Застигло перо у мовчанні

Світлій пам’яті В.Наконешного

Застигло перо у мовчанні

Злетіла у вічність душа.

Лишилися вірші, як ранок

В рукописах ваших й книжках.

Розказують, як вам жилося,

Як ви любили цей світ.

Пізнати не раз довелося

Спекоту і вітер, і лід.

Як ви любили Вкраїну,

У буйноцвітті сади.

Пісні у гаях солов’їні,

Снаги додавали завжди.

Читайте, ці книги, читайте,

Бо дух його в віршах живий.

Словами серця зігрівайте,

Там пломінь любові ясний.

Застигло перо у мовчанні

Душа, як пушинка – у рай.

Лишились рядки про кохання,

Найкращий прибузький наш край.

Ой, що ж це в світі робиться?

Ой, що ж це в світі робиться?

До чого ми йдемо?

Скрізь зло і підлість плодиться,

А ми все мовчимо.

Рясніє скрізь еротика,

Оголені тіла

Розпуста і наркотики,

Як гадь оповила.

Духовність помирає в нас

І паростки краси.

Важкий настав для людства час,

О, Господи, спаси.

Подай, прошу терпіння нам,

Любові у серця.

Зітри, благаю, весь бедлам,

З земного Ти лиця.

Мовчи душа

Мовчи душа, як б’ють у груди,

Коли принижують й плюють.

Тебе Всевишній не осудить,

Воздасть і мужність, і можуть.

Мовчи душа, не мов ні слова,

Коли болить – утри сльозу.

Та знай, народжена з любові,

Встоїш і в бурю, і в грозу.

Прощай нанесені образи,

Немов Ісус, там на хресті.

Проси лиш мудрості щоразу,

У повсякденному житті.

Дата добавления: 2015-08-17