Вплив синергетичної парадигми на становлення та розвиток нових засобів навчання

Головні риси синергетики, а саме не лінійність, нестійкість, не замкненість, забезпечують її спроможність відповісти на виклики епохи. В добу глобалізації при наявності стійкої тенденції до поєднання наукових шкіл, змішуванні стилів та течій, синергетика відкрита до нових концепцій, поєднання різних дисциплін. В сучасному науковому світі найбільші відкриття відбуваються на перетині суміжних дисциплін, при використанні наукових апаратів різних наукових напрямків. Синергетика виступає наступницею методологічних та наукових здобутків, що збагачує даний напрям, формує специфічний рівень метакультури, який впливає на подальший розвиток систем.

Синергетика існує в трьох вимірах: синергетика як наука, синергетика як методологія, синергетика як загальнонаукова картина світу [1, 182]. В даній роботі ми розглядаємо синергетичну методологію, парадигму дистанційного навчання. Парадигма представляє собою певний погляд на світ, формує систему понять, що втілює суттєві риси дійсності. Парадигма забезпечує вирішення питань, що існують в її межах. Проте будь-яка система не може знаходитись в постійному стані гомеостазу, з процесом еволюції системи, тобто з привнесенням нових елементів, порушується рівновага системи, вона переходить в стан хаосу. За умови спроможності парадигми вирішити питання порушення гомеостазу, система змінюється, проте не руйнується, якщо парадигма не в змозі протидіяти хаосу, система зникає, а на її основі виникає нова, при цьому проходить зміна парадигми.

Так, під впливом суспільних перетворень відбувся перехід від суб’єкт - об’єктної парадигми відношень вчителя та учня до суб’єкт - суб’єктних відношень учасників навчального процесу. Авторитарна суб’єкт - об’єктна парадигма не змогла відповісти зовнішньому впливу, що здійснювався на систему, але її перетворення відобразилось й на системі освіти в цілому, зокрема виникла форма дистанційної освіти на основі вже нової рівноправної парадигми відношень.

Формується ідеал людини мислячої, в світлі цього цікавим видається порівняння людини з очеретом та ковилою. Ковила гнеться під впливом зовнішніх обставин, він є гнучкою структурою без внутрішнього стрижня. Очерет, навпаки, має ярко виражений внутрішній стрижень, який зберігає його від зламів під впливом інформаційних масивів. Більш того, тросик має внутрішні пустоти, які заповнює хаос, створюючи нові, й нові форми втілення інформації. Ця повнота хаосу, небуття, в якій закладені всі можливі форми існування, представляє глибину самості людини, уособлюється її віртуальним світом, в якому присутні всі неявні дії, шляхи, варіанти майбутнього, які, переважним чином, так й залишаться нереалізованими [5, 128 – 129]. Особистість, яка втілюється в описі очерета, є людиною майбутнього. Завдяки жорсткому внутрішньому стрижневі, вона спроможна організувати інформаційний масив, сильне внутрішнє ядро зберігає її від зламів, робить унікальною, а пустотні лакуни створюють плідне середовище для творчості, надають сприятливі умови для розкриття особистості. Проте очерет, який важко зломити ззовні, може зламатися сам під впливом бажання насолоди, чи в процесі творчого пориву. Він існує на краю хаосу, балансує на грані можливого й неможливого, а єдиним шляхом порятунку з даного стану є вироблення вміння знаходити знання, вирішення проблеми [5, 128 – 129]. Тобто головне знати методи знаходження інформації, способи її застосування, саме ж володіння інформацією не є ціннісним фактором та зміщується на другий план. Сутність освіти по Сократу є лікування душі, а її необхідно лікувати від наростів непотрібної інформації [5, 128 – 129], яка заважає людині знайти актуальні знання, побачити істині цінності, в повній мірі розкрити свій потенціал. Справджується ланцюжок інформація – знання – мудрість [5, 130– 132]. Інформацію, яку отримує людина є матеріалом з якого вона формує знання, що виступають основою мудрості.

Синергетика є прикладною наукою, в даному випадку вона поєднується з формою дистанційного навчання, при цьому вона виступає новим методологічним базисом для дослідження майбутнього, тобто висвітлює футурологічний вимір. Застосування апарату синергетики дозволяє спрогнозувати тенденції подальшого розвитку дистанційного навчання, а дотримання її принципів надає можливість системі відповідати вимогам часу, формувати гармонійно розвинуту особистість.

В умовах прискореного вироблення та „старіння” знань актуальним стає запровадження навчання протягом всього життя, яке широко підтримує дистанційна форма освіти, надаючи оснащену технологічну базу задля його підтримання. Постійна самоосвіта, принципи якої несе навчання протягом всього життя, втілюється в такій характеристиці складних систем, з позиції синергетики, як самоорганізація. З синергетичної точки зору процедура навчання представляє собою спосіб зв’язку учня та вчителя, їх взаємний розвиток. Процес навчання представляє собою створення комфортних умов для розкриття особистості, її подальшого розвитку, при цьому головна увага звертається на активізацію процесів породження знань, активну та продуктивну творчу здатність учня. Створюється нелінійна ситуація відкритого діалогу, прямого та зворотного зв’язку [5, 136 – 137] за допомогою якого учасники навчального процесу створюють свій власний світ знань, в якому вчитель не є тільки транслятором інформації, він є співтворцем, співавтором наукових відкриттів. Ставлячи перед учнем завдання, він відкриває йому спектр можливих методологічних варіантів рішення, серед яких учень має обрати свій варіант, тобто вчитель пропонує варіативний ряд, остаточне рішення залишається за учнем.

Синергетична парадигма в поєднанні з інструментальною базою дистанційного навчання відкриває широкі можливості для синтезу, який може відбуватися на різних рівнях, починаючи від синтезу засобів передачі інформації (відео, аудіо, текстуальний) й закінчуючи синтезом наукових знань, відкриттів. Синергетичні знання не є простим інформаційним масивом, вони уособлюють новий спосіб осягнення світу, комп’ютерне забезпечення відіграє в даному процесі не останню роль, так як забезпечує зворотній зв’язок між індивідами. Синергетична наукова база спроможна поєднати два відмінні способи осягнення світу: східний, в якому відбувається пізнання через образ, та західний, що віддає перевагу числу з якого будується оточуючий простір [5, 142 – 143]. Інтуїтивне сприйняття поєднується з логіко-вербальним за допомогою синергетичних знань на базі комп’ютерного середовища, яке само по собі несе відбиток синергетичного синтезу. Комп’ютерні програми, що побудовані за законами числових масивів з застосуванням логіко-вербальних мов програмування, моделюють образний світ, осягнення якого можливе на інтуїтивному рівні.

Список використаних джерел:

1. Буданов В.Г. Синергетическая методология в постнеклассической науке и образовании // Синергетическая парадигма. Синергетика образования. – М.: Прогресс-Традиция, 2007. – С. 174 – 210

2. Гершунский Б.С. Философия образования для XXI века. (В поисках практико-ориентированных образовательных концепций) – М.: Изд-во «Совершенство», 1998. – 608с.

3. Киященко Н.И. Синергетические проблемы образовательного процесса // Синергетическая парадигма. Синергетика образования. – М.: Прогресс-Традиция, 2007. – С. 309 – 326

4. Клепко С.Ф. Інтегративна освіта і поліморфізм знання. – Київ-Полтава-Харків: ПОІПОПП, 1998. – 360с.

5. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Основания синергетики. Человек, конструирующий себя и своё будущее. – М.: КомКнига, 2006. – 232 с.

6. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти. – К.: Центр „Магістр-S” Творчої спілки вчителів України, 1996. – 256с.

7. Морен, Эдгар Образование в будущем: семь неотложных задач // Синергетическая парадигма. Синергетика образования. – М.: Прогресс-Традиция, 2007. – С. 24 – 96

8. Нестеренко Г.О. Особистість у нелінійному суспільстві: Монографія. – Запоріжжя: Просвіта, 2004. – 140 с.

9. Ровинский Р.Е. Синергетика и процессы развития сложных систем // Вопросы философии. – М.: изд-во “Наука”, 2006. – №2. – С. 162 –169

10. Хакен Г. Информация и самоорганизация: Макроскопический подход к сложным системам. – М.: Мир, 1991. – 240с.

11. Чернавский Д.С. Синергетика и информация (динамическая теория информации) / Послесл. Г.Г. Малинецкого. Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Едиториал УРСС, 2004. – 288с.

Дата добавления: 2015-08-27