Екзоферменти.

Екзоферменти синтезують більшисть гетеротрофних мікроорганізмів (і сапрофіти,і паразити), які належать до різних морфологічних груп:

· бактерії родів Byturivibrio, Pseudomonas, Myxococcus, Myxobacter, Cytophaga, бацили з родів Bacillus та Clostridium та ін.;

· гриби родів Fusarium, Penicillium, Sclerotinia, Rhizopus та ін.;

· актиноміцети родів Actinomyces, Nocardia, Streptomyces, Micromonospora.

Основною функцією екзоферментів є розщеплення полімерних молекул поживних речовин на фрагменти меншого розміру. В світі мікроорганізмів широко розповсюджені позаклітинні пептидази та протеази амілолітичні, целюлолітичні та ліполітичні ферменти, нуклеази.

Протеолітичні екзоферменти мікроорганізмів розщеплюють глобулярні білки, аміди, амінокислоти та низькомолекулярні жирні кислоти, фібрілярні білки та білки мікробних клітинних стінок, целюлолітичні ферменти – целюлозу, амілолітичні – крохмаль.

Молекули ферментів, синтезовані мікробними клітинами, можуть знаходитись в цитоплазмі, периплазматичному просторі клітинних стінок або виділятися в навколишнє середовище. Різниця в локалізації екзоферментів у грамнегативних та грампозитивних мікробів пов'язана з різними фізико-хімічними властивостями їх клітинних стінок. У багатьох видів мікроорганізмів для економії клітинного матеріалу екзоферменти "працюють" на лінії "клітинні оболонки - навколишнє середовище”

Тип ферменту	Інтервал рН для оптимальної роботи	Іони-активатори	Місце локалізації
Бактерії	Гриби	Актиноміцети
Протеаза	6,5-8,0	6,5-8,0	4,0-10,0.	Кальцій, деякі можуть активізуватись іонами магнію, марганцю, кобальту, цинку, заліза.	Працюють на лінії "клітинні оболонки – навколишнє середовище”
Амілаза	5,5-7,0		5,5-7,0	Металоферменти, для прояву активності потрібен Са^2+.(10- 30 атомів Са/на молекулу фермента). Іони марганцю, цинку натрію та заліза стимулюють амілолітичну активність.	Найчастіше виділяються в навколишнє середовище, але у деяких видів бацил можуть бути локалізовані в клітинній стінці.

Дата добавления: 2015-08-20