Кування зозулі у поховальних піснях виступає як передвісниця смерті.

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

КАФЕДРА ФОЛЬКЛОРУ,НАРОДНОПІСЕННОГО ВИКОНАВСТВА,ТА

ХОРОВОГО МИСТЕЦТВА

АНАЛІЗ

Української народної пісні в обробці П.О.Козицького

«Ой у полі, полі»

Виконала:

Студентка III курсу

Групи ТДН(д) 22

Крупа Юлія

Клас кандидата

мистецтвознавства,професора

Скопцової Олени Михайлівни

КИЇВ 2014

План

1.Загально-історичний

· Відомості про композитора

· Творча спадщина

· Характерні ознаки творчості

2. Аналіз літературного твору

3.Музично-теоретичний аналіз

4.Хорознавчий аналіз

· тип та вид хору

· діапазон,та теситурні умови хорових партій

· стрій

· ансамбль

5. Виконавський аналіз

· Темп

· Динаміка

· Фразування

· Дихання, атака

· Труднощі для диригента

6. Висновки

7.Список використаних джерел та літератури

8. Партитура твору

«Ой у полі, полі»

обр. П. О. Козицького,текст народний

Пилип Омелянович Козицький - український композитор, музикознавець, педагог і громадський діяч.

Творчий портрет композитора.

Пилип Козицький (1893 – 1960) народився 23 жовтня 1893 року в с. Летичівка. Батько-сільський священик, знав нотну грамоту і працював регентом церковних хорів. Першою вчителькою музики композитора була його мати, Галина Григорівна Козицька.

В 1902 році Козицького віддають до Київського початкового духовного училища, під час навчання в якому він знайомиться з Кирилом Стеценком.

У 1905 році - вступає до Київської духовної семінарії. До цього періоду належать перші спроби - казкова опера «Про біляночку і троянду» на власне лібрето, бере участь у самодіяльному оркестрі семінарії. Важливу роль у становленні Козицького як композитора відіграв семінарський хор, який виконував окрім службового репертуару чимало українських народних пісень.

В 1913 році після закінчення семінарії Козицький вступає до щойно відкритої Київської консерваторії (клас композиції проф. Б.Л.Яворського, спеціальної гармонії та аналізу музичних форм – Р.М. Глієра) і одночасно - до Київської духовної академії, де був хор, і невдовзі Козицький стає його керівником. Тут же він починає працювати на музикознавчому терені, написавши розвідку «Музика і співи в Київській духовній академії за 300 років її існування» (ця робота залишилася рукописом).

Пилипа Козицького запрошують викладачем співів до однієї з київських шкіл, де він організовує з учнів дитячий хор, який через деякий час стає одним з кращих шкільних хорів Києва. Проте діяльності молодого хормейстера серйозно перешкоджає відсутність спеціального українського дитячого хорового репертуару, і тому він береться за його створення: робить аранжування для дитячого хору хорових композицій «Іван Гус» Лисенка, обробляє 50 народних пісень, пише ряд власних оригінальних творів на тексти Т. Шевченка, О. Олеся, П. Куліша, П. Тичини та інших поетів. Поряд з працею в загальноосвітній школі Козицький майже одночасно починає працювати в першому українському вищому мистецькому закладі: з 1918 року – викладач історії української музики та декан диригентського відділу Музично – драматичного інститутуту. М. В. Лисенка; разом із тим продовжує заняття в консерваторії, яку закінчує в 1920 році.

Величезний вплив на формування поглядів і творчого стилю Козицького мало його знайомство з видатним укр. композитором М.Д. Леонтовичем. Вплив творчості Леонтовича проявився в циклі хорових мініатюр під назвою «Вісім прелюдів- пісень», в якому Козицький, як і Леонтович, у самій пісні шукає засоби музичної виразності, які б найпереконливіше розкривали її ідею і зміст.

З 1938 по 1941 рік - працював художнім керівником Української державної філармонії.

1952—1956 — голова правління Спілки композиторів України

Помер композитор раптово під час проведення засідання кафедри історії музики Київської консерваторії, 27 квітня 1960 року.

Творчий доробок П.Козицького відзначається жанровою багатогранністю. Композитор пробує сили у багатьох видах і формах музичної творчості. Велику цінність для української музичної культури становлять його хорові обробки народних пісень.

Основні твори П. О. Козицького:

I. Опери:

1. «Невідомі солдати»(лібрето Л. Первомайського), 1934;

2. «Жан Жірарден» (друга редакція), 1937;

3. «За Батьківщину», 1941.

ІІ. Симфонічн твори:

1. «Пісня», 1913;

2. «Козак Голота», 1934;

3. «П’ять мініатюр», 1962;

4. «Партизанська донька», 1963.

IIІ. Вокально – хорові твори:

1. «Десять шкільних хорів», 1922;

2. «Вісім прелюдів-пісень», 1923;

3. «Дивний флот», диптих для хору з ф-но, 1925;

4. Диптих «Риємо, риємо», «На зелені килими», «Червоний заспів», збірник укр. революційних пісень, 1925;

5. «Волошки»- чотири шкільні хори, 1926;

6. «Чотири народні пісні»;

7. «Вісім українських народних новел», 1938;

8. Кантата пам’яті М.В.Лисенка «Співцеві народу», 1942;

9. «Наше майбутнє»- кантата для дитячого хору з симфонічним оркестром, 1949;

10. «Москва», 1951

11. «Пам’яті більшовика»- кантата для хору без супроводу, 1951;

12. Народні пісні чеські, словацькі, моравські, польські. Для хору без супроводу, 1952;

13. «Здрастуй, весно». Кантата для дитячого хору з фортепіано, 1952;

14. «Олександру Пушкіну»- для мішаного хору без супроводу, 1953;

15. «Пісня про пісню», 1956;

V. Камерно -інструментальні твори:

1. «Сторінка дитинства» - сюїта для ф-но, 1913;

2. Сім прелюдів для фортепіано, 1926;

3. «Варіації на купальську тему» для струнного квартету, 1947;

4. Сюїта для струнного квартету, 1947;

5. «Хореофрагменти»- сюїта для струнного квартету.

V. Романси і пісні:

1. «А я у гай ходила» - для голосу з ф-но, 1928;

2. «Присяга»- для голосу з ф-но, 1938;

3. «Колискова»- для голосу з ф-но, 1944.

VI. Основні музикознавчі праці:

1. «Музика масам», 1928;

2. «Берджих Сметана», 1949.

3. «Тарас Шевченко і музична культура», 1959;

4. «Спів і музика в Київській академії за 300 років її існування», 1971.

В хорових творах Козицький виступає як безпосередній продовжувач традицій М. Леонтовича. Життєдайний вплив творчого методу цього майстра хорової обробки народної пісні особливо відчутний в хорових обробках П.Козицького. Йому належать 22 обробки укр. народних пісень, які стали значним внеском в українську хорову культуру.

Як і М.Леонтович, П.Козицький ставив на меті глибинне розкриття образно-емоційного змісту народної пісні. Його обробки позначені великою майстерністю як у сфері «прочитання» ладо інтонаційного змісту фольклорних мелодій, так і в сфері виявлення їх яскравої національної характерності. Плідно розвиваючи традиції М. Леонтовича,П.О.Козицький створює хорові обробки з наскрізним розвитком матеріалу.

Одна з найбільш примітних стильових ознак хорового письма П.Козицького становить мелодична орнаментація голосів інтонаційними лапками, «прообраз» яких міститься у пісенному оригіналі.

Переважна більшість хорових обробок П.Козицького укладена в цикли. Перший цикл обробок українських мелодій - «Вісім прелюдів – пісень» – був написаний композитором на початку 20-х років. В основному він складається з ліричних та побутових пісень.

Другий цикл – «Чотири народні пісні» - написаний наприкінці 20-х років. До його складу входять трудові пісні.

Третій цикл, який складається з пісенних зразків різного характеру, різного образно-емоційного та жанрового наповнення, був створений композитором у 30-ті роки.

На 50-ті роки припадає виникнення обробок 10 пісень слов`янських народів – чеських, моравських, польських, словацьких.

Вибір пісень, що ходять до складу першої збірки обробок, засвідчує великий інтерес композитора до таких зразків народних мелодій, які містять в собі значний потенціал щодо їх багатопланового ладо гармонічного варіювання. Більшість мелодій відзначаються порівняно невеликим діапазоном, переважно в обсязі терції, квінти або кварти. Досить обмежений діапазон цих мелодій розкрив перед композитором великі можливості їх різноманітного гармонічного «розшифрування», ладо інтонаційного «розцвічування», а також становив багатий матеріал для їх імітаційно-поліфонічного розвитку з органічним застосуванням прийомів народно-підголоскової поліфонії.

Жанр музичного твору та його ідейно - образний зміст.

Пісня «Ой у полі, полі» належить до жанру народних балад. У музичному мистецтві баладою називається пісня розповідного характеру. Балада, як і більшість музичних жанрів - народного походження, виникла в епоху середньовіччя у романських народів.

Поетичний текст народної пісні повністю і без змін введений композитором в даний твір:

Ой, у полі, полі, світлиця стояла,а в тій світлиці Маруся лежала.

А в тій світлиці Маруся лежала, чорним шовком головку в’язала.

Приїзжає три козаки з полку,розв’язати Марусі головку.

Один каже: «Марусю!»А другий каже: «Чи ти любиш мене?»

А третій каже: «Марусю, Марусю, чи любиш ти мене, ой, чи підеш, чи підеш за мене?»

-«Ой, хто ж мені трьох зілля достане,той мені за дружину стане».

Ой, став козак трьох зіллячко рвати,аж летить зозуля, та й стала кувати:

«Козаче, козаче, нащо тобі зілля,В твоєї Марусі сього дня весілля…»

Основа сюжету – зворушлива розповідь про передчасну загибель дівчини та горе козака, який не застав своєї коханої приїхавши з полку. Весь твір наповнений образами-символами, за допомогою яких несе собою глибокий зміст: «Маруся лежала, чорним шовком головку в’язала» - смерть дівчини; «Козаче, козаче, нащо тобі зілля, в твоєї Марусі сього дня весілля» - похорони.

Образ поля – людська життєва дорога.

Образ світлиці – домовина.

Пов`язувати голову чорним шовком – на знак жалоби.

Образ трьох козаків – в переносному значенні - магічне число.

Кування зозулі у поховальних піснях виступає як передвісниця смерті.

Трьох зілля – освячена трава зі святої Трійці, яку кладуть до рук покійної як символ незайманості.

Образ весілля - висловлення думки про лиху долю головної героїні, якій треба було йти до вінця.

Існує багато варіантів тексту, особливо його кінцівки:

- дівчина померла;

- вийшла за іншого;

- сам козак помирає.

Але закінчення балад завжди нещасливе.

Так як текст взятий з народного фольклору, то непотрібно шукати конкретики, бо це не реальні події. Це робить твір таємничим та дає можливість виконавцям і диригенту фантазувати на цю тему. Текст, який вибрав Козицький, передає жалібний та дуже драматичний характер. Він акцентує увагу на трагічній долі козака. Основна тема – це драматична нездійсненність кохання, і саме це в музиці підкреслює Козицький.

Аналіз літературного тексту.

При інтерпретації поетичного тексту композитор повністю йде за розкриттям народнопісенного слова, розкриваючи його за допомогою засобів музичної виразності; його виразові деталі збагачуються новими відтінками – повторюються окремі слова, фрази. Текст і музика твору дуже гармонійно поєднані в одне ціле. Його обробка «Ой у полі, полі» - це справжня поетична новела з життя людини. Козицького завжди цікавлять насамперед філософські проблеми буття, які він розкриває через емоційний світ людини.

Строфа – принцип поєднання пісенних рядків. Тут представлена дводольна чотирирядкова повторна строфа з перехресним (a b a b) римуванням ямбічної структури.

Принцип віршування характеризується насамперед наявністю в ньому метричного початку - чергування сильних і слабких складів. В українських народних піснях принцип складочислення витримується послідовно:

Ой, у полі, полі, світлиця стояла, 12

А в тій світлиці Маруся лежала. 11

А в тій світлиці Маруся лежала, 11

Чорним шовком головку в’язала. 10

II. Музично-теоретичний аналіз твору.

Дата добавления: 2015-08-17