Читайте также:
|
|
Систему освіти ми визначаємо як таку, що здатна до змін, тобто вона може набувати нових рис під впливом суспільних перетворень. Отже, ми говоримо про не замкненість, відкритість освітньої системи до нових тенденцій, відкриттів в даній галузі. Саме відкритість будь-якої системи дозволяє їй еволюціонувати під впливом зовнішніх факторів, бути актуальною та відповідати сучасним потребам розвитку суспільства. Замкнена система може бути замкненою лише певний проміжок часу, після чого, неодмінно, настане період її занепаду. В межах замкненої системи діють закони збереження енергії, імпульсу, моменту імпульсу, що радикально спрощують її будову та функціонування, але головним визначається справедливість другого закону термодинаміки для замкнених систем, що стверджує про те, що ступінь хаосу в замкненій системі з часом не зменшується, а тільки збільшується [1, 196]. Результатом зростаючого хаосу стає невідворотна загибель системи. Даний принцип не замкненості є фундаментальним для розвитку системи, так як процес еволюції відбувається тільки при сприйнятті змін, що є ознакою відкритості системи та призводить до якісного її перетворення.
Екстраполюючи дану ситуацію на освітню систему, бачимо, що при зміні структурної організації суспільства, принципів його функціонування, система освіти повинна відповідати новим вимогам громадян, обслуговувати їх зростаючі освітні потреби. Даний фактор приймається до уваги, лише при безпосередній відкритості системи до освітніх інновацій, які виконують роль каталізатора рівня хаосу, накопиченого системою. Проте, навіть відкрита система має в наявності певний рівень не структурованого хаосу, який виявляється в процесі життєдіяльності системи, впливає на її розвиток.
Роздивимось ситуацію наявності хаосу в освітній системі на прикладі системи дистанційного навчання. Передача інформації та контроль за діяльністю системи в дистанційному навчанні здійснює комунікація, а отже, від її якості та результатів залежить сам процес навчання, його здобутки. На інформацію, що передається від адресата до адресанта, в межах системи впливає рівень хаосу, що є наявний в даній системі, тобто шум, який виникає при передачі інформації є наслідком впливу хаосу на систему. Результатом шуму, що утворюється, є ризик помилки та непорозуміння між комунікантами, яке призводить до зниження ефективності комунікативного процесу в частковому плані та ефективності навчання в глобальному.
Хаос породжує нерозуміння комунікантів один одного, яке однак, не завжди залежить від рівня шуму при проведенні комунікативного акту.
Виділяють наступні фактори нерозуміння [7, 79 – 80].
- Наявність шуму при передачі інформації породжує нерозуміння, або часткове розуміння предмета комунікації.
- Багатозначність понять призводить до неясності концепту без наявності обов’язкового контексту його вживання.
- Незнання обрядів, звичок людини призводить до виникнення труднощів при спілкуванні, негативного сприйняття поведінки іншої особистості.
- Нерозуміння обов’язкових та безапеляційних цінностей людини, прийнятих в інший культурі, створює культурний бар’єр при спілкуванні.
- Неприйняття етнічних імперативів, наявних в кожній культурі, ставить під питання можливість співіснування та взаємоповаги двох окремих культур.
- Неможливість сприйняття ментальної структури іншої людини знищує позитивні здобутки комунікації, затінює невід’ємне право людини на унікальність власної особистості.
Сприйняття системою нових технологій, здобутків науки та культури дозволяє знизити рівень хаосу, а отже, уникнути нерозуміння комунікантів в системі.
Нестійкість системи є ще однією умовою її існування, хоча на перший погляд дана характеристика є суперечливою. В умовах дистанційного навчання ми маємо справу з інформаційною системою, головними рисами якої є спроможність сприймати, зберігати та генерувати інформацію [11, 95]. В даному випадку дистанційна система має всі перелічені риси, але дані риси виводяться з наявних умов існування інформаційної системи. Відтак, інформаційна система повинна задовольняти наступним умовам: бути мультистабільною; зберігати вибраний стан достатньо довгий період часу; мати спроможність генерувати інформацію, яка визначається наявністю в системі шару змішування. Явище „шар змішування” представляє собою чергування динамічних та хаотичних стадій стану системи, й є показником її життєдіяльності та розвитку [11, 86 – 95]. Отже, змальовуючи діяльність інформаційних систем, деякі автори визначають за необхідне мультистабільність даної системи. Наша позиція щодо визначеної характеристики не співпадає з позицією авторів, ми вважаємо, що такі характеристики як шар змішування та мультистабільність в рамках однієї системи суперечать одна одній. Явище „шару змішування”, яке необхідно задля подальшого розвитку системи, засновано на принципі чергування стану хаосу та динаміки, отже, в певний проміжок часу система втрачає свою стабільність. Звідси, ми не можемо говорити про мультистабільність всієї системи та окремих її елементів на кожному етапі розвитку.
Довгий час нестійкість системи свідчила про її недосконалість, навіть дефектність, проте саме нестійкість системи породжує її відкритість. Що ж таке нестійкість стосовно системного розуміння? Нестійка система – це така система, траєкторія розвитку якої має нескінченну кількість малих відхилень, амплітуда яких з часом збільшується [1, 197]. Точки відхилення системи називаються точками нестійкості, або біфуркації, при досягненні яких система стає відкритою, здатною сприймати нову інформацію. Таким чином, нестійкість системи, як й її відкритість є передумовою „виживання” системи, здійснення процесу еволюції.
Синергетика надає освітній системі не тільки інструменти по контролю рівня хаосу, але й по вирішенню обмеженості людського розуміння навколишнього світу, сприйняття іншої культурної організації. Балансуючи між станом хаосу та порядку системи мають залишатись відкритими, нестійкими та нелінійними задля створення умов подальшого розвитку.
Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 117 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Перехід до категорії „не лінійності” світу | | | Вплив синергетичної парадигми на становлення та розвиток нових засобів навчання |