Проблеми та перспективи розвитку Донецького економічного району

За період незалежності України, незважаючи на позитивні зрушення у сус­пільній життєдіяльності, відбулися процеси катастрофічного руйнування трудового потенціалу, які виявляються в негативних змінах у демографічних процесах, деформації соціального середовища, накопичуванні економічних проблем. Такі глибокі кризові явища обумовлені насамперед невідповідністю соціально-економічної політики держави потребам розвитку трудового потенціалу, вимогам виробництва. Найбільше потерпають від цього промислово розвинені регіони, оскільки негативний вплив незбалансованої структурної політики посилюється надзвичайно гострими екологічними проблемами, притаманними важкому виробництву. Тому визначення регіональних проблем є першочерговим кроком до коригування державної політики розвитку трудового потенціалу.

Серед проблем Донецького економічного району найпершою є територіальна нерівномірність розвитку, що передусім стосується Луганської області, де на півночі знаходиться багато слаборозвинутих малих міст.

Наступна проблема пов'язана з використанням трудових ресурсів, особливо малих і середніх міст, містечок, господарство яких тісно по­в'язане з вуглевидобутком. Закриття шахт призводить до втрати насе­ленням працездатного віку місць роботи, що штовхає людей до міграції з таких міст і містечок у пошуках імовірної зайнятості.

У Донецькому регіоні тривають негативні демографічні процеси, що призвели до руйнівного стану трудового потенціалу. Криза демореальності полягає у погіршенні показників природного руху населення. Демографічна криза ускладнювалась і поглиблювалась протягом багатьох десятиліть, вона є наслідком деформацій життєдіяльності суспільства, виявляє низькі соціально-економічні можливості відтворення робочої сили. У Донецькому регіоні впродовж тривалого часу рівень народжуваності є дещо нижчим загального в Україні. За десять років цей показник значно зменшився (на 3,2 проміле порівняно з 1991 р.) і не забезпечує навіть простого відтворення населення. Поряд з низькими економічними можливостями суспільства вагомою перешкодою зростання народжуваності є втрата традицій багатодітності. У життєвих ціннісних орієнтаціях донеччан виділено певну межу народжуваності, за яку не можна переступати, оскільки за нею виявляється низка матеріальних проблем, та навіть суспільне осудження.

Серед українців найгірші умови формування здоров'я саме у донеччан. Рівень захворюваності населення Донецького регіону хоча і нижчий за середньоукраїнський на 7,7%, є надто високим і становить понад 6 вперше встановлених захворювань на 10 осіб.

Як незадовільний стан здоров'я оцінює десята частина респондентів, причому хворіє на хронічні захворювання третина опитаних. Як основна причина поширеності захворювань виділяється екологічна забрудненість території: за показником викидів забруднених речовин в атмосферу стаціонарними і пересувними джерелами Донецька область посідає найгірші позиції.

Донеччина характеризується несприятливими показниками стану умов праці серед регіонів України: вдвічі перевищує загальноукраїнський показник чисельність штатних працівників, які перебувають у несприятливих умовах та під впливом негативних виробничих ризиків, більш ніж у 1,5 разу - рівень травматизму населення. Перевищує у п'ять разів середні показники рівень виробничого травматизму у вугільній галузі. Більшість постраждалих на вироб­ництві (майже 70%) і половина загального числа загиблих припадає саме на вугільну галузь.

Значними темпами збільшується травматизм у металургійній промисловості: чисельність травмованих у 2003 р. порівняно з минулим роком збільшилась на 7%, загиблих на виробництві - на 38%.

Як основні причини травматизму на виробництві виділяються суто орга­нізаційні (близько 70%), такі як недосконалість організації праці і виробництва.

Дуже високий рівень спрацювання обладнання, що призводить до травматизму, низької якості продукції, високої її матеріале- і енергомісткості.

В Донецькому економічному районі значна частина великих підприємств промисловості є економічно нежиттєздатною, характеризується дуже низькою продуктивністю праці і вкрай недостатньою безпекою. Ще одна проблема – велика енергозатратність виробництва важкої промисловості. Міністерством вже розроблені програми енергозбереження, які містять конкретний перелік заходів. Нині йде робота над Створенням державного підприємства «Укренеговугілля», яке постачатиме електричну енергію шахтам. Функціонування цього підприємства має зменшити монополізації ринку електроенергії, яка існує нині, з боку обленерго. Внаслідок цього, наприклад, вугільна галузь зможе заощадити та спрямувати на свій розвиток додатково близько 200 млн. грн.

Також можна зазначити, проблеми, характерні саме для старопромислового регіону, які покликали до життя більшість антикризових програм та програм реструктуризації:

- застаріле устаткування в багатьох галузях промисловості;

- несприятливі геологічні умови в басейні;

- неефективні інвестиції протягом цілого ряду років;

- недостатній рівень управління розвитком регіону;

- постійне зменшення обсягів промислового і сільськогосподарського виробництва;

- чи не найнижчий у світі рівень продуктивності;

- перехресне субсидіювання, внаслідок якого кошти від найрентабельніших підприємств направляються на підтримку найзбитковіших;

- погані умови охорони здоров’я та безпеки праці;

- величезний рівень не грошових розрахунків з боку споживачів (особливо в галузі енергетики) і, відповідно, високий рівень кредиторської заборгованості й заборгованості по податках, а також невиплачену працівникам заробітну плату за декілька місяців.

Усунення зазначених негативних факторів дасть змогу підняти рівень використання виробничих потужностей промисловості регіону до 86% проти 65% щорічно.

Розвиток Донецького регіону гальмується й екологічними факторами. Зросле забруднення атмосфери продуктами згоряння й відкриті виробки, які вилучають чималі площі землі, звужують масштаби використання вугілля і роблять його менш привабливим порівняно з чистішим і калорійнішим паливом. Екологічними проблемами є також дефіцит чистої води, запилення та загазованість гірничопромислової зони, загроза посух і пилових бур на чорноземах, проблема стікання бактеріально-забруднених вод шахт[18, С. 102].

Донецький економічний район, безперечно, має перспективи подальшого соціально-економічного розвитку. Нині вони залежать, насамперед, від ринкових реформ, структурної перебудови господарства, державної підтримки розв'язку соціальних проблем тощо. Оптимістичний сценарій розвитку, при якому почне проглядатися «світло наприкінці тунелю», можливий тільки за умови активізації зусиль держави як власника і менеджера по мобілізації економічних ресурсів і направленню соціально-економічного розвитку економіки Донецького економічного району, що є стержнем сучасної регіональної політики.

На сучасному етапі для формування стратегії розвитку економіки, як Донецького регіону, так і України в цілому необхідно детальніше проробити:

1) баланс різних галузей - енергетики, металургії, - населення і кон'юнктури експорту й імпорту виробленої в регіоні продукції;

2) аналіз граничних витрат і відповідного обсягу виробництва при максимізації прибутку чи мінімізації збитків;

3) аналіз матеріальних, фінансових і трудових ресурсів з метою їхнього раціонального використання (баланс ринку ресурсів);

4) пропозиції по державній підтримці в частині кредитування підприємств та пільгового оподаткування;

5) кілька сценаріїв розвитку для порівняння варіантів за критеріями ринкової економіки.

Дата добавления: 2015-09-01