Політика індустріалізації ‒ політика спрямована на створення важкої промисловості. Для побудови соціалізму, вважали більшовики, необхідне створення якісно нових виробничих сил, важливою частиною яких повинна стати промисловість. ЇЇ розвиток розглядався як засіб подолання відсталості, ліквідації залежності від імпорту машин із ворожих капіталістичних країн і створення армії.
Рішення про проведення індустріалізації було прийняте на ХІV з’їзді ВКП(б). Індустріалізація стала головним завданням перших п’ятирічних планів. На початку 1930-х років вживалися заходи щодо реалізації проголошеного курсу форсованої індустріалізації.
На Уманщині в цей період спостерігається розвиток промислових галузей і зростання обсягів виробництва. Промисловість району була представлена цукровими заводами ‒ Верхняцьким, Тальнівським, Удицьким, які на середину 20-х років виробляли до 400 тис. пудів цукру. Умань стає містом з підприємствами союзного значення. У 1932 році дав продукцію перший в СРСР завод по виробництву гутаперчі з рослинної сировини. В 30-ті роки ввійшли до ладу також птахокомбінат, мотороремонтний, толевий та цегельний заводи, хлібо- і плодокомбінати.
Почалася електрофікація Уманщини. В 1929 році споруджена перша на Україні сільська гідроелектростанція в Буках на річці Гірський Тікич. У 1931 р. в селі Бабанка вперше загорілася електрична лампочка. Електричний струм тут давала динамо-машина, яку встановили на млині, освітлювались приміщення районних установ і частини села, бо потужність цієї електростанції була невеликою.
Дата добавления: 2015-08-02; просмотров: 52 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Революції та громадянської війни | | | Модернізаційні процеси на селі.Голодомор 1932–1933 років |