Донечці

Пригортаю донечку

До своїх грудей.

На віконце сонечко

Промінці кладе.

І чомусь так радісно,

Аж душа співа

І немов перлини ті

На папір слова…

Пригортаю донечку,

Мій життєвий цвіт.

Прихилить їй хочеться,

Цей чудовий світ.

Пригортаю лагідно

До свого лиця.

І сердечно дякую,

За цей дар Творця.

Я закохана у тебе

Я закохана у тебе,

Немов сонечко у небо.

Як земля в малу травинку,

Як матуся у дитинку.

Як весна у перші квіти,

Як пташина в жарке літо.

Немов нива в дощ осінній,

Як веселка в обрій синій.

Як стебло в колючу рожу.

Жить без тебе я не можу.

Ніхто не знає

Ніхто не знає із людей,

Що там попереду чекає:

Гроза на землю упаде

Чи сонце засіяє.

Ніхто не знає із людей,

Яка у кого доля:

Відрадно серденьку буде

Чи стрінеться із болем.

Ніхто не відає із нас,

Чому таке буває?

Приходить горя страшний час,

Ще юним хтось вмирає.

Отож, звертаюсь до жінок,

Нехай народжуються діти.

Вони – то радості вінок,

То – цвіт чарівний літа.

Просить донечка мала

- Народи мені сестричку,

Просить донечка мала.

- Їй віддам свою лисичку,

- Що з крамниці принесла.

- Народи, нема з ким гратись,

- Так самотньо, ну, хоч плач!

- Я вже згодна і на брата,

- Подарую йому м’яч.

- Народи, ти чуєш, мамо,

- Щоб не була я одна.

- Всі радіти будуть нами,

- Немов квітами весна.

- Будем бігати й стрибати,

- Замовляю сестру й брата.

Дата добавления: 2015-08-17