Звичайне у незвичайному

Проста вправа на безпредметну дію: дістати фляжку з водою, відкрити, напитися. Учні подумки пригадують послідовність рухів, виправдовуючи час, місце і мету.

Ускладнення

• Руки зі скла, кожен рух може їх зламати.

• Руки з тонкого фарфору.

• Опинилися в стані невагомості.

• У фляжці не проста вода, а чарівний еліксир, що удесятеряєсили.

Товстий і тонкий

Учні об'єднуються в пари та обирають: хто товстий, хто тонкий.

Усі вони займатимуться однією справою. Після виконання вправи міняються ролями і ще раз виконують вправу.

Завдання

• Збирати на грядках уявну полуницю, при цьому намагати­ся вибрати кращі ягоди, наповнити ними кошик раніше за партнера.

• Збирати гриби.

• Зривати з дерева яблука.

• Збирати з куща ягоди.

• Підняти з підлоги розсипані сірники.

Хто ж ти?

Завдання

Учні згадують відому байку. Кожний обирає собі героя. І, за­лишаючись людиною, діють так, щоб усі зрозуміли, чиї звички демонструються: воронячі, ведмежачі, орлині. Учні виконуюті. найпростіші дії, виходячи на сцену одне за одним. Усі відгаду-ють, хто це був.

Приклади.

• Пити чай і випустити чашку;

• різати цибулю і порізатися;

• писати листа і зламати ручку.

Примітки. Учні повинні відчути основні характерні зовнішні ознаки тварини і діяти відповідно до цих ознак. Наприклад, ви — орел, спробуйте дивитися на світ дуже уважно, поважно рухатися, але залишатися живою людиною.

Квітка

Учитель пропонує учням уявити, що кожен із них — маленька квітка, що пробивається із зернятка і стає чарівною. Стеблі квітки пробивається із землі на білий світ, пуп'янок розпуск»' пелюстки, отже, необхідно поводитися так, ніби кисті рук -і стебло, і пуп'янок, і пелюстки.

Завдання

Спочатку стебло — під землею. Кисть однієї руки стисну ти в кулак, прикрити долонею другої руки. Цей «згорнутий пуп'янок спрямований угору, кисті рук — на рівні шиї, а зап'ясті і лікті притиснуті один до одного. Пробитися до сонця! Пройти крізь товщу земляного покриву, що відділяє квітку від світ світла! Тягнутися увись, долаючи опір ґрунту, уперто розсовуючи його... Повільно долаючи, перемагаючи тягар землі, стебло квітки тягнеться догори... (хай це не відповідає «правді життя» квітки і насправді їй не доведеться тягнутися звідкись із глибини. Найголовніше — це правда вигадки, правда образу, правда уявлення про стебло, що пробивається назовні). Опір землі слабшає, отже стоншується шар ґрунту, усе легше рухатися, усе менше потрібно сили... Остання перешкода — переплетене коріння трави... Сонця! Стислі кисті рук — на рівні лоба. Тепер пуп'янку потрібно ум небагато — піднятися на стеблі над землею, укорінитися і розтулити свої ніжні пелюстки.

Лікті-«коріння» надійно підтримують стебло. Гріє сонце і пальці-«пелюстки» починають випрямлятися, розтулюватий і нарешті утворюють відкриту чашу квітки, що розпустилася. Що це за квітка? Опишіть її.

Ускладнення

1. Зробити нову кінцівку вправи: зникло сонце і пелюстки пуп'янка стулилися.

2. Придумати обставини «життя» квітки: дме вітер, сонце за­ходить за хмару, ллє дощ, б'є град.

БЕЗПРЕДМЕТНІ ДІЇ

К. Станіславський радив постійно проробляти з учнями такі вправи:

• писати листи;

• накривати обідній стіл;

• готувати всілякі страви;

• пити пай.

Такі вправи виконуються:

• зовсім без предметів;

• із предметом-замінником (наприклад, паличка замість ножа);

• частково без предметів (наприклад, папір реальний, а олівець уявний).

Узагалі будь-яку вправу і етюди, у яких учень діє з реальними предметами, корисно виконувати (для контролю) безпредметно.

Дата добавления: 2015-09-05