Характеристики ділових культур.

Специфічні риси західної ділової культури в цілому можна охарактеризувати так: незалежність, індивідуалізм, егалітаризм, рішучість, самовпевненість, прямолінійність, надійність, обов’язковість, точність, пунктуальність, ініціативність, цілеспрямованість, мобільність, енергійність тощо.

Характерними особливостями східної ділової культури найшвидше можна назвати: ухиляння, ієрархічність, ритуальність, декоративність, клановість, залежність, кумівство, хабарництво, хитрість тощо.

Існує східна мудрість: «На Сході думають одне, говорять друге, а роблять третє». Сприймається це на Заході як хитрість, лукавство і навіть нечесність. Водночас традиція західного бізнесу - не допускати розходження між словами і вчинками - сприймається на Сході як надмірна прямолінійність, простодушність і необачність.

Далі розглянемо конкретніше деякі характеристики ділових культур та їх прояви на практиці.

Незалежність і внутрішня свобода американця виявляється, наприклад, у тому, що він може прийти у джинсах на ділову зустріч. Японці ж вважають, що не можна бути серйозним (і сприйматися серйозно) на ділових переговорах, якщо партнери не одягнені в чорні строгі костюми. Американський учений не посоромиться залишити засідання секції наукової конференції, якщо його інтерес до того, що там відбувається, вичерпався до закінчення засідання. Японець залишиться на засіданні до завершення із ввічливості.

індивідуалізм - як індивідуальна ініціатива, відповідальність, право, винагорода, - вважається американцями двигуном, рушійною силою суспільного прогресу. Індивідуальний Інтерес (І це визнається американською культурою) - обов'язкова і головна умова участі американця в будь-якій діяльності. Індивід тут - це основоположна ланка суспільства, атом, з якого воно складається.

На Сході ж, зокрема в Японії, індивідуалізм нерідко розцінюється як загроза суспільству. Японія вважається нацією, де особистість - це не самостійна соціальна одиниця, а функція групи і корпоративної належності.

Колективізм і групова орієнтація - як у побутовій, так і діловій сферах - споконвічно притаманні східній діловій культурі. У східній культурі осередком суспільства є не індивід, як на Заході, а група. Людина тут насамперед ідентифікує себе з групою, а не зі своєю індивідуальністю, особистістю. Вип'ячування індивідуальних інтересів у японському діловому середовищі вважається неввічливим і межує з непристойністю. З огляду на це не дивно, коли, наприклад, висока якість японської відеотехніки відома в усьому світі, але при цьому імена японців (учених, винахідників, лідерів бізнесу), що забезпечили Японії технологічне лідерство, практично не відомі світовій громадськості. Колективізм у східній культурі зведений в абсолют - до відвертого родинного протекціонізму, клановості й кумівства.

Той, хто працює у японській компанії - своєрідному клані, - зобов'язаний зберігати вірність цінностям і вертикальній системі відносин у клані. Ця система виявляється в підпорядкованості тих, хто стоїть нижче, і доброзичливості тих, хто перебуває вище. Влада у клані тримається не на розпорядженні ресурсами, не на харизмі та інших західних поняттях, на зразок взаємного обміну, а на природі японського порядку речей. Американців буквально шокує лайка і грубість, яку японські менеджери дозволяють собі щодо підлеглих. Для японців це звичний порядок речей, прояв влади вищого над підпорядкованим. Показова картина - старший керівник-японець виходить із приміщення, де проводилися збори. Японці, ЩО залишаються в приміщенні, підводяться і кланяються, проводжаючи його. їхня поведінка виглядає улесливою для європейців, не кажучи вже про американців.

Лояльність японця щодо своєї групи і фірми високо схвалюється в Японії та цінується набагато більше за лояльність до таких абстракцій, як «громадськість» або «суспільство». Тому хабарництво або нелегальне встановлення цін не карається суворо.

Егалітаризм як стиль відносин рівних притаманний західній культурі, особливо американській. Так, наприклад, американці у діловому середовищі називають одне одного по імені. Вважається, що це спрощує міжособистісну комунікацію. При цьому різниця у віці й статусі не береться до уваги. В англійській мові немає двох займенників - «ти» і «ви», а є тільки один. У східній діловій культурі нерідко, звертаючись до інших, треба перерахувати всі імена та титули співрозмовника. По суті, це закріплює ієрархічність стосунків, підкреслює відносини підпорядкованості. Аналогічну роль - наголошення ієрархії, - з точки зору американських дослідників, грають правила поведінки зайнятих у низці японських компаній. Серед них - заборона жувати гумку; жінкам - носити чубчик до очей, а чоловікам - двобортні піджаки. Узагалі японське суспільство з його тисячолітньою імперською історією організоване суворо по вертикалі. Тут традиційно частіше винагороджувалися вік людини і стаж роботи, ніж кваліфікація працівника. Молодого співробітника не було узвичаєно просувати службовими щаблями попереду старшого, нехай і менш кваліфікованого. Але сьогодні система довічного найняття в ту чи іншу компанію в Японії поступово відходить у минуле. Ще на початку 1990-х pp. А. Моріта, президент корпорації «Sony», зазначав, що корпоративна Японія повинна відійти від колишнього гасла: «Наполеглива праця і висока якість задля процвітання Японії на світовому ринку» і висунути нове гасло: «Індивідуальне збагачення як стимул високих результатів». Моріта застерігав, що корпоративна Японія може опинитися в ізоляції у світовому діловому середовищі, якщо не змінить своєї корпоративної культури у напрямі західних орієнтирів. Молоді японські бізнесмени вже більшою мірою, ніж старше покоління, прихильні До міжнародних стандартів ділової культури. Усе це варто враховувати в PR-діяльності стосовно японських партнерів.

Рішучість американця виявляється в готовності ухвалювати рішення на переговорах (а не до або після, як у японців). Японці на переговори приходять групою з уже готовим рішенням. Члени японської групи погоджують свою позицію між собою до початку Переговорів і не змінюють її протягом процесу переговорів. Рішення не може бути змінене ними тому, що вони вже ухвалили його. Для зміни позиції японцям треба знову зібратися у власному колі й узгодити між собою новий варіант, який тільки після цього знову виноситься на переговори з протилежною стороною.

Рішучість у західній культурі виявляється також у готовності йти на компроміс в інтересах справи. Компроміс у західній культурі - свідчення доброї волі, бажання і справжнього прагнення розв'язати проблему. У східній культурі поступка має радше негативний відтінок. Піти на поступку тут - значить проявити слабкість характеру, нездатність утримувати рубежі своєї позиції. Представник східної культури, який іде на поступку, «втрачає обличчя».

Самовпевненість також належить до характерних рис американської культури. Можна сказати, що США - країна самовпевнених людей, у яких самовпевненість у крові й виховується з пелюшок. Світове лідерство США в економіці, політиці, культурі тримається на самовпевнених людях, орієнтованих на індивідуальні досягнення. Проте самовпевненість тут - це не перевага над іншими, а спосіб виходу зі скрутних обставин, подолання труднощів, власних слабкостей. «No problem!» - немає проблеми! - поширена американська фраза.

Поведінка американців нерідко виглядає безцеремонною. Вони люди без комплексів. Американець не ніяковіє від того, що він не такий, як інші. Право людини бути іншим визнано американською культурою. Тут вважається, що в розмаїтості й оригінальності - джерело нових ідей, інновацій, а отже, й прогресу та процвітання суспільства.

Прямолінійність у західній і особливо американській культурі здається японцям неввічливістю та майже нахабністю. Якщо американці, не соромлячись, відмовляються від нецікавої пропозиції, то в Японії слова «ні» не існує. Японці вважають його нечемним і всіляко уникають прямої відмови, хоча саме вона насправді й мається на увазі, на думку партнерів. Навіть українцям така поведінка здається нещирою. А для японців щирість людини - це прагнення зберегти «гармонію» відносин, тобто не порушувати злагоду, комфорт, прихильність і спокій оточення. Узагалі, висловлювання, промови представників східної культури не варто сприймати буквально. Східна культура належить до «висококонтекстуальних». Це означає, що реальна суть сказаного значною мірою визначається контекстом (ситуацією, місцем, часом, попереднім розвитком подій), а не власне словами.

Прямолінійність американців виявляється також у готовності розпочати переговори відразу із суті справи - із цифр, документів і конкретних пропозицій, навіть якщо партнери бачать один одного вперше. Така, здавалося б, «необачність» і необережність зумовлена високим рівнем розвитку правових відносин у країнах Заходу, що забезпечують учасникам реальний захист від спроби партнера обдурити. Порушення контракту однією зі сторін легко й у звичному порядку може вирішуватися американським судом, а порушник - реально каратися за законом. У країнах Сходу не створено такого всебічного і надійного юридичного захисту сторін, тому гарантією надійності партнера є родинні зв'язки і достатньо добре особисте знайомство з потенційним партнером, тобто наявність додаткових спільних інтересів. Не випадково переважна частина інвестицій у Китаї робиться іноземцями китайського походження, що мають родинні зв'язки в цій країні.

Американець приходить на процедуру укладення договору зі своїм юристом для того, щоб контракт був складений юридично грамотно і правильно відображав інтереси сторін. Така поведінка для східного партнера означає недовіру і нерідко сприймається як образлива й принизлива. На Сході ділове співробітництво починається зі спільного проведення дозвілля і тривалого особистого знайомства. Нерідко тривале сидіння в ресторані та інші спільні розваги виводять американців із себе, оскільки розглядаються ними як марна трата часу. В американців заведено запрошувати партнерів на ланч для того, щоб глибше познайомитися з ними і справою. Відмовлятися від такого запрошення неввічливо.

Надійність як обов'язковість, точність і пунктуальність у західному бізнесі - це питання ділової репутації. Тут це строга норма ділової поведінки, ввічливість і такт одночасно. Не випадково існує американський термін «deadline» - крайній, або останній, термін. Після нього ніяких поступок нікому не робиться, і всі це знають. Американці впевнені: без «дедлайну» жодна справа не буде завершена, а тому його беззастережно дотримуються. І взагалі, час - це головний вимір життя для американців. У східній культурі подія або персона є більш важливі, ніж час, тому чекання аудієнції з представниками східної культури, що запізнюються на години (!), Не є для них чимось таким, що заслуговує уваги, занепокоєння або Розкаяння.

Важливо також, що американці орієнтовані на короткострокові Ділові відносини. Вдала угода їх влаштовує сама по собі. На Сході прийнято будувати й орієнтуватися на тривалі ділові стосунки; короткострокові інтереси партнера викликають нерозуміння, розгубленість і настороженість. У східній культурі характерним є тривале, затягнуте обговорення рішень на основі горизонтальних узгоджень і, нарешті, нечітке їх виконання.

Дата добавления: 2015-08-17