Геолого-тектонічна і геоморфологічна будова басейну

Басейн р. Верещиця розташований в північно-західній частині Волино-Подільської височини та Зовнішній зоні Передкарпатського передового прогину [4].

Згідно з тектонічним рацонуванням, сточище знаходиться в межах Львівського палеозойського прогину та в Зовнішній зоні Передкарпатського прогину. Передкарпатський прогин поділяється на 2 тектонічні зони, які відрізняються комплексами відкладів і особливостями тектоніки. Північний схід, що прилягає до платформи – Зовнішня зона прогину – слабо дислокована. Зовнішня зона Передкарпатського прогину утворилася у середньому і верхньому міоцені (тортон і сармат). У цей час частина платформи, яка прилягає до Карпатської геосинклінальної зони, почала занурюватись і стала областю інтенсивного осадонакопичення. На складчастому нижньому палеозої і верхньому протерозої тут залягають слабо дислоковані породи юри і крейди, перекриті потужною товщею осадів міоцену. У тортонський час, з початком значних опускань, виникла система розломів, які простягаються у північно-західному – південно-східному напрямі. Окремі блоки, розділені розломами, опускалися впродовж міоцену з різною швидкістю і, відповідно, мають різну потужність відкладів – від декількох сот до 4 – 5 тис. м. Амплітуда зміщення по розломах також змінюється від 500 – 1000 до 2 – 2,5 тис. м. [61].

В основі розрізу міоцену лежать породи богородчанської світи (нижній тортон), виражені глинистими зеленуватими маргелями, глауконітовими пісковиками і глинами з прошарками вулканічних туфів. Верхній тортон починається товщею гіпсів і ангідридів (тиранська світв), яка переходить у піщано-глинисті породи (косовська світа). Тортонські відклади на північному заході Зовнішньої зони мають порівняно невелику потужність (до 300 – 500 м), тоді як породи нижнього сармату утворюють у найбільш зануреній частині товщу глин з шарами пісковиків і алевролітів, що досягаю декількох тисяч метрів. Геофізичними роботами і бурінням у цьому районі виявлено декілька брахіантикліналь них структур з падінням крил не більше 10-15⁰. Ці пологі підвищення є конседиментаційними, тобто утвореними під час осадонакопичення. Південно-західною межею Зовнішньої зони Передкарпатського прогину на поверхні є лінія насуву складчастих порід нижнього міоцену на сарматські відклади [4].

Верхів’я та середня частина басейну лежить в межах Волино-Подільської частини Східно-Європейської (Руської) платформи. Неогенові відклади височини представлені пісками, глинами, пісковиками, гіпсами і вапняками середнього міоцену. У повному розрізі юри виділяють 3 світи: Нижню (Коржевську), що складається з строкатих пісковиків і глини, середню (Нижневську), представлену доломітизованими вапняками, доломітами і ангідритами і верхню (Буківнинську), в якій розвинені різноманітні вапняки. Потужність юри досягає 500 с і більше. Відклади крейдової системи складені переважно світло-сірими, білими м’якими маргелями і вапняками. Тільки в основі товщі, яка відповідає початковій верхньокрейдовій трансгресії, поширені грубозернисті пісковики і піщанисті мергелі. Третинні породи, які на платформі мають невелику потужність, збереглися тільки на височинах. Вони належать, головним чином, до тортонського ярусу міоцену. Тільки в частині, що прилягає до Передкарпатського прогину, поширені й молоді сарматські відклади.

Згідно з геологічним районуванням басейн Верещиці знаходиться на Волино-Подільській плиті та Карпатській альпійській геосинклінальній області Зовнішньої зони прогину [62].

Волино-Подільська плита поділяється на геоструктурні райони, серед яких основними в стожищі є фрагмент Західно-Європейської платформи і Передкарпатський прогин. Земна кора Волино-Подільської плити складається з нижньої, дуже потужної товщі сильно перероблених вторинними процесами кристалічних порід і верхнього, порівняно тонкого шару мало змінених осадових порід. За даними сейсмічного зондування потужність земної кори на стику Волино-Подільської плити, Передкарпатського прогину і Західно-Європейської платформи досягає 55 км, зменшуючись в північно-східному напрямку. В межах Волино-Подільської плити докембрійський кристалічний фундамент знаходиться на глибині до 2000-2500 м. На нерівній поверхні кристалічного фундаменту залягають відклади палеозою, мезозою і кайнозою. Палеозойські відклади моноклінально залягають смугами меридіального напрямку в стратиграфічній послідовності від кембрію до карбону включно. На нерівній поверхні палеозойських відкладів залягають відклади крейдових систем. З давніх мезозойських відкладів виявлені юрські відклади. Крейдові відклади залягають на великих площах безпосередньо під антропогенними відкладами або відслонюються. За літологічним складом це переважно крейда і мергелі.

Отже, рельєф території басейну розвивався і розвивається внаслідок взаємодії ендо- і екзогенних процесів. Інтенсивні новітні тектонічні рухи у Передкарпатській частині приурочені до нової молодої альпійської геосинклінальної зони. Для платформенної частини території (Подільська височина) властиві коливальні епейрогенічні рухи [4].

За геоморфологічним районуванням, територія досліджень знаходиться в межах двох провінцій: провінція Полігенної рівнини України та провінція Східних Карпат [46].

У провінції Полігенної рівнини України в межах сточища виділяють геоморфологічну область Волино-Подільської височини, під область Подільської височини. Ця під область включає в межах басейну Білозерсько-Мальчинську прохідну долину, Розточчя та Львівське плато [43].

Середня частина басейну р. Верещиця знаходиться в межах Білозерсько-Мальчинської прохідної долини. Це займає плоскодонне і місцями заболочене зниження широтного простягання рельєфу. Прохідна долина сполучає Львівське плато з долиною Верещиці. Білозерсько-Мальчицька прохідна долина утворена талими льодовиковими водами. Про це свідчать знахідки в четвертинних відкладах гравію з кристалічних порід.

Схід басейну знаходиться в межах Львівського плато. Саме в межах досліджуваної території плато має пластовий (структурний) тип рельєфу, який дещо порушують давні плоскодонні балки. Структурний характер рельєфу зумовлений горизонтальними заляганнями неогенових пісковиків і вапняків, які відслонюються на схилах плато [4].

Верхів’я басейну знаходиться на горбистому пасмі Розточчя. Це північно-західне відгалуження Подільської височини. Вузьке горбисте пасмо (15-20 км шириною) починається на північ від Білозерсько-Мальчицької прохідної долини. Долина відокремлює Розточчя від Львівського плато і з’єднує Львівську улоговину з широтним відрізком долини р. Верещиця. Пасмо є ареною боротьби за вододіл між річками Західного Бугу, Дністра та Сяну і в його межах можна спостерігати сліди річкових перехоплень [22].

В провінції Східних Карпат виділяють область Передкарпаття де зосереджені: Сянсько-Дністерська моренно-флювіогляційно-алювіальна рівнина, Хирівсько-Городоцька моренно-флювіальна ували ста рівнина, Вишнянсько-Щирецька флювіогляційно-алювіальна ували ста рівнина [4].

Нижня частина басейну Верещиці знаходиться в Сянсько-Дністерській вододільній увалисто-горбистій височині. На півночі вододільна височина утворює уступ до Надсянської рівнини, що простежується у напрямку Городок – Судова Вишня. У південній частині схил височини пролягає вздовж лівобережжя річкових долин Болозівки і Дністра. Для морфології долин характерне чергування озероподібних розширень з вузькими, стрімко-схиловими відрізками, які подібні до долин прориву [4].

Розгалужена гідромережа спричинила значне розчленування височин і виникнення горбистого рельєфу. Поширення льодовикових, воднольодовикових і алювіальних відкладів свідчить про успадкованість сучасного рельєфу від льодовикових нерівностей [51].

Дата добавления: 2015-08-17