Тема 3 Формування культури художнього сприймання (4 год.)

Лекція 4

1. Спосіб художнього мислення та культура уяви епохи.

2. Комунікативна тріада мистецтва та механізми сприйняття і розуміння мистецтва.

3. Становлення і розвиток художніх здібностей людини (обдарованість, талант, геніальність).

Лекція 5

1. Художня творчість як процес. Ґенеза творчого відношення у мистецтві.

2. Особистість митця: естетичний вимір.

3. Творчість – креативність.

4. Творчість – інтерпретація – імпровізація.

Рекомендована література:7, 9, 10, 22, 31, 34, 46, 54, 61, 62, 63, 64, 67, 73, 74, 81, 87, 89, 93, 105, 114, 127, 138, 143

Тема 4 Ціннісна соціалізація сучасної молоді та естетична культура (4 год.)

Лекція 6

1. Поняття ціннісної соціалізації. Естетичне в ієрархії цінностей.

2. Естетичні аспекти молодіжних субкультур.

3. Стиль. Складові індивідуального стилю.

1. Імідж як явище масової культури і як художній образ.

2. Формування особистості як творчість.

Рекомендована література:7, 9, 10, 22, 31, 34, 46, 54, 61, 62, 63, 64, 67, 73, 74, 81, 87, 89, 93, 105, 114, 127, 138, 143

3. ТЕМАТИКА ТА ЗМІСТ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Естетичний підхід до проблеми особистості

Семінарське заняття №1 ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ: ПОЛІСЕМАНТИЧНІСТЬ, КОНТЕКСТИ ВИВЧЕННЯ

План

1. Контексти вивчення культури.

2. Суперечливість визначень культури.

3. Масова культура. Народна, професійна, елітарна, масова культури.

4. Естетична культура.

Методичні поради.

Культура розглядається з моменту виникнення і протягом історичного розвитку у самих різних контекстах (культура – природа, культура – суспільство, культура – цивілізація, культура – особистість, культура – мислення тощо). Звідси – безліч її дефініцій, враховуючи протиставлення на початку ХХ століття раціонального – ірраціонального, масового – елітарного, технотронного – гуманітарного і появу протягом останніх десятиліть гомогенного простору масової культури та загострення уваги до її маргінальних феноменів.

Чому сьогодні актуальним є знання культури?

Порівняймокілька визначень культури.

Традиційне визначення культури зі словника культурологічних термінів: «Культура – сукупність матеріальних і духовних надбань, комплекс характерних інтелектуальних та емоційних рис суспільства, що включає в себе не лише різні мистецтва, а й спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінностей, традицій і вірувань.

У вужчому сенсі – сфера духовного життя, що охоплює мову, виховання, освіту, науку, мистецтво, систему релігійних вірувань, політичну, правову, побутову культуру, а також установи і організації, що забезпечують їхнє функціонування.

Водночас поняття культури використовують для визначення рівня освіченості, вихованості людини, ступеня оволодіння якоюсь галуззю знань або діяльності » (171) Шевченко В., Корінний М.Короткий енциклопедичний словник з культури. – К., 2003. – 384 с.

Інше визначення відомого естетика В.Бичкова: «Культура - це сфера діяльності людини, що спрямовується Духом, і, відповідно, орієнтована (усвідомлено або неусвідомлено) тільки й винятково на позитивне, духовно сповнене життя» Бычков В.В. Эстетическое в контексте культуры (опублик.: Мир культуры // Труды Государственной академии славянской культуры. Вып. II. - М., 2000. С. 92 - 106.

Дух – основа людського існування, що обумовлює сходження органічного буття до буття історичного, тому культура – єдиний притаманний людині спосіб буття. Антропологічний підхід вже передбачає включення у соціум, що формується історично. Суханцева В.М. Метафизика культуры. – К.: Факт, 2006. – 368 с.

Ми маємо можливість на основі колосальної інформаційної насиченості іменами, пам’ятками, датами конкретної культури в її історичному розвитку побудувати модель з особливим образом світу та усвідомленням місця людини в цьому світі. Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура. - К., 2002 Образ світу – це простір смислів культури, система значень, які організують цілісність процесу пізнання цінностей культури через домінантну ідею. Культурає формою існування цінності. Живопис, скульптура, музика, література, архітектура, одяг, наукові відкриття, документи, філософські твори дають можливість побачити домінантну ідею культури з багатьох позицій. Предметом дослідження культури є смисли, втілені в результатах культурної діяльності людства.

Масова культура – специфічний спосіб освоєння дійсності та адаптації до неї, що проявляється в умовах

індустріально розвиненого «масового суспільства»; Масова культура намагається стати замінювачем,

сурогатом і високої і народної культури. Риси народної і масової культури, які слід ранжувати:

ідентифікація атомізованих членів суспільства, тобто виконання адаптаційної функції консервативність,

ступінь реальності осягнення світу, національна або космополітична, характер міфологізму, використання образів

і засобів фольклору, маргінальність.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

Що поєднує усі розрізненіконцепції культури?

Прокоментуйте вислів М.Пришвіна «Культура – це зв’язок людей, цивілізація – зв’язок речей»

Що є спільним і відмінним у народній і масовій культурі?

Прокоментуйте: «Факти – для істориків, культура – хоронитель і свідок події» (В.Суханцева)

Прокоментуйте: «Опановувати треба не стільки знання, скільки способи мислення» (О.Шевнюк).

Порівняйте поняття «спосіб сприйняття» та «досвід сприйняття».

Прокоментуйте: «Культура є ніщо інше, як опис багатоманітних людських світів різними засобами – словом, звуками, пензлем, пластичним жестом, кінокадром».

Семінарське заняття №2 «ОСОБИСТІСТЬ» ТА «ЕСТЕТИЧНЕ» У СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ

План

1. Визначення естетичної культури та її дослідники.

2. Особистість в масовій культурі.

3. Трансформація естетичного у сучасній культурі.

Методичні поради:

Естетичній культурі притаманні ті ж актуальні проблеми культури в цілому, однак вирішуються вони у сфері досвіду, перенесеного в естетичну площину. Важливим для розкриття цього питання є конкретизація поняття «особистість» та усвідомлення розширення проблемного поля самої естетики.

У постіндустріальному суспільстві змінюється не лише характер виробництва, а й трансформується система потреб і ціннісних орієнтацій людини. На зміну філософії гедонізму 60-х- 90-х приходить псі-нарцисизм, культ духовності і спортивного розвитку (Ж.Липовецки. Эра пустоты. Эссе о современном индивидуализме. – М., 2001). Процес індивідуалізації особистості проявляє себе у прагненні людини бути собою, виступати в якості «оператора», який має можливість вільного вибору, звільнення від суспільних ролей і соціальних правил, «нести відповідальність за своє життя і оптимальним чином керувати своїм естетичним, емоційним, фізичним, чуттєвим досвідом».

Типовий представник 2000-х не рокер, не хіпі, не панк а студент, не студент нігіліст, а достатньо конформна людина, яка не протестує проти цінностей батьків. В її ціннісному активі не соціальна свобода (60-роки) а вбудованість у суспільство, співробітництво, не відмова від культури батьків, а байдужість до неї. Культ маскулінності вже не є культурним ідеалом, більш життєздатними виявились ті, хто зміг поєднати у собі ознаки обох соціальних статей, втілюючи мрію людини про андрогінну істоту......

Національна ідентифікація людини у сучасному глобалізованому світі є неможливою, вважає Ж.Липовецьки. На думку М.Кастельса (Кастельс М. Інформаційна епоха: економіка, суспільство, культура. – М., 2000), в рамках постіндустріального суспільства масова культура розвивається більш активно, вона стає тотальною – користування тренажерними залами, фітнес, шейпінг, дієта, дизайн інтер’єру, мода, караоке тощо).

Мобільність стає умовою виживання і духовного розвитку.

Виникає особистість нового типу (за Г.Дилігенським) – інформаційно-адаптована, якій властиве природне включення в інформаційні процеси (Дилигенский Г.Г. Историческая динамика человеческой индивидуальности // Одиссей, М., - 1992)

Особистість – цілісність суб’єктивної реальності і спосіб буття людини в системі взаємовідносин з іншими; особистість – суб’єкт, що вільно визначається у просторі культури і часі історії. Слободчиков В. И., Исаев Е. И. Основы психологической антропологии. Психология человека: Введение в психологию субъективности. Учебное пособие для вузов. -М.: Школа-Пресс, 1995.

Особистість – аспект внутрішнього світу людини, що характеризується унікальністю та відкритістю; реалізується в самопізнанні і самостворенні людини та об’єктивується в артефактах культури. Філософський енциклопедичний словник/ за ред. В.І.Шинкарука – Київ, 2002

Уявлення людини про прекрасне, рівень розвинутості її естетичної культури відображають певну модель осмислення культури. Тому модель естетичного виховання повинна бути культурознавчою.

Друге, що потребує уваги, трансформація естетичного у сучасній культурі.

Проблемне поле сучасної естетики включає у ХХ столітті теоретико-інформативну, рецептивну (функціональну), технічну, практичну естетику (Борев Ю. Эстетика. – М., 2002).

Традиційне кліше класичної естетики – естетика як філософія мистецтва і прекрасного - змінюється.

Сучасні визначення естетики:

Наука про становлення чуттєвої культури людини (Л.Левчук)

Наука про гармонію людини з Універсумом (В.Бичков)

Наука про сутність загальнолюдських цінностей, їх народження, буття, сприйняття і оцінку, про найбільш загальні принципи естетичного освоєння людиною світу (Ю.Борєв)

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

Чим відрізняються психологічний, соціологічний, культурологічний і філософський підходи до особистості?

Прокоментуйте: «Структура характеру представляє собою застиглий соціологічний процес певної епохи» (В.Райх)

Прокоментуйте:

- Особистість є трансцендентною по відношенню до умов соціального життя;

- Особистість є незавершеною цілісністю у процесі становлення;

- Особистість починається з необхідності її здійснення.

Поясніть сутність трансформації естетичного в ХХ столітті? З чим пов’язані ці зміни?

Тема 2. Основні моделі естетичного розвитку особистості

Семінарське заняття №3 ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА ЕСТЕТИЧНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ

План

1. Естетична культура та естетична свідомість.

2. Формування людського змісту потреб – мета естетичного виховання.

3. Моделі чуттєвої культури у мистецтві та естетичній думці.

Методичні поради:

Методологічною основою дослідження естетичної культури є вихідні положення естетики про сутність мистецтва як специфічної форми суспільної свідомості; провідні концепції педагогіки та психології про естетичне виховання як духовний процес, що об’єднує в собі розвиток естетичних почуттів та інтелекту і відбувається в єдності національного й загальнолюдського; культурологічні концепції про активне існування людини в культурному світовому просторі (М.Бахтін, В.Біблер, М.Каган, Ю.Лотман та ін.);

Розвиток естетичної культури можливий лише на визнанні самостійного права чуттєвого пізнання, що утверджує рівноправність суджень смаку і суджень розуму.

Отже естетична культура передбачає змістовно збагачену діяльність почуттів і наявність розвинутих витончених форм їх вираження. Тому і розширюється уявлення про дійсність, можливість більш глибокого її бачення. Це особливий спосіб представлення світу зовнішнього у світі внутрішньому і заснований на цьому спосіб розрізнення цих світів. Становлення емоційної культури пов’язано з тим, що естетичні враження формують переживання складних емоцій.

Розвиток естетичної культури дозволяє говорити про новий склад сприйняття, характеристику ціннісних заснувань внутрішнього світу людини.

Сучасні концепції культурного розвитку стверджують єдність людини -культури - суспільства. В.Іванов (Іванов В. Практика та естетична свідомість. - М., 1980) долає протистояння «природників» і «суспільників» з позицій діяльнісного підходу. Принципово інша позиція у А.Канарського. Искусство и творческая активность масс / Канарский А. Разнообразие видов искусств и усовершенствование художественно-эстетической культуры личности. - К., 1985, автор теорії, яка має враховувати попередній історичний процес розвитку духовного виробництва як передумову цілісного формування особистості. Отже вид мистецтва не зводиться до чуттєвого матеріалу, оскільки виступає моментом чуттєвої культури людини, її внутрішньою здатністю до чуттєвого перетворення світу. Думки А.Канарського розвиваються у працях Л.Левчук, Д.Кучерюк, В.Панченко (Панченко В. Мистецтво ц контексті культури. – К., 2002), О.Оніщенко та ін.

Будь-яка теорія повинна мати зворотній зв’язок з практикою. Це є умовою комплексного підходу до особистості у її саморозвитку.

Естетичне виховання як засіб формування естетичної культури не може використовуватись в утилітарно-прагматичному, вузькому значенні. Єдність самовиховання і ззовні спрямованого впливу утворюють у житті людини особливу соціокультурну реальність – простір і час її естетичного розвитку. Художественная культура и эстетическое развитие личности (В.Мазепа, А.Азархін, В.Міхалев) - К., 1983

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

Естетична культура невід’ємна від естетичної свідомості і все ж відрізняється від неї. Чим?

Що є передумовою формування естетичних потреб, смаків, ідеалів?

Чому естетична потреба відноситься до числа основних духовних потреб людини?

Чому поняття «естетичний розвиток» ширше ніж поняття «естетичного виховання».

Чи можна в результаті змін у ціннісній парадигмі потреб переглянути усю стратегію відносин людини зі світом у сучасному суспільстві?

«Культура уяви», «культура розуму», «культура розуміння» - які моделі естетичного розвитку відповідають цим поняттям і концепції яких філософів?

Дата добавления: 2015-08-02