільної свідомості, відсутність спеціальних соціальних служб [25].

- Дитина, що має інвалідність - частина і член суспільства, він хоче, має і може брати участь у всій багатогранного життя.

- Дитина, що має інвалідність може бути так само може й талановитий, як і його однолітки, які мають проблеми зі здоров'ям, але виявити свої дарування, розвинути їх, приносити з їх користь суспільству, йому заважає нерівність можливостей.

- Дитина - не пасивний об'єкт соціальної допомоги, а що розвивається людина, яка має право на задоволення різнобічних соціальних потреб у пізнанні, спілкуванні, творчості.

- Держава не просто покликане дати дитині, має інвалідність, певні пільги та привілеї, він має піти назустріч його соціальним потребам і створити систему соціальних служб, що дозволяють нівелювати обмеження, що перешкоджають процесамйого соціальної реабілітації та індивідуального розвитку.

- Аналіз життєдіяльності дітей і сімей, які мають дітей - інвалідів [23].

Спеціальне вивчення особистісних особливостей дітей виявило трохи знижений характер. Не значно страждає комунікативна діяльність дітей з обмеженими можливостями.

Дослідження, проведене на 15 дітей з обмеженими можливостями, показали, що 20% обстежених дітей може цілком активної участі в суспільному житті, нарівні зі здоровими.

Суть ідеї:

Людина, що має інвалідність, має право на включення у всі аспекти життя суспільства, на незалежне життя, самовизначення, свободу вибору, як всі інші люди.

Людина з обмеженими можливостями слід розглядати, як експерт, активно бере участь у реалізації програм власної реабілітації. Вирівнювання можливостей забезпечується за допомогою соціальних служб, які допомагають подолати специфічні труднощі дитини, має інвалідність, на шляху до активної самореалізації творчості, благополучного емоційного стану у дитячому співтоваристві.

В основі:

1. Компенсація можливостей, ті від народження, або втрачених внаслідок хвороби або травми. За рахунок делигированности іншими людьми ті дитині функцій, і створення йому умов для подолання неприступних раніше перешкод навколишнього середовища (створення спецслужб).

2. Організація роботи з усіма учасниками взаємодії: з дитиною, його родиною, найближчим оточенням, через служби, орієнтовані як на дітей, так і на батьків і близьких.

3. Інтеграція в спільну діяльність дітей з обмеженими можливостями, і дітей, які мають проблеми зі здоров'ям. Цей принцип повинен бути реалізований практично у всіх видах служб.

4. Взаємодопомога - широку участь у роботі добровільних помічників і добровільна взаємна підтримка [18].

Необхідно зняти страх дитини перед недоступною середовищем, розкріпачує його і звільняючи його духовні і фізичні сили, спрямовуючи їх на розвиток і прояв здібностей і талантів.

Батьки, одержуючи таку підтримку, стають більш об'єктивними в оцінці проблем, пов'язаної з інвалідністю.

Вони починають проявляти соціальну активність, не замикаючись на своїй дитині.

Технологічний ланцюжок:

1. Спочатку навчається батько: отримує інформацію про соціальну політику соціальних програмах, знайомиться з друзів, бере участь у визначенні пріоритетних аспектів роботи з його дитиною, орієнтований на виховання у нього якостей, необхідних для організації інших дітей.

2. Культурно - освітні заходи, де створюються умови для придбання дитиною досвіду спілкування, організовуються клубні заходи, авторами яких стають батьки та їхні діти.

3. Організовуються заходи, авторами яких виступає дитина (допомога батьків носить прихований характер) [18].

Накопичується досвід організаторської діяльності підлітків не тільки в роботі з невеликими групами дітей, які мають інвалідність, але і в умовах культурно-освітніх і соціальних заходів, в яких задіяні і здорові однолітки.

До завдань соціального розвитку також входять:

- Розумовий розвиток дітей;

- Формування навичок правильної поведінки;

- Трудове навчання і підготовка до посильним видів праці;

- Фізвиховання;

- Самообслуговування;

- Побутова орієнтування та соціальна адаптація;

- Здобувати навички уважного ставлення до оточуючих, почуття дружби, товариства, колективізму, знання про правила поведінки в громадських місцях;

- Отримання відомостей про музику, художньої літератури, живопису, кіно та інших видах мистецтва.

Таким чином, проблеми соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями мають часом чітко виражений регіональний характер.

Вони пов'язані з регіональними умовами з наявністю або відсутністю спецшкіл, спеціальних реабілітаційних центрів, фахівців дефектологів в місцях проживання сімей, де є дитина-інвалід [32].

Основні тенденції інвалідності в справжній період визначаються несприятливими змінами демографічної структури населення, зростанням захворюваності, погіршенням соціально - економічних умов життя та екологічної ситуації. Все це збільшує число осіб потребують різних видів соціальної допомоги і захисту, включаючи і питання реабілітації.

Соціальна реабілітація, спрямована на відновлення порушених або втрачених здібностей дітей з обмеженими можливостями здоров'я до громадської, професійної і побутової діяльності, є важливим етапом соціального захисту інвалідів.

Саме цими факторами керуються фахівці управління соціального захисту населення при реалізації разом з сім'ями дітей-інвалідів індивідуальних програм реабілітації [21].

Переважна більшість дітей живуть у неповних сім'ях. І це зрозуміло - мало хто батьки в змозі витримати щоденну боротьбу з хворобою, нестачею коштів, тим, що мати зайнята проблемами дитини. І, як наслідок усього, більшість сімей з дітьми-інвалідами є малозабезпеченими.

Тому серед особливостей соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров'я, які виховуються в сім'ї, можна виділити наступні:

- Необхідність надання адресної соціальної допомоги (як грошовій, так і натуральній);

- Необхідність надання консультативної, психологічної, правової допомоги;

- Робота з організації залучення дітей з обмеженими можливостями здоров'я в активний процес соціальної адаптації (шляхом залучення до культурно - масових, спортивних заходів, виявлення їх творчих здібностей, проведення спільних культурних заходів зі здоровими дітьми);

- Залучення уваги громадськості до проблем інвалідів, розповідаючи про їхні долі, характери, досягнення;

- Надання сприяння в навчанні дітей-інвалідів [21].

Рішення проблеми дитячої інвалідності в сучасному суспільстві має відбуватися одночасно як би в двох площинах. В - перше - це профілактика дитячої інвалідності, тобто комплекс заходів, спрямованих на її зниження за рахунок підвищення якості надання медичної допомоги вагітним жінкам, породіллям та новонародженим, розширення мережі медико-генетичним установ, у завдання яких би входили як консультації, так і діагностика, особливо допологова.

По-друге, - це соціальна реабілітація дітей-інвалідів, а саме розвиток мережі центрів реабілітації дітей та підлітків, а також корекційних дитячих дошкільних установ, приведення існуючої системи навчальних та виховних закладів для дітей з порушеннями у розвитку у відповідність з об'єктивною необхідністю і міжнародними нормативами з урахуванням накопиченого досвіду. Якщо суспільство не змогло попередити народження дитини з важкою недугою, воно зобов'язане забезпечити йому гідне життя [21].

Якщо на початкових вікових етапах на сприйняття соціальних впливів негативно впливає первинний дефект, то надалі, якщо не проводиться його корекція, провідну роль починають грати вторинні відхилення, які перешкоджають соціальній адаптації дитини, породжуючи педагогічну занедбаність, розлади емоційної - вольової сфери, особистісні порушення. Щоб не допустити такого розвитку подій, дитини, має той чи інший дефект, необхідно своєчасно включити до соціально - реабілітаційний процес, так як вторинні порушення вимагають не медичного втручання, а відповідних соціальних впливів. Таку допомогу можуть надати фахівці з соціальної реабілітації, професійна діяльність яких соціально - реабілітаційна діяльність - викликана необхідністю більш ефективної підготовки дітей, що мають відхилення у розвитку, до життя в умовах суперечливого сучасного світу [20].

Ефективність лікування визначається не мірою відповідності заздалегідь закладеним еталоном «норми», як це прийнято в клінічній практиці, а становленням його здатності до подальшої самореалізації, саморозвитку.

Особистість, яка вміє виявляти незалежність від хвороби і обставини, зробити за необхідності свій життєвий вибір, цілком співвідноситься з її власними, а не заданими і диктують ззовні намірами, мотивами, установками.

Отже, важливий діалог і справжнє співробітництво з дитиною.

Атмосфера вдосконалення поведінки дитини з обмеженими можливостями передбачає розвиток системи інноваційнихсоціологічних служб, орієнтованих на дітей з обмеженими можливостями, які відкривають їм доступ до освіти, праці, спорту, мистецтва, широкого спілкування.

Розвиток досвіду соціально партнерства в реалізації державної соціальної програми («Діти Росії», спрямована програма «Діти-інваліди»).

Здійснення прориву на практиці підтримки людей з обмеженими можливостями, демонстрація сучасних інноваційних технологій, сприяють інтеграції в суспільство [23].

Мета - «вирівнювання» можливостей дитини, має інвалідність, наближаючи їх до можливостей інших дітей, можливість повного і активної участі в житті суспільства.

Дата добавления: 2015-09-01