Зарубинецька і черняхівська культури

Становлення східного слов’янства учені умовно поділяють на два етапи. Перший – це виділення праслов’ян із сукупності індоєвропейського населення, другий – формування слов’янських етнічних груп. Найдавніші археологічні знахідки цього періоду належать до зарубинецької культури, яка відкрита також В. Хвойкою у 1899 році біля села Зарубинці на Канівщині.

На території Уманщини залишки поселень зарубинецької культури знайдено біля сіл Родниківки, Орадівки та Синиці на Христинівщині, в селах по середній течії Південного Бугу. Жителі займалися примітивним перелоговим та підсічним землеробством. Сіяли пшеницю, ячмінь, просо. Розводили велику рогату худобу,свиней. Використовували болотні руди, з яких виплавляли кричне залізо. З бронзи і срібла робили прикраси. Їх кераміка груба і ліпна в окреме ремесло не виділялася. Взагалі господарство мало замкнений, натуральний характер.

В середині І тисячоліття нашої ери слов’ян, що проживали між Дніпром і Дунаєм, називали антами. Вони займалися вирощуванням пшениці, розведенням худоби, полюванням. У землеробстві використовували плуги із залізними лемешами, череслами. Біля села Свинарка було знайдено один із таких лемешів. Для збирання урожаю використовували серпи, якими жали пшеницю, ціпи, якими обмолочували колоски. У господарстві були жорна, якими мололи зерно на муку. Цю культуру назвали черняхівською. Відкрив її також відомий археолог В. Хвойка, а назву дав розкопаний біля села Черняхів могильник тієї доби.

Дослідженням черняхівської культури на уманських землях займалися Г. Ю. Храбан, В. А. Стефанович, О. П. Діденко. На території сучасної Уманщини виявлено більше 100 поселень черняхівської культури. Вони знаходилися на відстані не більше 5 км одне від одного. Наявність лісів, поклади болотної руди сприяли розвитку металургії. Про це свідчать і залишки печей, які вони були знайдені поблизу сіл Гереженівка, Гродзеве, Дмитрушки, Максимівка, Ладиженка, Паланка, Піківець, Ропотуха, Собківка, Старі Бабани, Степківка, Фурманка, Черповоди, Ятранівка. Зінаїда Священко вважає, що Уманщина була центром екстенсивного залізодобування, яке спочатку було поєднано не лише з ковальським ремеслом, а й землеробством, а пізніше – відокремилося і від ковальського ремесла і від інших різновидів господарської діяльності. Виробництво заліза здійснювалося як «на замовлення», так і на ринок.

Характерним для черняхівської культури є виготовлення посуду, який виготовляли з допомогою гончарного кругу. На місці поселень часто знаходили скляний римський посуд, що свідчить про розвиток торгівлі.

Найбільше поселень цієї культури знаходиться біля сіл Городецьке, Юрківка, Краснопілка, Іванівка, Ропотуха, Старі Бабани, Сушківка, Рижавка, Дмитрушки, Доброводи, Дубова, Бабанка, Заячківка, Гереженівка та інших.

Знайдене біля села Рижавка поселення сягало 1 км у довжину. Тут розкопано 2 могильники, в яких знаходилось більше 50 поховань. На одному із могильників знайдено золоту відеркоподібну підвіску. Це свідчить про розвиток ювелірного ремесла. Також дослідники знайшли дві ліпні посудини, дно яких викладено склом. Яке їх призначення невідомо, ймовірно культове. Такі ж за величиною поселення досліджено і в селі Аполянка.

На території розкопок села Томашівка у 1926 році були знайдені пам’ятки черняхівської культури у вигляді великої кількості фрагментів глиняних посудин і фрагментів бронзової фібули.

Про розвиток торгівлі, особливо з Римом, свідчать знахідки римських монет біля села Погоріле та цілого скарбу – 450 монет біля річки Удич. Скарби римських монет знайдено у селах Юрківка, Бабанка, Антонівка. Залишки восьми слов’янських поселень черняхівської культури знайдено також біля села Бабанка. В значній кількості трапляється залізний шлак – ознака місцевого виготовлення заліза.

Лівий берег річки Мала Шаринка понад городами пологий і тут колись було черняхівське поселення. Це підтверджують археологічні розкопки зроблені в 1961 та 2004 роках. Серед знахідок є: глиняний посуд, кам’яна сокира, кістки тварин.

Немає сумніву, що стародавні поселення цього часу були по берегах р. Журбанка, в тому місці, де вона впадає в р. Ятрань, це нині центральна частина села Ятранівки. Тут на садибі ветамбулаторії бульдозер вигорнув уламки посуду черняхівської культури.

Основною галуззю черняхівців було орне землеробство. Вирощували сільськогосподарські культури такі як пшеницю, овес, жито, ячмінь, просо, займалися садівництвом, городництвом. Розводили домашню птицю, велику та дрібну рогату худобу, свиней, коней. Поселення на берегах річок та приток сприяло розвитку рибальства. Наявність лісів давала можливість займатися полюванням, яке відігравало велику роль у житті населення, що тут проживало. Займалися і бджільництвом. Вірування черняхівських племен були язичницькими. Вони, як і трипільці, обожнювали і поклонялися силам природи, виконували певні обряди, ворожили на майбутнє.

Отже, масові знахідки періоду неоліту та енеоліту говорять про те, що Уманщина у даний період була заселена населенням, яке мало досить високий ступінь розвитку матеріальної культури.

Далі історія Уманщини пов’язана із захопленням територій України гунами у кінці ІV століття. Саме за їх панування слов’яни, насамперед анти звільнилися з-під влади готів.

ТЕМА 2

Дата добавления: 2015-08-02