Уманщина в другій половині хvііі – першій половині ХІХ ст.

У 60-х роках ХVІІІ ст. на Уманщині соціально-політична ситуація була відносно спокійна. Місто Умань розбудовувалося і в 1760 році йому було надано Магдебурзьке право.

В березні 1761 р. в Умані завершено спорудження фортеці. Фортеця була розташована на пагорбі, мала дві брами – Новоміську та Раківську. Над брамами були вежі, на яких стояли гармати. З боку Лисої Гори у палісаді була таємна хвіртка, яка постійно охоронялася. Місто-фортецю з двох боків оточувала річка Уманка. З третього боку місто боронив глибокий яр; передмістя (Нове Місто) відокремлювалося від Старого Міста безводним ровом і земляним валом. Земляний вал навколо фортеці, а також двоповерховий будинок уманського комісара були наїжачені дубовим частоколом. За фортечними мурами знаходилися будівлі монастиря та монастирської школи, костьол, церкви, синагога, ратуша, а також дерев’яні житлові будинки.

Потоцький намагався витіснити православну віру у своїх володіннях уніатською. На території краю у продовж 1762–1763 років стали до ладу 100 уніатських церков. Таким чином Уманщина була значною мірою покатоличена.

В 1765 р. Потоцький заснував в Умані католицький монастир і католицьку духовну базиліанську школу на 400 учнів і подарував базиліанам два селища: Гредзоновку (Гереженівку) і Монастирок (Малу Маньківку).

У 1768 році Умань була одним з найкращих міст України, тут проживали в основному греки, вірмени, євреї і поляки. Під стінами міста знаходилась слобода уманських козаків, вільних від податків, але зобов’язаних воювати з ворогами і охороняти місто від гайдамаків.

На цей час припадає найбільше піднесення гайдамацького руху, який був зумовлений збільшенням панщинних тягарів та наступом уніатів на права православних.

Дата добавления: 2015-08-02