Вплив сільського господарства на якість поверхневих вод

У фізико-географічному відношенні Городоцький район належить до лісостепової зони. Проте основний вплив наспеціалізацію сільського господарства мають суспільно-географічні фактории, серед яких найважливішими є потреби міського населення в нетранспортабельних і якісних продуктах харчквання. Саме положення району визначило добре розвинену транспортну сітку, густозаселеність території, високий рівень інтенсивності розвитку сільського господарства.

Основними галузями спеціалізації в рослинництві є вирощування зернових, технічних культур та овочівництва тваринництво-молочно-мясного напряму.

У даний час у районі діє 12 сільськогосподарських підприємств різних форм власності, у тому числі 9 приватних агрофірм, які використовують 9,7 тис. га ріллі. Крім цього, сільськогосподарським виробництвом займаються 139 фермерських господарств, яким виділено 1971 га сільськогосподарських угідь, з яких 1703 га ріллі. Близько 36,9 тис. особистих підсобних господарств займаються вирощуванням сільськогосподарської продукції. Вони утримують 15,1 тис.голів ВРХ, у тому числі 10,6 тис. корів, 3,2 тис. свиней, 3,0 тис. коней, 488,1 тис. голів птиці [62].

Усіма категоріями господарств району вироблено валової продукції у 2003 році на 21,2% більше, ніж у 2002 році. В загальному обсязі валової продукції, продукція рослинництва становить 67,8%, а тваринництва — 32,2% [2].

У Городоцькому районі сільськогосподарські угіддя займають 48634 га. Проте не вся земля, яка є у наявності сільськогосподарських підприємств, використовується, як сільськогосподарські угіддя. Площі, зайняті під болотами, водосховищами, під громадськими будівлями і дорогами, а також ті, які не використовуються в сільському господарстві через сильні дії ерозійних процесів та видобуток корисних копалин, автоматично виходять із структури сільськогосподарських угідь (табл. 2.20).

Таблиця 2.20.

Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції

у всіх категоріях господарств (у тоннах) [62].

Назва
Зерно
Цукровий буряк
Картопля
Овочі
Мя'со
Молоко

У сільському господарстві району збереглися загальні тенденції, які склалися протягом останніх років, до скорочення з року в рік посівних площ у сільськогосподарських підприємствах та збільшення їх у господарствах за рахунок трансформації земель. У сільськогосподарських підприємствах, у тому числі фермерських господарствах, вся посівна площа в 2002 році порівняно з 1998 роком скоротилася на 48 % [3].

Таблиця 2.21

Структура посівних площ 2011 р. (у відсотках) [62].

	Вся посівна площа	У тому числі:
Зернові	Цукровий буряк	Картопля	Овочі	Кормові культури
У всіх категоріях господарства		34,1	3,1	18,76,1	35,6	—

Тваринництво — друга після рослинництва галузь сільського господарства. Основними галузями є скотарство молочно-м'ясного напряму. Розвиваються також такі галузі як свинарство, конярство, бджільництво, ставкове рибництво та інші. Найкраще розвинуте скотарство, поголів'я великої рогатої худоби (ВРХ) є майже у кожному сільськогосподарському підприємстві. Загалом щодо району, поголів'я ВРХ на сьогодні значно скорочується, що пов'язано з формуванням цін на продукцію тваринництва. Теперішнє і майбутнє соціально-економічних перетворень у галузі тваринництва пов'язане з необхідністю подолання стереотипів мислення при здійсненні виробничих відносин та змін до підходів подальшої роботи. В районі створюються умови тісної і дієвої співпраці усіх структур, причетних до діяльності на ринку продукції тваринного походження. Передусім це стосується підходів щодо політики цін на тваринницьку продукцію (табл. 2.22) [2].

Проте у фермерських та підсобних господарствах триває збільшення поголів'я ВРХ, у тому числі корів та свиней.

Таблиця 2.22

Поголів’я худоби в районі у всіх категоріях господарств (тис.голів) [62].

	На 01.01.2002 р.	На 01.01.2011 р.
ВРХ
В тому числі: корови
Свині
Коні
Вівці та кози
птиця	522,2	488,1

Інша екологічна небезпека, що чатує на людство — це збіднення генетичного фонду рослин і тварин. Так, відомо 28 видів пшениці (5 дикоростучі і 23 культурні). Звичайно, користуються найбільш врожайними сортами. І як наслідок, величезні площі займають генетично одноманітні рослини, так звані монокультури. Вони дають змогу за короткий час досягти максимальних врожаїв. Але будь-які несприятливі зміни в природному середовищі (кліматичні зміни, поява нових збудників хвороб чи шкідників) можуть завдати величезної шкоди монокультурі, а то й цілком знищити її на великих площах [62].

Впродовження монокультур, зведення тропічних лісів, урбанізація, будівництво великих водосховищ, що заливають тисячі гектарів земель, та інші негативні прояви антропогенної діяльності викликають небезпечне збіднення генофонду планети.

За підрахунками ботаніків, до середини ХХІ ст. можуть зникнути 25000 видів рослин [62].

Гонитва за максимальними врожаями, порушення правил агротехніки, застосування важких сільськогосподарських машин, неправильна меліорація, перевипаси худоби ведуть до втрати основного багатства людства — родючих грунтів. Вчені встановили, що для створення ґрунтового шару товщиною 18 см природі потрібно в середньому від 1400 до 7000 тис років. Людина ж здатна виснажити, знищити шар грунту такої товщини за 1 – 2 сезони. Повсюди наступає ерозія, виснаження, засолення грунтів. Підраховано: щорічно з оброблюваних земель виноситься понад 25 млрд. т. речовин. Внаслідок антропогенної діяльності вже деградовано понад 15% всієї суші. У межах цієї площі близько 6% землі зруйновано водною ерозією, 28% — вітровою, понад 12% — засолено через неправильне зрошення, близько 5% — виведено з ладу внаслідок перехімізації та фізичної деструкції (випас худоби й витоптування, зведення лісів, постійн7і розорювання, будівництво) [62].

Інша дуже серйозна проблема полягає в перехімізації сучасного сільського господарства. На зміну апробованій віками схемі землекористування земля – зерно – гній – земля прийшла неприродна, виснажуючи грунти схеме земля – зерно – мінеральні добрива – зерно – більше мінеральних добрив. При цьому засвоєння хімічних поживних речовин, що містяться в мінеральних добривах, культурними рослинами в середньому це перевищує 40%. Інші ж 60% вимиваються з грунту, надходять до водойм і є джерелом їх небезпечного забруднення. Надмірне використання мінеральних добрив, зокрема азотних, викликає небезпечне для здоров”я людини збільшення в харчових продуктах нітратів і викликаних цим небезпечних захворювань [4].

Для захисту врожаю від шкідників сучасне сільське господарство все більше використовує засоби хімічної боротьби – так звані пестициди хлорорганічного, фосфорорганічного й іншого складу.

Навантаження пестицидів при вирощуванні культур на грунти стає нестерпним. Так, при вирощуванні озимої пшениці в грунт інколи вносять до 6 – 10 кг пестицидівна гектар землі, овочевих культур – 45- 50, плодових – 165 кг/га. Але ж на отруєній землі не можке вирости неотруєний колос, неотруєний коренеплід [62].

Величезна кількість речовин, які пропонує сучасна хімія для сільського господарства — мінеральні добрива, пестициди, антибіотики, гормони, стимулятори й інгібітори розвитку, кормові дріжджі й багато інших — врешті-решт потрапляють в організм людини й загрожують й не лише нам, а й нашим нащадкам. До того ж комахи й інші шкідники сільського господарства швидко звикають до хімічних засобів боротьби з ними, з”являються різновиди шкідників, на які отрута вже не діє, й потрібно збільшувати її дозу або застосовувати нові, більш отруйні засоби.

Основна суть альтернативного землеробства полягає в повній або частковій відмові від сентитичних мінеральних добрив, пестицидів, регуляторів росту й кормових добавок [1].

Дата добавления: 2015-08-17