Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Клініка тромбозу нижньої порожнистої вени

Практичні поради для запобігання варикозу | Етіологія тромбофлебіту підшкірних вен нижніх кінцівок | Патогенез і клініка мігруючого тромбофлебіту підшкірних вен | Клінічні прояви гострого тромбофлебіту п\ш вен нижніх кінцівок | Дифдіагностика тромбофлебіту підшкірних вен нижніх кінцівок і бешихи, лімфангіту. | Лікування післяін’єкційного тромбофлебіту вен верхніх кінцівок | Покази та протипокази до оперативного лікування гострого тромбофлебіту п/ш вен н/к. Техніка операцій | Клінічні прояви тромбозу вен гомілок | Клінічні прояви ілеофеморального тромбозу | Клінічна характеристика білої флегмазії. Диференційна діагностика білої флегмазії і емболії стегнової артерії |


Читайте также:
  1. Ахалазія стравоходу. Клініка, діагностика
  2. Б) ехінококоз нижньої щелепи
  3. Вірусні дерматози. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
  4. Дерматити. Токсидермії.. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
  5. Дерматофітії Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
  6. Екзема. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
  7. Етіологія, патогенез, клінічний перебіг синдрому верхньої порожнистої вени.

І нижнього сегменту: набряк нижче пупка, синюжність, біль в попереку, напруження м'язів черевної стінки.
ІІ середнього сегменту (ниркові вени) - біль в низу живота, набряк кінцівок і тулуба, нефротичний с-м.
ІІІ верхнього сегменту (печінкові вени) - болі в животі, гепатомегалія, жовтяниця, асцит, кровотечі, блювота з домішками крові.

Тромбоз печiнкового сегмента. Ця патологiя вiдрiзняється вiд синдрому Бадда-Хiарi тим, що при останньому тромбоз виникає власне в печiнкових венах. Проте багато авторiв, не бачачи суттєвої рiзницi в клiнiчному перебiгу цих захворювань, обидва види тромбозу трактують як синдром Бадда-Хiарi.
При тромбозi печiнкового сегмента нижньої порожнистої вени, як i при iзольованому тромбозi печiнкових вен, спостерiгають симптоматику надпечiнкової портальної гiпертензiї. Основними симптомами в таких випадках є збiльшена печiнка, жовтяниця, асцит, венозний малюнок передньої черевної стiнки у виглядi "голови медузи".
При езофагогастроскопiї у хворих виявляють варикозно розширенi вени стравоходу i кардiї, що нерiдко служать джерелом профузних кровотеч.
Лiкування тромбозу будь-якої локалiзацiї й тяжкостi перебiгу починають iз консервативної терапiї. Засоби такого характеру терапiї можна подiлити на пасивнi й активнi. Лiжковий режим повинен тривати 7-8 дiб. Саме така тривалiсть часу необхiдна для фiксацiї тромбу до судинної стiнки i зменшення ризику утворення емболiв. Тому вiд 7 до 14 доби призначають активний лiжковий режим. Спочатку призначають антикоагулянтну терапiю, основним засобом якої треба вважати гепарин, фраксипарин. Гепарин застосовують пiдшкiрно або внутрiшньовенно по 5000-1000 од., (1,0-2,0 мл) через кожнi 4-6-8 годин протягом 7-21 днiв. За 2-3 доби до вiдмiни антикоагулянтiв прямої дiї призначають антикоагулянти непрямої дiї (пелентан, неодикумарин, синкумар та iншi). Дозу непрямих антикоагулянтiв пiдбирають iндивiдуально пiд контролем протромбiнового iндекса.
Для покращання реологiчних властивостей кровi використовують реополiглюкiн, полiглюкiн, реоглюман, а з метою активiзацiї мiкроциркуляцiї тканин - нiкотинову кислоту, трентал. Таким хворим доцiльно також призначати препарати протизапальної дiї (бутадiон, реопiрин, пiробутал, вобензим та iн.).
Активнi методи консервативного лiкування нацiленi на проведення фiбринолiтичної терапiї, що буває найефективнiшою в першi 4-5 днiв вiд початку захворювання. Iз цiєю метою застосовують пробну дозу стрептокiнази - 250000-750000 ОД, яку вводять протягом 20-30 хвилин i в наступнi 3-4 доби - по 100000 ОД/год - доза пiдтримки. Для попередження кровотечi внутрiшньовенно вводять 300 000 од. трасилолу. Як безпосереднього активатора плазмiногену ефективним може бути застосування урокiнази. Початкова й оптимальна її доза - 50000-100000 IО, пiдтримуюча - 40000 IО/год.
Проведення тромболiтичної терапiї вважають недоцiльним пiсля лапаротомiї протягом 21 доби, судинних операцiй - 6 тижнiв, пологiв - 7 днiв. Певнi заперечення в цьому планi викликають виразкова хвороба шлунка i дванадцятипалої кишки, портальна гiпертензiя, гострий панкреатит, септичний ендокардит, бронхоектатична хвороба, активний туберкульоз легень.
Розрiзняють радикальнi та палiативнi оперативнi втручання. Радикальне хiрургiчне лiкування грунтується на видаленнi тромбiв катетером Фогартi з нижньої порожнистої i клубової вен. Оперативне втручання здiйснюють через позаочеревинний або абдомiнальний доступ. Для попередження емболiї вище тромбу проводять балонний катетер, яким тимчасово перекривають нижню порожнисту вену.
Палiативнi операцiї включають ряд методик: вiд перев'язки нижньої порожнистої вени, прошивання за допомогою зшиваючого апарату, накладання спецiальних клiпсiв i створення лiгатурних сiток до iмплантацiї спецiальних фiльтрiв, що попереджують макроемболiю.

Тромбоз ниркового сегмента. Ця локалiзацiя тромбозу нижньої порожнистої вени перебiгає надзвичайно тяжко i без хiрургiчного втручання найчастiше закiнчується летально. Клiнiчними симптомами в таких хворих виступають iнтенсивний бiль у попереку, олiгурiя, анурiя, блювота. У сечi спостерiгають мiкрогематурiю та протеїнурiю. Наростають ознаки ниркової недостатностi. Вмiст сечовини, креатинiну й калiю в плазмi кровi зростає. Через 2-3 днi розвивається уремiя з летальним кiнцем. Лише в окремих випадках явища уремiї можуть зменшуватися, анурiя переходить у полiурiю i хворий видужує.
Лiкування тромбозу будь-якої локалiзацiї й тяжкостi перебiгу починають iз консервативної терапiї. Засоби такого характеру терапiї можна подiлити на пасивнi й активнi. Лiжковий режим повинен тривати 7-8 дiб. Саме така тривалiсть часу необхiдна для фiксацiї тромбу до судинної стiнки i зменшення ризику утворення емболiв. Тому вiд 7 до 14 доби призначають активний лiжковий режим. Спочатку призначають антикоагулянтну терапiю, основним засобом якої треба вважати гепарин, фраксипарин. Гепарин застосовують пiдшкiрно або внутрiшньовенно по 5000-1000 од., (1,0-2,0 мл) через кожнi 4-6-8 годин протягом 7-21 днiв. За 2-3 доби до вiдмiни антикоагулянтiв прямої дiї призначають антикоагулянти непрямої дiї (пелентан, неодикумарин, синкумар та iншi). Дозу непрямих антикоагулянтiв пiдбирають iндивiдуально пiд контролем протромбiнового iндекса.
Для покращання реологiчних властивостей кровi використовують реополiглюкiн, полiглюкiн, реоглюман, а з метою активiзацiї мiкроциркуляцiї тканин - нiкотинову кислоту, трентал. Таким хворим доцiльно також призначати препарати протизапальної дiї (бутадiон, реопiрин, пiробутал, вобензим та iн.).
Активнi методи консервативного лiкування нацiленi на проведення фiбринолiтичної терапiї, що буває найефективнiшою в першi 4-5 днiв вiд початку захворювання. Iз цiєю метою застосовують пробну дозу стрептокiнази - 250000-750000 ОД, яку вводять протягом 20-30 хвилин i в наступнi 3-4 доби - по 100000 ОД/год - доза пiдтримки. Для попередження кровотечi внутрiшньовенно вводять 300 000 од. трасилолу. Як безпосереднього активатора плазмiногену ефективним може бути застосування урокiнази. Початкова й оптимальна її доза - 50000-100000 IО, пiдтримуюча - 40000 IО/год.
Проведення тромболiтичної терапiї вважають недоцiльним пiсля лапаротомiї протягом 21 доби, судинних операцiй - 6 тижнiв, пологiв - 7 днiв. Певнi заперечення в цьому планi викликають виразкова хвороба шлунка i дванадцятипалої кишки, портальна гiпертензiя, гострий панкреатит, септичний ендокардит, бронхоектатична хвороба, активний туберкульоз легень.
Розрiзняють радикальнi та палiативнi оперативнi втручання. Радикальне хiрургiчне лiкування грунтується на видаленнi тромбiв катетером Фогартi з нижньої порожнистої i клубової вен. Оперативне втручання здiйснюють через позаочеревинний або абдомiнальний доступ. Для попередження емболiї вище тромбу проводять балонний катетер, яким тимчасово перекривають нижню порожнисту вену.
Палiативнi операцiї включають ряд методик: вiд перев'язки нижньої порожнистої вени, прошивання за допомогою зшиваючого апарату, накладання спецiальних клiпсiв i створення лiгатурних сiток до iмплантацiї спецiальних фiльтрiв, що попереджують макроемболiю.


Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 69 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Клінічна характеристика синьої флегмазіЇ.| Етіологія, клінічна характеристика і лікування с-му Педжета-Шретера

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)