Висновки. Донецький економічний район – найбільший промисловорозвинений регіон України

Донецький економічний район – найбільший промисловорозвинений регіон України. Донецький економічний район має порівняно високий природно-ресурсний потенціал. В Донецькій та Луганській областях зосереджена переважна більшість мінеральних ресурсів України, частка яких в сумарному ресурсному потенціалі країни становить 6 - 9%.

Крім багатих мінеральних ресурсів Донецький економічний район має хоч і незначні запаси поверхневих і підземних вод, флори і фауни, во­лодіє рекреаційними ресурсами. Водночас природно-ресурсний потенціал цієї території має значні відмінності, і істотно різниться за окремими природними умо­вами та ресурсами.

На сьогодні в районі добре розвідані запаси мінеральної сировини, палива, будівельних матеріалів; проведені суцільні обстеження сільськогосподарських земель; здійснено картографування та агровиробниче групування ґрунтів. Добре вивчені та оцінені запаси поверхневих та підземних вод району, його рекреаційні ресурси (мінеральні джерела, лікувальні грязі, ропа лиманів та морсь­ких заток, пляжні береги та ін.), кліматичні та агрокліматичні умови території. У багатьох місцевостях району проведено геоботанічні здіймання та описи природних лук, інвентаризовано флору та фауну. Разом з тим всі ці матеріали залишаються відомче розпорошеними, не стикованими між окремими напрямами й розділами, не доведені до практичних потреб державного уп­равління.

Слід зауважити, що на даний час ще не мають оцінки біосферні ресурси як України, так і звісно Донецького економічного району. Йдеться не про ресурси фло­ри і фауни, які вже оцінені, а про ландшафти й при­родні комплекси, які відіграють роль «вікон біосфери», «вікон чистої природи», хоча таких в районі й зовсім небагато.

На сьогодні назріла необхідність розробки і здійснення обґрунтованих заходів у всіх районах Донецького економічного регіону стосовно охорони навколишнього середовища і комплексного використання мінерально-сировинних, паливно-енергетичних ресурсів і відходів виробництва, насамперед у вугільній промисловості, чорній металургії, хімії, а також по ро­зв'язанню інших першочергових для Донецького району завдань, особливо спрямованих на раціо­нальне використання значних земельних маси­вів, порушених господарською діяльністю, рекон­струкцією еродованих земель.

У Донецькому регіоні накопичено значні проблеми, що обумов­люють демографічну кризу, спричинюють втрати трудового потенціалу. Демографічна криза в регіоні має певні особливості: тривають процеси постаріння населення, що обумовлюють підвищення загальної смертності; граничними є коефіцієнти народжуваності, що не забезпечує навіть простого відтворення трудового потенціалу; на Донеччині внаслідок низької тривалості трудового життя обмеженими є можливості реалізації трудового потенціалу; міграційне скорочення населення є стійким, призводить до вибуття продуктивної частини населення. Позитивні зрушення, що останніми роками намітились у показниках відтворення трудового потенціалу Донецької області, не досягли тих значень, які давали би підставу впевнено стверджувати про істотні успіхи демографічної регіональної політики. Сталі негативні демографічні процеси дещо нівелюються покращанням економічних можливостей реалізації трудового потенціалу. Вперше за роки незалежності в регіоні досягнуто приріст числа зайнятих, це вже є вагомим досягненням, яке дає надії сподіватись на подальші позитивні тенденції. Найменші можливості для трудової активності має сільське населення, яке обмежене у доступі до гідного робочого місця, найгостріше відчуває процеси депопуляції населення. Диференційованими є кількісно-якісні показники трудового потенціалу серед міст та районів Донецького району, і ця різниця - досить вагома. Найбільш виразним проявом розгортання кризових явищ у відтворенні й розвитку трудового потенціалу є надзвичайно низькі показники здоров'я і життєздатності населення, які безпосередньо пов'язані із зростанням чисельності тих, хто захворів, прискоренням травматизму працюючих.

Вивчення сучасного стану соціально-економічної ситуації в Донецькому економічному районі дає підстави виділити наступні напрями його розвитку. В першу чергу необхідно покращувати демографічну ситуацію та забезпечити оптимізацію використання трудоресурсного потенціалу регіону. Для цього за допомогою економічних і неекономічних методів слід стимулювати народжуваність, зокрема через запровадження іпотечного кредитування зведення житла не тільки для молодих сімей, впорядкування існуючого житлового фонду, віднесення в регіоні до багатодітних тих сімей, які мають двох і більше дітей. Для збільшення обсягів суспільного виробництва та покращення ситуації на ринку праці важливо забезпечити створення нових робочих місць. 3 цією метою в першочерговому порядку необхідно розвивати галузі матеріальних і нематеріальних видів побутового обслуговування, підприємств ринкової інфраструктури, всіх видів малого бізнесу і підприємництва. Слід розробити дієвий механізм реприватизації неефективно працюючих підприємств для запобігання їх банкрутства, прискорити приватизацію усіх підприємств, що їй підлягають, адже зволікання з тендерами призводить до зниження їх ціни і відтоку потенційних інвесторів в інші країни.

Загалом поліпшення соціально-економічної ситуації в Донецькому економічному районі можливе після залучення значного обсягу інвестицій, що нині є проблематичним через несприятливий інвестиційний клімат для іноземного капіталу, низьку кредитоспроможність вітчизняних банків і підприємств.

Список використаних джерел:

1. Бент О. Использование техногенных минеральных ресурсов // Экономика Украины. – 1996. - № 11. – С. 86 – 87.

2. Географія України: Атлас / Гол. ред. Зузку Ф.В. – К.: НВП «Картографія», 2000. – 42 с.

3. Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник для вузів. – К.: Либідь, 1997. – 320 с.

4. Долішній М.І., Стадницький Ю.І., Загородній А.Г., Товкан О.Е. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ+» Інституту післядипломної освіти), «Інтелект - Захід», 2003. – 256 с.

5. Дорогунцов С.І. та ін. Соціально-економічні системи продуктивних сил регіонів України. – К.: Нічлава, 2002. – 690 с.

6. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Підручник. – К.: Кондор, 2004. – 296 с.

7. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2-х книгах. – Львів: Світ, 1994. – 472 с.

8. Іщук С.І. Промислові комплекси України. Наукові основи територіальної організації: Навч. посібник. – К.: Вид-во ПАЛИВОДА А.В., 2003. – 248 с.

9. Лаукс П. Деякі питання буровугільного потенціалу України // Економіст. – 2000. - № 5. – С. 45 – 50.

10. Міщенко В., Данилишин Б. Природно ресурсна рента і рентна політика в Україні // Економіка України. – 2003. - № 12. – С. 4 – 14.

11. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 948 с.

12. Омельянович В.М. Природные ресурсы Донецкой области. – Донецк: Донецкое книжное издательство, 1963. – 83 с.

13. Основні показники економічного і соціального розвитку України на 2005 - 2006 рік. – К.: Інтелект, 2003. – 562 с.

14. Палиця І. Математична модель оптимізації регіональної структури ринку нафтопродуктів // Економіст. – 2000. - № 2. – С. 77 – 79.

15. Півняк Г., Саллі В. До проблеми підвищення ефективності видобутку вугілля в Україні // Економіст. – 2003. - № 4. – С. 48 – 50.

16. Размещение производительных сил: Учебник для вузов / Под ред. В.В.Кистанова, Н.В.Копылова. – М.: Экономика, 1994. – 588 с.

17. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. Є.П.Качана. – К.: Вища школа, 1998. – 375 с.

18. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В.В.Ковалевського, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенова. – К.: Знання, 1998. – 546 с.

19. Статистичний щорічник України за 2005 рік / За ред. О.Г.Осауленка. – К.: Видавництво «Консультант», 2006. – 590 с.

20. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навчальний посібник. – К.: „Вікар”, 2004. – 377 с.

21. Сухіна О. Дослідження еколого-економічних пріоритетів у проведенні реабілітаційних заходів у вугледобувних регіонах // Регіональна економіка. – 2001. - № 4. – С. 97 – 107.

22. Том’юк Т. Аналіз природно-ресурсного потенціалу та інноваційної діяльності регіону // Регіональна економіка. – 2003. - № 2. – С. 195 – 201.

23. Топчієв О.Г. Теоретичні основи регіональної економіки: Навчальний посібник. – К.: Видавництво УАДУ, 1997. – 140 с.

24. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил України: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 470 с.

25. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Економіка та розвиток регіонів (областей) України: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 644 с.

26. Чукаева И. Потребление топлива в Украине // Экономика Украины. – 1997. - № 7. – С. 87 – 89.

27. Шаульська Л. Комплексна оцінка трудового потенціалу регіону (на прикладі Донецького) // Регіональна економіка. – 2005. - № 3. – С. 93 – 104.

28. Яснюк Т. Типізація регіонів України за рівнем розвитку паливно-енергетичного комплексу // Регіональна економіка. – 2002. - № 3. – С. 115 – 124.

29. http: //www.vtd.ld.ua/index.php?year=20068id=148

30. http: //www.expert.ua/articles/16/0/1298.

Дата добавления: 2015-09-01