Село моє

Село моє, таке прекрасне

Де трав і квітів дивоцвіт.

Тут світить сонечко так ясно

І мрії кличуть у політ.

Село моє, найкраще в світі

Красою сповнене й теплом.

Зростають тут кмітливі діти

І б’є натхнення джерело.

Трудящі скрізь живуть в нас люди,

Що мають лагідні серця.
Добро і ласку сіють всюди,

Усмішки приязні з лиця.

.
Пишу і я свої тут вірші,

Що до людей ідуть крізь час…

Я вдячна доленьці найбільше,

Коли летить у дім Пегас.

Коли перо в руці гарячій,

Тремтить і сиплються слова.

Я ще творю, дишу це значить,

Строфа рождається нова.

Село моє і хати білі,
Я шлю доземний вам уклін.

Моєму серденьку ви милі,

Ви, - найдорожчі на землі.

Тож повертайтеся частіше,

До свого рідного села,

Ті, хто колись його залишив,

Кого дорога повела

В краї далекі…

Тож повертайтесь, як лелеки,

До свого милого гнізда.

Прости, що стала я жорстока

Прости, що стала я жорстока,

Що згасли почуття в мені.

Топтав кохання довгі роки,

Палив в великому вогні.

Тепер серденько моє з іншим

Мою він душу відігрів...

Прости, що ти - це спогад лише,

Найважчий сон із моїх снів...

Прости, за те, що я не можу

Простить байдужості тобі.

Вона, немов колюча рожа,

Лишила свій болючий слід...

Дата добавления: 2015-08-17