Соціальні відносини у сільському господарстві та особливості їх правового регулювання.

Однією з характерних рис соціально-економічного та суспільно-громадського оновлення України є реформування аграрного сектору економіки. З цієї точки зору важливим є не лише оптимальна організація сільськогосподарського виробництва, а й задоволення інших, у першу чергу культурних потреб українського селянства Саме через актуальність цієї теми, законодавець передбачає вирішення проблем соціально правових аспектів збереження культури українського селянства в ряді нормативно-правових актів, серед них:

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 р. N 573-р «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми соціального розвитку села на період до 2011 року»;

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 536-р «Про схвалення Концепції Комплексної програми підтримки розвитку українського села на 2006-2010 роки»;

Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 року № 288 «Про моніторинг соціально-економічного розвитку малих міст і селищ»;

Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року;

Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 року «Про моніторинг соціально-економічного розвитку малих міст і селищ»;

Постанова Кабінету Міністрів України від 18 червня 2008 р. N 546 «Питання Міжвідомчої координаційної комісії з питань підтримки індивідуального житлового будівництва на селі»;

Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2008 р. N 397 «Про внесення змін до Положення про порядок формування і використання коштів фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі»;

А у Загальнодержавній програмі соціального розвитку села на період до 2011 року передбачено, що нагальними проблемами в сільській місцевості є високий рівень безробіття, посилення міграції сільського населення, скорочення мережі закладів соціально-культурного призначення, зношеність та застарілість їх матеріально-технічної бази, нестача ресурсів для збереження і відтворення виробничого потенціалу села. Мета Програми полягає в забезпеченні створення у сільській місцевості сприятливого середовища для життєдіяльності людей як необхідної передумови ефективного функціонування галузей сільського господарства, сталого розвитку сільських населених пунктів. Для досягнення мети необхідно розв'язати такі основні завдання: створення умов для продуктивної зайнятості сільських жителів на основі ефективного використання природоресурсного потенціалу села, стимулювання розвитку підприємництва, що забезпечить утворення нових робочих місць та істотне збільшення доходів; заохочення молоді до роботи і проживання в сільських населених пунктах; формування соціальної інфраструктури, спроможної задовольняти різноманітні потреби сільського населення; запобігання занепаду сільських населених пунктів, розширення можливостей сільських громад у розв'язанні проблем життєдіяльності населення.

Програма виконуватиметься у два етапи. На першому етапі передбачається створення нормативно-правової бази, впровадження

механізмів сталого функціонування виробничої і соціальної сфери села. На другому етапі забезпечуватиметься зміцнення позитивних тенденцій в усіх сферах життєдіяльності сільського населення.

З метою формування економічних передумов для відтворення людського потенціалу в сільській місцевості необхідно розв'язати такі завдання: розширення сфери зайнятості. Вживатимуться заходи до збільшення кількості робочих місць в галузях сільського господарства, сфері переробки та зберігання продукції, агросервісного забезпечення, надання побутових послуг та інших видах несільськогосподарської діяльності, істотного зниження рівня безробіття; збільшення доходів, реалізація державних гарантій щодо виплати заробітної плати, соціальний захист працівників сільського господарства. Вживатимуться заходи до подолання залишкового принципу формування фонду оплати праці в сільськогосподарських підприємствах, доведення рівня оплати праці в сільському господарстві до середнього в національній економіці, забезпечення виплати заробітної плати у грошовій формі, впровадження механізму погашення заборгованості працівникам підприємств-банкрутів та тих, що ліквідуються, залучення до системи соціального страхування осіб, зайнятих в особистих селянських господарствах; розвиток особистих селянських господарств. Вживатимуться заходи для залучення цих господарств до виконання галузевих програм, організації виробництва і сервісного забезпечення технічних засобів для селянських господарств, розвитку кооперації, подання допомоги у формуванні та просуванні на ринок товарної продукції; стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва. Вживатимуться заходи до спрощення порядку реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності і подання допомоги безробітним в організації підприємницької діяльності. Для заохочення молоді до роботи і проживання в сільських населених пунктах слід передбачити надання земельних ділянок для осіб, які виявлять бажання працювати в аграрній сфері, організацію професійного навчання, надання соціальної допомоги, зокрема у розв'язанні житлової проблеми, забезпечення розвитку творчихздібностей дітей та молоді, їх змістовного дозвілля, відпочинку та оздоровлення. Для розв'язання зазначених завдань будуть розроблені окремі підпрограми, в яких передбачатиметься підготовка проектів нормативно-правових актів, документації методичного характеру, а також здійснення відповідних заходів центральними і місцевими органами виконавчої влади.

З метою поліпшення інфраструктури сільських населених пунктів розроблятиметься комплекс заходів щодо: розвитку мережі та зміцнення матеріальної бази і кадрового забезпечення закладів лікувального, загальноосвітнього і соціально-культурного призначення; підвищення рівня облаштування сільських населених пунктів інженерно-технічними комунікаціями, благоустрою сіл, надійності функціонування систем електро-, газо-, тепло-, водопостачання та водовідведення, сілських доріг, охорони довкілля; поліпшення житлових умов; сприяння розвитку сфери платних послуг, зокрема побутових. Програма повинна передбачати: у сфері соціально-культурного обслуговування населення: - відкриття закладів соціально-культурного призначення в селах, де вони відсутні, збереження зазначених закладів у малих та віддалених селах з метою обслуговування населення за місцем проживання; - обладнання закладів соціально-культурного призначення сучасним устаткованням, реконструкцію та ремонт приміщень, створення у сільських школах матеріальної бази для запровадження новітніх методів навчання, занять фізичною культурою, набуття виробничих навичок; - забезпечення функціонування мережі будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів; - підвищення рівня заробітної плати і поліпшення житлово-побутових умов працівників закладів соціально-культурного

призначення, підготовку для цих закладів кваліфікованих спеціалістів; - розширення мережі підприємств торгівлі та побутового обслуговування; - поліпшення обслуговування жителів малих і віддалених сіл; - надання населенню телекомунікаційних послуг; - удосконалення системи інформаційного забезпечення жителів сіл, у тому числі з юридичних питань та з питань сільськогосподарського виробництва.

39. Підстави виникнення, зміни і і припинення аграрних правовідносин,

Аграрні правовідносини виникають, змінюються і припиняються не самі по собі, а лише з настанням певних життєвих обставин, які називаються юридичними фактами. Це такі обставини, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення певних прав та обов'язків учасників аграрних правовідносин.

Ці факти виступають як ланка, що пов'язує правову норму і аграрні відносини.

Так, аграрне законодавство передбачає державну закупку сільськогосподарської продукції в товаровиробників АПК. Проте, щоб ці правовідносини настали, необхідний такий юридичний факт, як договір, який повинні укласти учасники закупки продукції. Але підстави виникнення деяких аграрних правовідносин, в тому числі й організаційно-управлінських, становить не один юридичний факт, а декілька, які можуть виникати в один і той же час або ж у певній послідовності. Наприклад, для створення селянського (фермерського) господарства потрібно, пройшовши конкурсний відбір, отримати Державний акт на право приватної власності чи постійного користування землею або укласти договір на тимчасове користування нею, отримати земельну ділянку в натурі і зареєструвати фермерське господарство згідно з чинним законодавством. Такі підстави виникнення аграрних правовідносин вважаються складним юридичним фактом (або юридичним складом).

У цивільному законодавстві передбачено перелік (який не є і не може бути вичерпним) юридичних фактів як підстав виникнення, зміни чи припинення правовідносин. Ці юридичні факти мають універсальне значення і стосуються не тільки цивільних правовідносин. Роль правоутворюючих, правозмінюючих та правоприпиняючих відносин вони відіграють і в інших галузях права, в тому числі і аграрного.

З урахуванням цього для полегшення орієнтування серед численних юридичних фактів, відмежування один від одного проведена їх класифікація.

Залежно від характеру перебігу та вольових ознак усі юридичні факти поділяються на дві основні групи: дії та події.

Дії — це такі юридичні факти, в яких виражена воля людей, конкретних індивідів або їх колективів, наприклад, укладення угоди, виконання зобов'язання, здійснення правочинів, заподіяння шкоди тощо.

У свою чергу дії поділяються на правомірні та неправомірні. Правомірними є всі дозволені, не заборонені законом дії. І навпаки, дії, які порушують установлені законом заборони, визнаються як неправомірні (заподіяння шкоди, невиконання або неналежне виконання зобов'язань тощо).

Правомірні дії поділяються на три великі групи — адміністративні акти, правочини та юридичні вчинки.

Адміністративні акти становлять владні розпорядження державних органів і органів самоврядування, адресовані конкретним суб'єктам аграрних правовідносин, або управлінських органів того чи іншого сільськогосподарського підприємства своїм підрозділам, які спрямовані на виникнення, зміну чи припинення аграрних правовідносин, наприклад, акти місцевих органів влади і управління про закупки зерна та іншої сільськогосподарської продукції, рішення загальних зборів кооперативних сільськогосподарських підприємств і об'єднань про оплату праці відповідно до кінцевого виробничого результату тощо.

Правочинами є дії, спеціально спрямовані на встановлення, зміну або припинення аграрних правовідносин. Це вольові дії фізичних чи юридичних осіб, які передбачають досягнення конкретного правового результату. В умовах запровадження ринкових відносин в аграрному секторі правочини набувають широкого розвитку. З'являються їх нові види, причому такі, які в умовах командно-адміністративної системи були просто неможливі. Протягом багатьох десятиліть земля як об'єкт державної власності перебувала в правовому режимі суворої заборони щодо здійснення будь-яких правочинів. У сучасних умовах господарювання в аграрному секторі громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств, ведення особистого селянського господарства, а також внаслідок купівлі-продажу земельних ділянок, їх успадкування тощо. З прийняттям Земельного кодексу України коло правочинів, об'єктом яких виступає земля, значно розширилося.

Під подіями слід розуміти такі юридичні факти, які виникають незалежно від волі людей (наприклад, засуха, землетрус, пожежа або інші стихійні лиха).

Ця класифікація має важливе не тільки теоретичне, але й практичне значення. Так, стихійне лихо звільняє державні сільськогосподарські підприємства від відповідальності за непоставку чи недопоставку сільськогосподарської продукції.

Незважаючи на різноманітність підстав виникнення аграрних правовідносин в цілому, вони, проте, являють собою єдиний органічний правовий комплекс, хоча і мають суттєві відмінності, що характеризуються змістом, видами і формою конкретних аграрних правовідносин. Одним з необхідних критеріїв класифікації аграрних правовідносин є їх економічний зміст, бо вони формуються у сфері сільськогосподарського виробництва, з одного боку, і товарного обороту — з другого. Виходячи з цього, виробництво сільськогосподарської продукції без відносин із виробниками інших галузей народного господарства товаровиробниками аграрного сектора просто неможливий.

Дата добавления: 2015-08-10