Читайте также:
|
Ефективність будь-якої національної економіки залежить не лише від результатів її внутрішньої діяльності, а й від її участі у світових економічних відносинах.
Сучасна економічна ситуація характеризується наявністю розвинутої системи зовнішньоекономічних зв’язків практично кожної країни, незалежно від рівня її розвитку. При цьому, зовнішньоекономічна діяльність країни суттєво впливає на стан її внутрішніх економічних процесів.
Сучасна економіка має відкритий характер, тому макроекономічні аспекти її функціонування спираються як на висновки попередніх глав, так і на специфічні зовнішньоекономічні чинники.
Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – це сукупність економічних відносин резидентів і нерезидентів країни у таких основних формах:
- торгівля кінцевими товарами, зокрема, послугами;
- рух чинників виробництва (капіталу, робочої сили, природних ресурсів, інформації, технологій);
- спільна виробнича, торговельна, науково-технічна та інша діяльність;
- валютно-фінансові й кредитні відносини;
- міжнародна економічна інтеграція;
- членство в міжнародних організаціях;
- спільні зусилля з розв’язання глобальних проблем людства.
Усі види зовнішньоекономічної діяльності можна поєднати в дві великі групи: зовнішню торгівлю і міжнародні фінансові операції.
Сучасні теорії зовнішньої торгівлі спираються на принцип порівняльних переваг, вперше сформульований Д. Рікардо: за умов постійності витрат перевагу в експорті товарів мають суб’єкти ЗЕД країн з відносно нижчими витратами на одиницю продукції. При цьому володар відносної (порівняльної, альтернативної) переваги має абсолютно спеціалізуватися на виробництві й збуті переважного товару, що у підсумку міжнародного обміну збільшує споживання обох товарів у торгуючих країнах.
Зовнішньоторговельна політика – це діяльність держави щодо визначення цілей та інструментів їх досягнення у сфері зовнішньої торгівлі.
Відомі два типи зовнішньоторговельної політики держави:
- фритредерство (вільна торгівля) з перевагою ринкових механізмів саморегулювання і мінімальним втручанням держави;
- протекціонізм, тобто захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції засобами стимулювання національного експорту і обмежень імпорту..
Інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі підрозділяються на прямі (адміністративні) й непрямі, тарифні й нетарифні.
Тарифні інструменти пов'язані з надбавками до товарів експорту, імпорту або транзиту за допомогою мита.
Нетарифні інструменти прямо не змінюють ціни, але впливають побічно на обсяги торговельних потоків (квоти, ліцензії, добровільні обмеження, технічні бар’єри, пов'язані з екологічними, санітарно – гігієнічними й іншими обмеженнями і т.д.).
Механізм міжнародних фінансових операцій охоплює операції з отримання позик i надання кредитів, операцій з купівлі-продажу реальних i фінансових активів. Перелічені операції породжують відповідні витрати або надходження валюти.
Зовнішньоекономічна діяльність за своєю економічною природою постає як процес реалізації зовнішньоекономічних зв’язків та операцій.
Згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» під зовнішньоекономічною діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що побудована на взаємовідносинах між ними і має місце здійснення як на території України, так і за її межами.
Світовий досвід налічує в собі досить велику кількість різноманітних форм зовнішньоекономічної діяльності: зовнішня торгівля, спільне підприємництво, надання послуг, міжнародна співпраця, міжнародні об’єднання і організації та інші.
В макроекономіці зовнішньоекономічна діяльність виявляється, перш за все, через механізм зовнішньої торгівлі, яка є її найстарішою формою. За допомогою зовнішньої торгівлі здійснюється купівля – продаж (експорт – імпорт) товарів, устаткування, продукції інтелектуальної праці (ліцензій, «ноу-хау»), аукціони, торги.
Державне регулювання зовнішньої торгівлі передбачає використання двох основних режимів:
- протекціонізму, тобто захисту і стимулювання національного експорту та стримування імпорту;
- режиму вільної торгівлі з мінімальним впливом держави на зовнішньоекономічну діяльність.
При цьому, використовуються наступні основні інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі:
- тарифні;
- нетарифні.
Тарифні інструменти пов’язані з офіційним оподаткуванням урядом імпортних, експортних товарів або транзиту через встановлення мита і спеціальних зовнішньоторговельних податків та зборів.
Нетарифні інструменти не впливають на ціни, але непрямо впливають на обсяги торговельних потоків (квоти, ліцензії, добровільні обмеження, технічні бар’єри, пов’язані з екологічними, санітарно-гігієнічними та іншими обмеженнями).
Спільне підприємництво – це форма зовнішньоекономічної діяльності, яка реалізується у вигляді інвестиційних проектів всіх галузей народного господарства, включаючи науку, освіту, кредитно-фінансові операції, страхування.
Надання послуг. Форма зовнішньоекономічної діяльності, що набула великого розвитку на сучасному етапі і включає: міжнародні перевезення вантажів, посередництво, банківські послуги, страхування, лізинг, туризм. Окрім цього, швидко розвиваються інформаційно-комп’ютерні послуги через систему Інтернет та інші.
Сьогодні в світовому господарстві і міжнародних відносинах все більшого поширення набуває така форма зовнішньоекономічної діяльності як співпраця (науково-технічна, економічна, інформаційна та інша).
Міжнародні об’єднання і організації – це форма зовнішньоекономічної діяльності, що відіграє важливу роль в організації співробітництва між країнами, регулюванні зовнішньоекономічної діяльності та міжнародної економічної співпраці. До найбільш важливих відносяться: ООН з багато чисельними комісіями та інститутами, Світова організація торгівлі (СОТ), Світовий банк, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Європейський економічний союз (ЄЕС).
Різноманітність вищезазначених форм обумовлена великою кількістю видів зовнішньоекономічної діяльності.
Механізм зовнішньоекономічної діяльності повинен забезпечити найбільш оптимальне входження економіки України до світового господарства. Під механізмом зовнішньоекономічної діяльності розуміється комплекс організаційних, правових, валютно-фінансових, економічних та інших методів, що забезпечують ефективну взаємодію національних суб’єктів господарської діяльності із світовими з метою прискорення економічного розвитку України.
В основу функціонування механізму зовнішньоекономічної діяльності повинні бути закладені принципи демократизації і демонополізації, що передбачають максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт та імпорт товарів і послуг, надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності широкої самостійності відповідно до міжнародної практики.
Практичні заходи щодо удосконалення механізму зовнішньоекономічної діяльності передбачають:
- удосконалення законодавчої бази;
- створення ринкового економічного середовища;
- розвиток інституційних структур, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність.
Дата добавления: 2015-09-02; просмотров: 62 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Взаємозв'язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса | | | Поняття і структура платіжного балансу |