Тема 3. Формування культури художнього сприймання

Семінарське заняття №4 ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ

План

1. Роль мистецтва в процесі естетичного виховання.

2. Типи художньої культури.

3. Культура сприймання сучасного мистецтва.

Методичні поради:

Філософською основою розуміння проблеми формування естетичної культури є усвідомлення визначальної ролі мистецтва в цьому процесі та його естетичної функції як основної. Мистецтво в усій різноманітності його видів і жанрів є каталізатором творчих потенцій особистості, воно здатне не тільки змінювати психічний стан людини, але й характер і мотиви її діяльності. Відображаючи цілісність буття, мистецтво сприяє цілісному сприйняттю світу. Його виховне значення обумовлене психологічними особливостями впливу на людину, перетворенням зовнішніх культурних смислів у внутрішні, особистісні. При спілкуванні людини з твором мистецтва діють психологічні механізми емоційного уподібнення, співпереживання.

Мистецтво відображає дійсність в художніх образах і перетворює зовнішні культурні цінності в морально-естетичні надбання людини.

Художня культура –

-сукупність художніх цінностей, історично конкретна система їх відтворення і

функціонування.

-рівень освоєння досвіду історичного переживання людиною дійсності і мистецтва.

Форми естетичного відношення – історично сформовані у культурі здатність вираження людського переживання світу (В.Мазепа, А.Азархін) Дослідники виділяють 2 типи естетичного відношення: колективізований та індивідуалізований, яким відповідають свої типи художньої культури. Тому художня культура особистості може розглядатися як певний рівень освоєння досвіду історичного переживання людиною дійсності. Механізм освоєння подібного досвіду переживань – практичне опанування різних видів мистецтва.

Екзистенційна близькість художнього переживання і світовідношення у цілому визначає певне моральне відношення людини до світу.

У мистецтві ХХ ст. під сумнів ставиться достовірність світу і, відповідно, достовірність колишніх художніх образів. Відбувається зміна критеріїв художності і художнього контакту. Мистецтву необов’язково перебувати у рабстві дійсності (Х.Ортега-і-Гассет), тим більш відтворення тривожних подій ХХ ст. традиційними засобами стає неадекватним. Чому?

Цінності набуває відкритість інтерпретації. Часто проблемою стає сам процес художнього контакту, як реакція на втрату людиною ХХ ст. самототожності. Усі форми естетичної діяльності спрямовані сьогодні на формування естетико-ціннісних орієнтацій особистості і розвиток її творчого потенціалу; сприяють самопізнанню людини, визнанню нею своєї самоцінності.

Аспектами культурологічного аналізу творів світового мистецтва, який покладено в основу методики естетичної інтерпретації художнього твору, є: культурно-історичний, діалогічний, розгляд і визначення місця твору в контексті розвитку художньої культури світу й певного культурно-історичного регіону. Він сприяє реалізації завдань особистісно зорієнтованого виховання й навчання, розвитку емоційної та інтелектуальної сфери особистості, розвитку комунікативних властивостей.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

Прокоментуйте:

«Реалізм – не є щось таке, що може розумітися як напрям, реалізм – це сама природа мистецтва, її сторожовий пес, який не дає відхилитися від сліду, прокладеного ниткою Аріадни» Б.Пастернак.

Прокоментуйте: «Чужі свідомості неможливо споглядати, аналізувати, визначати як об’єкти, речі – з ними можна лише діалогічно спілкуватись» М.Бахтін

Естетичне і художнє: взаємообумовленість і взаємодоповнюваність.

Діалектика художнього і естетичного у розвитку особистості.

Яку роль відіграє мистецтво у розвитку естетичної культури особистості?

Які Ви знаєте функції мистецтва і які сьогодні є особливо актуальними? Як вони позначаються на розвиткові художньої культури?

Як змінюється катарсична функція мистецтва?

Чи має межі толерантність, цінність самовираження, або якою сьогодні є професійна етика митця.

Тема 4. Ціннісна соціалізація сучасної молоді та естетична культура

Семінарське заняття № 5 ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ТА ІМІДЖ ЯК СКЛАДОВІ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

План

1. Стиль. Складові індивідуального стилю.

2. Формування особистості як творчість.

3. Імідж як явище масової культури і як художній образ.

4. Естетичні аспекти молодіжної субкультури.

Методичні поради:

Трансформація масової культури виступає як аксіологічний зсув основних естетичних категорій. Естетичний ідеал трансформується в імідж, естетика гарного смаку – в естетику красивої форми. У добу невизначеності культурних форм визначальним стає поняття стилю.

Ціннісна соціалізація. В.Краус «Нігілізм або терплячість світової історії» пише, що нігілізм (етичний, естетичний), який він досліджує як історико-культурне явище, призводить до знищення і самознищення людства. Засобами подолання нігілізму є рівень третинних цінностей.

Цінності:

Первинні – здоров’я, харчування, мир, безпека, тепло, любов;

Вторинні – правда, свобода, повнота життя, освіта, мистецтво, краса;

Цінності, що складають сенс життя людини – допомога найближчому оточенню, допомога ширшому колу, естетизація власного життя і оточуючого світу, пізнання і діяльна участь у розбудові цивілізації, релігійні переживання.

Процес соціалізації прямо залежить від почуття цілого та від наявності духовних цінностей. Сучасна молодь поставлена перед проблемою самостійного вибору між добром і злом. Це змінює погляд на субкультурні утворення. В їх основі - сакральні цінності. Сакралізація цінностей робить групу маргінальною.

З точки зору Хаузера – субкультура – форма пошуку оволодіння світоглядом, Дж.Белла – наближення самозійснення особистості.

У субкультурах утворюється нова естетична реальність (ігрова природа, театралізація, артизація, карнавалізація). Гра – спосіб самовираження (перфоменс, шоу, фестивалі). Артизація – епатажність, особливий стиль. Кіч – явище масової культури, культури усередненої людини, підробка під загальновідомі цінності, знімає необхідність мати власний смак.

Для визначення особливостей індивідуального стилю використовуються поняття творчість та креативність.

Креативність – універсальна пізнавальна творча здібність.

-оригінальність (асоціативність)

-семантична гнучкість (виділення нових функцій об’єкта та його нове використання)

-спонтанність створення нових ідей)

Креативність протиставлена рефлективному інтелекту («мислення навколо»)

Відбувається творчий синтез, утворення нового смислового простору. Нестандартність – ширше ніж оригінальність, включає акцентуації, аутичне мислення. Творчість – операція осмислення і порівняння.

Креативність – передумова творчості.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Порівняйте поняття «художній стиль» та «індивідуальний стиль».

2. Порівняйте поняття «креативність» та «творчість».

3. Молодіжні субкультури: за і проти.

4. Поставангардне мистецтво: чи має самовираження межі?

Рекомендована література:32, 33, 37, 54, 58, 60, 61, 69, 78, 92, 93. 94, 109, 117, 131

САМОСТІЙНА ТА ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

3.1 Мета та завдання самостійної роботи студентів

Самостійна робота студентів зорієнтована на модульно-рейтингову систему оцінювання знань, вона є базовим елементом університетської освіти, закономірним продовженням лекційної роботи викладача та студента і головне – виявленням організованості студента, здатності оволодіти матеріалом курсу.

Її результативність оцінюється різними формами контролю, кількістю балів, передбаченого Положенням про модульно-рейтингову систему оцінювання знань студентів з дисциплін, викладання яких забезпечує кафедра філософії.

В першу чергу студентам необхідно максимально використати потенціал лекційного матеріалу, рекомендованої літератури, консультацій з викладачем.

3.2 Форми організації самостійної роботи

Основними формами контролю за самостійною роботою студентів з курсу є виступи студентів на семінарських заняттях, написання науково-дослідної роботи та повідомлень, конспектування першоджерел, вимір рівня знань при написанні модульних контрольних робіт, співбесіда.

3.3 Естетична інтерпретація художнього твору

Інтерпретація – можливість виявлення різних смислових рівнів твору. Художній твір – «поліфонічна гармонія» (Р.Інгарден) незалежних один від одного рівнів, які при сприйнятті справляють враження єдиного та неподільного цілого.

Незавершеність твору стимулює творчу активність реципієнта (читача або глядача) і пов’язана з тим, що до його створення залучаються лише окремі зображально-виражальні засоби, тому важливим є породження у свідомості реципієнта значень художньої мови, якою «говорить» твір мистецтва, особливостей «вживання», емпатійного проникнення у його зміст, способів його сприйняття, осягнення концептуального мислення художника, письменника, композитора.

Інтерпретація здійснюється на основі попереднього художнього досвіду, емоційних переваг, загальних і спеціальних знань, які домінують над прямим значенням тексту. Художня форма задає певний напрям, лише в рамках якого можливі інтерпретації, тому розуміння і тлумачення повинні бути адекватними твору і виявляти здатність вміння жити у його часі й просторі, відчувати себе причетним до Історії і Культури.

Естетична інтерпретація передбачає співставлення художнього твору з культурною традицією, реаліями життя, художнього образу – з власним естетичним досвідом. Розширення контексту сприйняття твору дозволяє включити у поле розгляду особистість автора, філософсько-естетичні концепції, що виступають основою мистецької практики; естетичні категорії, що орієнтують на виявлення конкретно-історичного змісту художнього образу та на цілісний підхід до його аналізу.

1. Культурний фон, характеристика естетичного ідеалу епохи.

2. Напрям мистецтва, його філософська основа.

3. Вид мистецтва, особливості його сприймання.

4. Автор. Що надихнуло? Особливості творчого процесу.

5. Зображально-виражальні засоби. Зміст і форма. Спосіб сприйняття.

6. Авторські інновації - відношення до традиції, відношення до реальності.

7. Твір у контексті своєї епохи (версії поглядів), та у контексті постмодерністського світобачення.

3.4 Особистість митця: естетичний вимір

(портрет-біографія)

У вітчізняній естетиці актуальним залишається збереження ідеалу гармонійно розвиненої особистості, здатної відчувати красу, прагнути до самопізнання і самовираження. В умовах панування масової культури і «ампутації історичної пам’яті», кризи зазнає життя й доля окремої людини, ідентифікація її з власною історією. Реальне буття людини у традиції, можливість «онтологічного підключення» до неї пов’язано не тільки з знанням історії культури, естетичної теорії, а з вмінням розглядати життя та творчість видатних людей у контексті конкретної культурної епохи, виявляти залежність від неї концептуального мислення митця, стилю творчості та типу біографії.

Біографічний метод заснований на вивченні естетичного досвіду людини в контексті її історії через опис, визначальним в якому є не факт, а подія. Розуміння моделі внутрішнього світу, специфіки естетичного досвіду здійснюється за допомогою реконструкції життєвого шляху видатної особистості, відображення у ній як індивідуально-неповторних особливостей, так і соціальних та культурних процесів.

Особливої уваги потребує дослідження стилю як єдності творчого методу та естетичного ідеалу (В.Бранський), взаємообумовленості індивідуального стилю та основних стильових тенденцій епохи, що виражає орієнтацію художника по відношенню з одного боку, до реальності, з іншого – до традиції.

3.5 Співбесіда за результатами виконання студентами письмової роботи «Аналіз тексту з історії естетичної культури».

Дата добавления: 2015-08-02