Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ринок капіталу та його складові. Фінансовий ринок

Функції ринку та умови його формування і розвитку | Конкуренція та монополія | Структура та принципи класифікації ринків | Ринок предметів споживання | Ринок нерухомості та його особливості | Моделі ринкової економіки. Соціальне ринкове господарство |


Читайте также:
  1. авіщо потрібний фінансовий аналіз інвестиційного проекту?
  2. Вихідна інформація для факторного аналізу загальної рентабельності (збитковості) власного капіталу підприємства
  3. Джерела фінансування інвестиційних проектів та особливості оцінки вартості інвестиційного капіталу залежно від джерел його залучення
  4. еорія вартості капіталу, яка залежить від заборгованості.
  5. ередньозважена і гранична вартість капіталу.
  6. етоди розрахунку оптимальної вартості капіталу.
  7. етодичний підхід до формування капіталу.

В економічній теорії під ринком капіталу розуміють ринок ресурсів, необхідних для інвестування, тобто розширення виробництва, або ринок інвестицій. Це поняття складне, але його можна звести до таких більш конкретних ринків, як ринок кредитів, фондовий ринок (або ринок цінних паперів), валютний ринок (ринок грошей). У цілому ж це все об'єднують у поняття фінансового ринку.

Найпоширенішими об'єктами відносин на цьому ринку є гроші, кредити та цінні папери.

Носіями попиту виступають фірми (підприємці), яким потрібні кошти для заснування (створення) власного бізнесу, розширення підприємницької діяльності тощо. Як правило, вони виступають у ролі позичальників.

Носіями пропозиції є банки та інші кредитні установи, які володіють капіталом (грошима) і бажають їх віддати в тимчасове користування тим, у кого його (їх) не вистачає. У цьому випадку їх називають кредиторами.

Попит на капітал (гроші) визначається двома складовими: попитом на гроші для здійснення угод (купівлі товарів, виплати заробітної плати, сплати боргів тощо) та попитом на гроші з боку активів (придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів; вклади для отримання процентів тощо).

Пропозиція на ринку капіталів визначається грошовою масою, яку може надати кредитна система позичальникам. Вважається, що вона визначається грошовою масою в обігу, тобто сукупністю платіжних засобів, що обертаються в країні в даний момент.

Графічно ринок капіталу (грошей) можна зобразити так:

Рис. 4. Ринок капіталу

Оm — крива попиту;

Sm - крива пропозиції;

Е — точка рівноваги;

i0—рівноважна ціна капіталу;

Qв— рівноважний обсяг капіталу.

 

Під ціною на ринку капіталів розуміють процент за користування позичкою, а точніше, ставку процента (про це детально – в наступній темі).

Оскільки інвестування пов'язане із вкладанням коштів (грошей) на тривалий час, постає питання про порівняння наступних доходів від інвестицій із теперішньою вартістю вкладень (грошей). Вважають, що гроші мають властивість знецінюватися, тому майбутні гроші (доходи) дешевші від теперішніх. Механізм прирівнювання майбутніх грошей (доходів) до теперішніх називають дисконтуванням, і зв'язок між ними визначають за формулою:

РV = SР/(1+і)t,

де: РУ — сучасна вартість капіталу;

5 Р - майбутня вартість капіталу;

і-ставка (річна);

і - період, який розглядається (років).

Різновидом ринку капіталів є фондовий ринок, або ринок цінних паперів. Об'єктами купівлі-продажу на цьому ринку є акції, облігації, векселі, чеки, депозитні сертифікати тощо. Найпоширеніші – акції та облігації.

Суб'єктами (учасниками) цього ринку виступають емітенти (підприємництва-корпорації, що випускають і продають цінні папери; емітентом може бути й держава, яка випускає в обіг, наприклад, ОВДП – облігації внутрішньої державної позики), інвестори та інвестиційні установи.

Емітенти отримують від продажу цінних паперів засоби, що використовуються для здійснення комерційної діяльності, сплати боргів тощо. Фінансовий результат комерційної діяльності стає джерелом виплати емітентами доходів у вигляді дивідендів чи процентів інвесторам.

Фірми, держава, приватні особи, які купують цінні папери від свого імені і за власний рахунок, стають інвесторами.

Для здійснення посередницької діяльності при купівлі-продажу цінних паперів використовуються інвестиційні установи — інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, фінансові брокери тощо.

Ринок цінних паперів виконує інвестиційну і перерозподільну функції. Капітал, представлений цінними паперами, називають фіктивним, на відміну від реального, який функціонує у виробництві і сфері обігу.

Розрізняють первинний і вторинний фондові ринки. На первинному ринку продаються щойно випущені цінні папери,

розміщенням яких займаються спеціалізовані установи (інвестиційні банки і компанії, брокерські фірми) або самі емітенти. На вторинному ринку перепродаються і купуються уже раніше розміщені цінні папери (акції і облігації). Він поділяється на організований (біржовий) і позабіржовий ринки.

Ціна на ринку цінного паперу є капіталізованою вартістю його, тобто це така сума, при вкладенні якої в банк отримують процент, рівний доходу від цінного паперу. Оскільки акція приносить доход у вигляді дивіденду, то ціна її становитиме:

ЦА = (Дивіденд / Ставка проценту)х100.


Дата добавления: 2015-08-10; просмотров: 63 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ринок засобів виробництва. Проблеми формування цін на ресурси| Ринок праці

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)