Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Компоненти мембран про- та еукаріотів.

Вода, солі, кислоти та ін. | Характеристика основних класів біомолекул мікробної клітини. | Екзоферменти. | Дія високих і низьких температур на мікробні клітини. | Дія хімічних факторів | АНТИБІОТИКИ | Вимоги до антибіотиків – медичних препаратів. | Дія на певну морфологічну групу патогенних мікробів | Вчення про інфекцію | Мікрофлора макроорганізму |


Читайте также:
  1. А91. К мембранам специального назначения относятся
  2. Гиалоплазма. Органеллы, их классиф. Биологич мембраны.
  3. КРІЗЬ ЦИТОПЛАЗМАТИЧНУ МЕМБРАНУ МІКРОБНОЇ КЛІТИНИ.
  4. Мінеральні компоненти емалі.
  5. Не имеют базальной мембраны
  6. ОКБ и ТКБ: мембранный и титрационный методы

Основні Похідні Додаткові

 

Ліпіди Стероли

Ліпопротеїни

Білки

Гліколіпіди Неорганічні солі

Вуглеводи

 

1. Структурною основою мембрани є ліпіди (фосфоліпіди, гліколіпіди). Кожна мембрана має 2 шари ліпідів (біліпідний шар). Мембранні ліпіди – амфіпатичні молекули: вони мають гідрофобну (вуглеводневі залишки жирних кислот або сфінгозину) і гідрофільну (фосфат, холін, цукор) частини. Такі молекули створюють на водяній поверхні мономолекулярний шар. У водному оточенні та в клітинах утворюються бімолекулярні шари: гідрофобні частини різних молекул повернуті далі від водного оточення (один до одного) і утримуються разом за рахунок гідрофобних взаємодій та слабких сил Ван-дер-Ваальса. Тому біліпідний шар на зовнішніх поверхнях гідрофільний, а всередині – гідрофобний (рис.1).

Молекули ліпідів можуть переходити з місця на місце всередині шару або, навіть, перескакувати в сусідній шар.

 

2. Білки, що розміщені в мембранах, виконують транспортні та ферментативні функціїї. За рахунок ріноманітної структури молекул білків зовнішня і внутрішня поверхня мембрани – відрізняються за хімічним складом, тобто мембрана має таку важливу властивість як асиметричність.

Білки мембран за місцем знаходження в товщі мембрани можна розділити на декілька груп:

v периферичні. Мають на поверхні гідрофільні амінокислоти з полярними групами. Зв’язані з поверхнею мембрани іонними зв’язками.

v Інтегральні. Гідрофобні або частково гідрофобні молекули. На поверхні цих білків розміщені гідрофобні амінокислоти (аланін. валін, лейцин, ізолейцин, пролін). Інтегральні білки міцно закріплені в товщині мембрани гідрофобними взаємодіями, з мембрани назовні можуть виступати їх гідрофільні частини. Деякі молекули інтегральних білків розміщено в мембрані парами (тунельні білки), і в отвори між ними вільно проходять вода та невеликі за розмірами гідрофільні молекули поживних речовин або продуктів обміну.

Деякі інтегральні білки здатні, як і молекули ліпідів, переміщуватись в товщині мембрани, інші – нерухомі.

 

 

 

Рис.1. Структура мембрани.

Ліпіди і білки складають 90-98%, вуглеводи – 2-10% від маси мембрани. Кількість молекул ліпідів та білків залежить від того, до складу якого органоїду і у якого типу клітин (прокаріоти, еукаріоти) вони входять. Тому співвідношення ліпіди/білки може змінюватись від 4:1 до 1:4.

 

Спільні риси мембран про- та еукаріотів Різниця між мембранами про- та еукаріотів
· Загальний план будови · Товщина
· Основні принципи “роботи” · Кільість молекул білків та вуглеводів
· Пошкодження будь-якої мембрани неодмінно веде до суттєвих порушень в життєдіяльності клітини. · Кількість видів білків

 


Дата добавления: 2015-08-20; просмотров: 75 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Зовнішня Внутрішні| КРІЗЬ ЦИТОПЛАЗМАТИЧНУ МЕМБРАНУ МІКРОБНОЇ КЛІТИНИ.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)