Побудова руху й пластична фраза

Побудова руху — це, насамперед, пошук і опанування позицій початку й завершення руху. Якщо головною метою є фінал руху, то саме фінальна позиція визначає й початкову позицію, і струк­туру руху в цілому. Але якщо мета — рух як процес, із власною перспективою й тривалістю, то початкову й фінальну позиції визначає сам зміст руху.

Дуже важливо не пропустити критичну фазу руху, екстремальну для тіла. Щоб почуватися впевнено в критичній позиції, необхідно проконтролювати шлях у цю позицію й вихід із неї.

Спочатку критична позиція може бути незручною, і учені, витратить багато зайвої енергії, щоб опанувати її. Поступово потрібно навчитися легко входити й виходити з неї, а також грати цією позицією.,

Ми маємо можливість зафіксувати критичну позицію та по ставити динамічну точку, або такої можливості немає.

Якщо фіксація тіла в скрутному стані є фізично неможливою, стає особливо важливим навчитися проходити цю позицію на різних швидкостях. Побудувати рух, що має значеннєве значення,— це практично те саме, що скласти фразу тексту.

Пластична фраза — це ланцюжок рухів, який становить за кінчену думку і має рухливу структуру, що являє собою логічну послідовність процесів підготовки й здійснення дії, контролю дії, пов'язаного з керуванням інерцією, і завершення руху (логічної точки).

Свідома участь у процесі руху на сцені здійснюється за прин­ципом логічного фразування пластичного тексту.

Фраза в русі може бути довгою або короткою, легкою або важкою, твердою або м'якою, головною або другорядною. Учне­ві необхідно чітко уявляти структуру фрази й знати правила її конструювання.

Будь-яку вправу можна побудувати як фразу й розглядати аміст цієї фрази, зважаючи на мету і завдання вправи.

Коли від руху ми переходимо до побудови цілеспрямованої дії, правила побудови фрази підпорядковуються не стільки зовнішній формі руху, скільки тому змісту, яким наповнюємо форму руху. Якщо пластична форма пропонується як творча ідея, то на цю форму потрібно розглядати, як текст, що потрібно опанувати й зіграти.

Переходячи до роботи із драматичним текстом, можемо пере­нести досвід роботи із фразою в русі на роботу зі словом. І тоді поняття фрази розширюється від складеного авторами речен­ням, із точкою наприкінці, до умовного поняття «уривок» (фраг­мент), що необхідно грати як єдину думку, вишиковуючи логіку гри на базі слова й руху, використовуючи слово й рух одночасно.

Процес побудови фрази в ігровій ситуації — це, насамперед, перехід від схеми руху до виправданого, необхідного для досяг­нення конкретної мети дії, що має причину й наслідок.

Необхідно пам'ятати, що зародження думки або емоції й ви­раження думки або емоції — цедва різних процеси, розділені часом, що умовно називається паузою. Щоб наступна фраза стала Цікавої, потрібно цікаво завершити попередню. Глядачеві важ­лива динамічна пауза — тиша, яку хочеться слухати, й активний

внутрішній розвиток у грі актора-персонажа. Чим довше актор тримає паузу, тим більшою його відповідальність за те, що він зробить після неї. Потребу в наступному русі необхід­но відчути, тобто зробити цей рух не раніше, ніж він повинен виникнути.

У пластичному тексті, як і в літературному, фраза — основна структурна одиниця, що визначає стиль. А стильові особливості будь-якого тексту обумовлені «авторським» (у тому числі й акторським,

і режисерським) почуттям «мови» (зокрема пластичної), тобто почуттям руху і його структурних нюансів.

рух і музика

Взаємодія з музикою на заняттях сценічним рухом може від­буватися в трьох варіантах:

• коли музика — тло для руху;

• коли рух — тло для музики;

• коли рух — це музика.

Якщо на уроках утилітарно використовувати музику як рит­мічний початок, що організує, то вона може перетворитися з парт­нера, який допомагає, на суперника, який придушує індивідуальні можливості учня і навіть руйнує їх.

Музика — партнер підступний, що не прощає недбалої вза­ємодії з нею. Недбалість може виникнути від непідготовленості учнів до роботи з музикою. Тому використання музики на занят­ті повинно відбутися в той момент, коли для цього є необхідна готовність. Початок роботи з музикою — момент відповідальний і делікатний. Чим цікавіша й серйозніша музика, тим складніше використовувати її під час заняття. Використання випадкової му­зики разом із неточно поставленим завданням може зруйнувати раніше опановані форми руху. Крім того, будь-який музичний добуток диктує тип, а часто й стереотип руху, і, коли настане час відділитися від музичної основи, учень може бути емоційно непідготовлений до такого кроку й тому виявиться безпомічним й уразливим.

На уроках важливо розбудити «музичність» тіла, його «внут­рішній слух», навчити тіло виконувати свою «внутрішню» музи ку. Спочатку необхідно знайти свою гармонію руху, без музики, в «порожньому просторі», заповненому тишею, де всі імпульси й пластичні мелодії народжує тільки тіло учня.

Існують зовнішня музика і внутрішня музика, автором якої є учень, і тільки учень.

Дата добавления: 2015-09-05