Висновок. Наше суспільство розвивається, стає більш гуманістичним

Наше суспільство розвивається, стає більш гуманістичним, але це не означає, що реальне життя позбавлене драматизму. Об’єктом насилля частіше стають дружини та діти, тобто найслабші. Вони відчувають на собі все – приниження, грубу силу, погрози, експлуатацію, обмеження економічні та багато іншого. І хоч ми не стоїмо на місці, ми разом із утвердженням Рівності, Демократії, Свободи та Миру рухаємося вперед, та часто можна спостерігати байдужість до явищ насилля, особливо домашнього, адже нібито, то лише сімейні проблеми. Суспільство нехтує цією проблемою, намагається не помічати, звинувачує жертву та виправдовує насильника. Люди закривають на це очі.

Визнання існування цих соціальних проблем замало, замало створювати законодавчу базу, і означувати проблему. Треба діяти. Потрібні активні дії, щодо розуміння самої суті, проблеми та форми домашнього насильства, адже більшість батьків не вважають, що штовхання дитини – насильство; більшість чоловіків впевнені, що можуть вдарити жінку, яка з ним сперечається. Це лише міфи. які міцно закріпилися в нашому суспільстві, яким вже не має місця на даному етапі розвитку нашої держави.

Варто удосконалити систему роботи із жертвами та суб’єктами насильства, адже велика кількість звернень жінок так і залишається без уваги, більшість – боїться звернутись за допомогою, у деяких областях України (Київська обл., Львівська обл., Одеська обл., Полтавська обл., Тернопільська обл., м. Севастополь) навіть немає жодного центру по діяльність яких спрямована на попередження насильства в сім’ї. Станом на 01.01.2012 є необхідність створення 15 таких закладів.

Незважаючи на законодавче закріплення в Законі України «Про попередження насильства в сім’ї» необхідності створення системи роботи з особами, які вчинили насильство в сім’ї в Україні і досі немає системи надання корекційних послуг кривдникам, хоча вона є вкрай необхідною.

На мою думку слід:

1. Проводити роботу з суб’єктами насилля для усвідомлення ними проблеми насилля, як саме може проявлятися насилля та які форми може приймати.

2. Працювати з суспільством для розвінчання міфів, які існують. Адже нема нічого гіршого, ніж помилкова думка, якою можна прикритись («Вона сама винна…», «Вона мене розлютила…», «Я був п’яний, це нормально…», «Це наша проблема, інших вона не стосується…»)

3. Проводити профілактичну роботу з особами, які підходять під психологічний та кримінологічний портрет насильника. Допомогти їм зрозуміти всю глибину проблеми насилля та навчити розуміти почуття жертви, тим самим попереджаючи спалахи агресії.

4. Проводити корекційну роботу з особами, які вчиняють насильство або вчинили його.

Я вважаю, що програми профілактики насильства треба вдосконалювати, розвивати, рівнятися на програми, які вже досягнули успіху. Профілактика має здійснюватись не тільки на місцевому рівні з конкретною сім’єю чи особою, а бути всеохоплюючою для всіх жителів України, в усіх куточках.

Дата добавления: 2015-09-01