Для одержання тепла

Показник	Варіанти використання соломи як палива при ціні 1 тис. м^3природного газу, дол. США
2011р.	2020р.	2011р.	2020р.	2011р.	2020р.
Економія з розрахунку на 1 т соломи:
Мінеральних добрив NPK, кг
Природного газу, тис. м^3	0,4	0,4	0,4	0,4	0,4	0,4
Економії коштів, грн.
Економія загальна: кількість використовуваної соломи, млн. т	55,8	84,1	55,8	84,1	55,8	84,1
Буде одержано Добрив, NPK, млн. т	0,67	1,0	0,67	1,0	0,67	1,0
Природного газу, млрд. м^3	22,3	33,6	22,3	33,6	22,3	33,6
Економія коштів, млрд. грн	41,1	61,9	25,0	37,7	9,8	14,8

Наступним резервом економії коштів є виробництво із продукції рослинництва пального для тракторів, комбайнів і автомобілів – біодизеля та біоетанолу. Біодизель виробляють з олійних культур, найбільш раціонально – з ріпаку, а біоетанол – із зернових культур, найефективніше – з кукурудзи. Їхня собівартість при виробництві безпосередньо в сільськогосподарських підпри­ємствах значно нижча, ніж ціна на дизельне пальне і бензин, вироблених із нафти.

Розглянемо проблему виробництва ріпаку і біодизеля з нього. У науковій і практичних сферах існують різні думки щодо доцільності виробництва та використання біологічних палив. Так, науковці Інституту загальної енергетики НАН України В.Д. Білодід і П.В. Тарасенко[4] зробили такі висновки:

1. Ані біоетанол, ані біодизельне пальне не мають стратегічного значення для України в забезпеченні потреб у паливі для транспорту та не звільняють від необхідності імпортування нафтопродуктів.

2. Розвиток виробництва цих видів пального не зменшує, а збільшує за­леж­ність країни від зовнішніх поставок нафтопродуктів, оскільки енергетичні витрати на одержання цих видів палива перевищують їхню теплотворну здат­ність.

Це чисто фізичний підхід. Автори перераховують усі витрати в енергію: пальне, добрива, хімічні засоби, амортизацію, оплату праці, витрати мате­ріальних цінностей. Якщо, наприклад, по кукурудзі загальні витрати енерге­тич­них ресурсів за їхніми даними становлять на гектар 38,949 тис МДж, то на пальне (пряма енергія) – 12,142 тис МДж (270 кг/га), або 31,2%. За такою теорі­єю аграрне виробництво не набуде ніякого розвитку.

Однак, вироблена енер­гія має використовуватись у новому виробництві, де створюються нові робочі місця й одер­жується новостворена вартість, яка в подальшому забезпечує розширення вироб­ництва. Це характеризує розвиток суспільства. Найголов­ніше –забезпе­чити зростання конкурентоспроможності продукції, яке досяга­єть­ся зниженням витрат на її одиницю, поліпшенням якості, забезпеченням екологічної чистоти в процесі виробництва.

Заміна частини надто дорогих мінеральних добрив, газу, бензину, дизпалива на альтернативні види енергії в сільському господарстві за рахунок їхнього виробництва з продукції галузі – такий має бути підхід у визначенні доцільності наведених заходів.

Вищезгадані автори допускають використання біодизеля в сіль­ському господарстві й зауважують, що біодизельне паль­не має лише локальне значення і може використовуватись для розв’язання окремих проблем (наприклад, звільнення сільгоспвиробників від залежності в поставках дизпалива для забезпечення потреб розвитку сільсько­господарського виробництва).

У Кримському інституті агропромислового виробництва НААН[5] проведено експеримент переробки ріпаку на біодизель на побудованому в дослідному господарстві заводі. Витрати на ви­роб­ництво 1 т біодизеля становили 3238 грн за ціни дизпалива 7000 грн, яка поступово ще підвищується. Під час виробництва 1 т біодизеля зеконом­ле­но 4050 грн, а на 1 т ріпаку – 2480 грн, при рівні рентабельності 182,4% (табл. 11.8).

Таблиця 11.8.

Дата добавления: 2015-08-10