Розвитком сільських територій

Світовий досвід підтверджує, що розвиток сільських територій можливий за умови активної участі органів місцевого самоврядування у вирішенні власних проблем. Одним із підходів ефективного розв’язання цього завдання є застосування методу стратегічного планування і програмування зі складанням стратегічних програм соціально-економічного розвитку сільських територій.

Головна мета розробки та реалізації Програм соціально-економічного розвитку (далі – Програм) полягає в активізації місцевої ініціативи громад і депутатів сільських рад у вирішенні територіальних проблем та забезпечення їхнього перспективного розвитку.

Головна мета – умови існування громади у майбутньому, які можуть бути обґрунтовані та визначені на основі чіткого уявлення про наявність у майбутньому ресурсів території, її конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках (за певними видами діяльності) та соціально-економічну ситуацію.

Цілі Програми: об'єднання громади у вирішенні місцевих проблем (у виділенні суспільних проблем та обґрунтуванні шляхів їхнього вирішення); забезпечення оптимального використання наявного природно-ресурсного потенціалу; забезпечення сприятливих умов проживання на території сільської (селищної) ради.

Завдання Програми полягає в обґрунтуванні напрямів, механізмів і заходів щодо розв’язання проблем сільської громади та забезпечення перспективного розвитку шляхом:

• обґрунтування можливих напрямів діяльності на основі їхньої класифікації за рівнем рангової значущості у загальній проблематиці;

• розробки диференційованих механізмів розв’язання економічних і соціальних завдань розвитку залежно від повноважень з їхнього вирішення (безпосередньо на рівні сільради або на вищих рівнях управління – на рівні району, області, держави) та обсягу необхідних коштів;

• розробки заходів щодо стимулювання розвитку виробничої діяльності на території сільської (селищної) ради та працевлаштування місцевого населення;

• забезпечення гарантованих державою соціальних стандартів проживання населення на території сільської (селищної) ради;

• обґрунтування різних джерел матеріального та фінансового забезпечення розв’язання завдань Програми;

• визначення критеріїв оцінки ефективності виконання завдань Програми;

Учасниками складання Програм соціально-економічного розвитку сільських територій на рівні сільської (селищної) ради є: керівництво сільської (селищної) ради; депутати сільської ради; представники органів самоорганізації та ініціативних груп населення; підприємці та представники суб’єктів господарювання, розташованих на території сільради.

Принципи розробки Програм соціально-економічного розвитку сільських територій:

• системність – означає потребу комплексного врахування складових (факторів) життєдіяльності сільських громад і територій, зокрема їх економічних, соціальних та екологічних аспектів;

• консолідованість учасників – із залученням до розробки та реалізації Програми широкого кола представників населення, суб'єктів господарювання та органів влади;

• єдність стратегічного і тактичного вимірів – формування Програми в рамках визначеної стратегії з визначенням тактичних заходів щодо її реалізації;

• пріоритетність – встановлення рангової значущості визначених напрямів діяльності;

• узгодженість заходів Програми із програмами соціально-економічного розвитку даної території вищих територіально-адміністративних рівнів управління;

• фінансова збалансованість між доходами і витратами Програми;

• альтернативність – варіантність заходів Програми залежно від мети, завдань, фінансового та матеріально-ресурсного забезпечення.

Етапи складання Програми:

1) створення комісії сільської ради для розробки Програми, а в її складі підкомісій за напрямами розвитку;

2) розробка і затвердження Плану – графіку виконання робіт із розробки розділів Програми та роботи підкомісій за напрямами розвитку;

3) навчання членів комісії та залучених осіб: змісту програмування, методикам збору даних, їх аналізу, прогнозування, визначення завдань, виокремлення інноваційно–інвестиційних проектів, складання бізнес-планів, оформлення результатів планування, у тому числі за підкомісіями по напрямах розвитку;

4) безпосереднє складання Програми.

Структура Програми соціально-економічного розвитку сільської території:

1. Вступ із коротким обґрунтуванням підстав для розробки документа, мети, цілей та завдань складання Програми.

2. Коротка характеристика стану та проблем розвитку сільської громади території.

3. Оцінка сильних і слабких сторін, переваг та обмежень в інноваційно-інвестиційному розвитку сільської території.

4. Стратегія розвитку сільської території на оглядову перспективу та програмні завдання на середньострокову перспективу, в т.ч.: місія сільської території; стратегічні цілі Програми за напрямами розвитку; стратегічні завдання за напрямами соціально-економічного розвитку.

5. Плани дій, операційні цілі та заходи (інноваційно-інвестиційні проекти) Програми.

6. Узгодження інтересів підкомісій і складання єдиного по програмі переліку заходів (інноваційно–інвестиційних проектів) соціально-економічного розвитку сільської території.

7. Управління реалізацією Програми.

Інформаційна база для складання програм: дані паспортизації сільських населених пунктів; фактичні та законодавчо визначені показники рівнів соціальних стандартів життєзабезпечення сільської громади (території); дані соціологічних досліджень (опитування, анкетування) населення з проблем життєзабезпечення та соціально-економічного розвитку сільської території; дані статистичної звітності державної служби статистики; результати аналізу соціально-економічного стану сільської території.

Критерії ефективності реалізації Програми: кількість працевлаштованих місцевих жителів; підвищення рівня доходів місцевих жителів; поліпшення екологічних умов проживання населення; зростання рівня наповнення місцевих бюджетів.

Використання стратегічного підходу до складання програм соціально-економічного розвитку сільських територій допоможе полегшити процес програмування та сприятиме підвищенню якості їх складання й ефективності втілення в життя.

Дата добавления: 2015-08-10