Першій половині XVIII ст.

Після смерті Б. Хмельницького, коли козацька держава поринула у період боротьби за владу, місто Умань досить часто ставало столицею правобережних гетьманів. В 1665 році в Умані проголосив себе гетьманом Правобережжя Степан Опара. Через декілька років місто стало фактично столицею гетьмана Михайла Ханенка.

Правобережна Україна потерпала від протистояння гетьманів Ханенка і Дорошенка. Уманщина на початку 70-х років перебувала під контролем то одного, то іншого. Під час війни між Дорошенком і Ханенком, у 1671 році Дорошенко оволодів Уманню і залишив тут у вигляді гарнізону один козачий полк. Але жителі Умані признали гетьманом Ханенка, тому розбили та прогнали козаків Дорошенка.

У серпні 1674 р. турецьке військо плюндрувало Уманщину, а Умань взяло в облогу, пізніше сюди ж прибула козацька старшина гетьмана Дорошенка. Тривали переговори – козаки і мешканці міста не бажали здаватися, але зрозумівши своє катастрофічне положення вислали парламентарів – полковника Стефана Яворського і представників козацької старшини. Ще двічі з фортеці виходили козаки на переговори, але їх чекали тільки кайдани. Залишившись без військового керівника, захисники уманської фортеці не змогли встояти перед навалою чужинців. Понад тиждень оборонялися уманчани, але зрадництво і хитрість зробили свою справу. Врівень із фортечними мурами турки насипали земляний вал і встановили власні гармати таким чином, що влучно «в гармати уманські стріляно». Місцевість, де стояли турки, стали називати Турок. Одночасно турки розпочали підкоп і заклали в нього велику кількість пороху. Пролунав вибух, який зруйнував частину укріплення. Уманчанам вдалося закласти цей пролом у стіні. Тоді завойовники скористалися підземними ходами і увірвалися у місто. 25 серпня місто захопили турецькі війська, на уманському ринку загинуло близько 7 тисяч місцевих жителів. Людська кров лилася по вулицях міста. Турки, втративши не менше 13 тисяч вояків, спалили місто.

Незабаром Уманщина перетворилась на велику руїну, обезлюдніла і залишалася пусткою до кінця ХVІІ століття. Як пише Г. Бевз, тікали люди з нашого краю здебільшого на Полтавщину. До 1686 року на цій території хазяйнувала татарська орда і лише після розгрому татар повстанськими загонами на чолі з Семеном Палієм Уманщина почала відроджуватися. Відновлення козацького стану відбувалося за рахунок як покозачення корінного населення, так і вихідців з інших територій. Умань стає сотенним містечком Брацлавського полку. Навколо нього відбудовувалися і заселялися села. Панченко Л. С. в монографії «Паланка» вказує, що їхнє село було відбудоване ще Уманським полковником, а потім і гетьманом України Михайлом Ханенком у кінці 1670 років, який звів у Паланці дерев’яну православну церкву на честь Параскеви П’ятниці.

У 1700 році розпочалась Північна війна. Шведи захопили Польщу І частину України.

До 1711 року існував Уманський полк і входив до складу Російської Гетьманщини. Але згідно Прутського миру Петро І змушений був відмовитись від території на Правобережній Україні, Уманщина знов перейшла до Польщі. Це означало повернення знову до кріпосницьких порядків, хоч шляхта тут спочатку діяла за одно з козаками, бо хотіла мати добрих союзників проти турецької загрози, а поселенцям надавала пільгові роки (слободи), протягом яких вони звільнялися від феодальних повинностей Тому життя в наших краях повільно нормалізувалось. Люди, які втекли за Дніпро, поверталися.

У 1726 р. Уманщина стає володінням Франциска Сілезія Потоцького. Щоб укріпити Умань, граф заохочує переселення сюди з інших своїх володінь селян та ремісників. Запрошує торгувати вірмен, греків, євреїв. Щоб залучити сюди більше людей, новосельцям давали привілеї. І знову завирувало життя, місто, як той фенікс, поступово відроджується, відбувається повторна колонізація регіону. В 1732 році Ф. С. Потоцький був власником 70 міст і містечок, кількох сотень сіл, 400 тисяч кріпаків. Умань і навколишні села він здавав в оренду і від того мав найбільші прибутки.

Тимчасова політика польського панства знову змінилася феодальним і національним гнобленням. Це стало однією з економічних причин народних виступів під назвою гайдамацьких повстань. Перша згадка про гайдамаків, як зазначає Гуслистий К. в історичному нарисі «Коліївщина», відноситься до 1717 року. Загони гайдамаків нападали на маєтки магнатів та орендарів, захоплювали майно, нищили документи, руйнували костьоли, перепадало і корчмарям, і лихварям, і купцям.

Вперше гайдамацькі погроми на Уманщині згадуються в 1737 році. Тоді гайдамаки захопили і пограбували місто Умань. У відповідь на це губернатор в 1738 році розправився із запорожцями, які в’їхали в місто. За його наказом 102 козаки було повішено, в 1740 – страчено трьох запорожців, в 1749 – вісім. За це гайдамаки в 1750 році спалили місто Умань. Відомо, що в 1757 році гайдамаки напали на Бабанського посесора Гоголя, у якого забрали награбоване ним у людей добро на суму 8312 злотих.

ТЕМА 4

Дата добавления: 2015-08-02