Відмінність неповного робочого часу від скороченого

На практиці нерідко зустрічаються ситуації змішання неповного робочого часу та скороченого робочого часу, хоча повинно бути ясно, що це абсолютно різні правові категорії. Неповний робочий час, як вже зазначалося вище, може бути частиною скороченого робочого часу, але воно не аналогічно скороченому робочому часу.
Скорочений робочий час підпорядковується правилам ст.113 і 114 ТК.
Скорочена тривалість робочого часу відповідно до ч.1 ст.113 ТК встановлюється для працівників на роботах зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці і становить по загальному правилу не більше 35 годин на тиждень.
Для окремих категорій працівників відповідно до ст.114 ТК встановлена ​​скорочена тривалість робочого часу.
Так, для неповнолітніх працівників у віці від 14 до 16 років тривалість робочого часу не може перевищувати 23 годин на тиждень, а для працівників у віці від 16 до 18 років - 35 годин на тиждень. Така ж гранична тривалість (35 годин) встановлюється для інвалідів I і II групи, а також для працюючих в зоні евакуації (відчуження) у зв'язку з підвищеним радіоактивним забрудненням території, в тому числі тимчасово відряджених або відряджених в ці зони.

Слід зазначити, що для працівників, яким відповідно до законодавства встановлена ​​скорочена тривалість робочого часу, вказана тривалість є не що інше як пільгова повна норма тривалості праці.
Між тим, неповний робочий час, на що вже зверталася увага вище, складає всього лише частина повної або скороченої тривалості робочого часу. Звідси і особливі правила, встановлені законодавцем з оплати праці працівників з неповним робочим днем ​​або неповним робочим тижнем (див. нижче).
Якщо скорочена тривалість робочого часу встановлюється законодавством, то неповний робочий час може бути встановлено тільки сторонами трудового договору.
На скорочену тривалість робочого часу можуть претендувати лише певні категорії працівників, передбачені трудовим законодавством, тоді як неповний робочий час може бути встановлено практично для будь-якого працівника.
Тривалість скороченого робочого часу встановлена ​​нормативно і строго визначено. Угода ж між працівником і наймачем про встановлення неповного робочого часу залежить від розсуду сторін і досягнуту домовленість про зменшення відповідно робочого дня або робочого тижня на будь-яку кількість годин або робочих днів або того й іншого разом.
Нарешті, на що вже зверталася увага, неповний робочий час може встановлюватися працівникові як при прийомі на роботу, так і згодом за угодою (домовленості) працівника з наймачем, тоді як виконання працівником трудової функції на умовах скороченого робочого часу не залежить від бажання і волі сторін трудового договору.

Дата добавления: 2015-08-17