На відміну від графіки, український іконопис набував стилю бароко стриманіше. Посилення малярського начала у трактуванні ликів святих, пов'язане із проникненням в ікону елементів західноєвропейської живописної традиції, більше відчувалось у творчості галицьких і волинських майстрів. З-поміж них в останній чверті 17 ст. вирізнялася така постать з малярського осередку м. Жовкви, як Іван Руткович. На Волині в той же час у подібній манері працював Йов Кондзелевич із Жовкви, чернець Білостоцького монастиря під Луцьком.
У Гетьманщині засвоєння європейських малярських канонів мало поверховий характер, тоді як сам іконопис і надалі спирався на руську живописну традицію. Від тих часів збереглося чимало безіменних іконописних шедеврів. Ікони народних майстрів вражають бездоганною живописною технікою, глибиною розкриття біблійних образів та осягненням усього розмаїття людських почуттів, багатством кольорів, життєствердним пафосом. Найчастіше народні іконописці зверталися до образу Божої Матері. На іконах козацької доби Богородицю зображено в національному українському вбранні на тлі золоченого різьбленого рослинного орнаменту. У кожному регіоні України створювалися свої варіанти української Мадонни. Волинські ікони із зображенням Божої Матері відрізняються від чернігівських або від образів Слобожанщини, Протягом 17-18 ст. великого поширення в Україні набула ікона Покрови. Образів Покрови збереглося чимало. У нижній частині таких ікон подавалися реалістичні зображення представників козацької старшини, кошових отаманів, гетьманів. Приміром, збереглася ікона Покрови Богородиці із зображенням Богдана Хмельницького. Зображення тогочасних історичних діячів можна побачити й на інших іконах доби бароко. Цією рисою дослідників приваблює ікона Розп'яття з портретом лубенського полковника Леонтія Свічки.
Розвивався і світський портретний живопис. Портрети замовляли представники козацької старшини, - власне, тому їх і
називають козацькими. Чудовим зразком козацького портрета є зображення стародубського полковника Михайла Миклашевського (початок 18 ст.) та знатного військового товариша Григорія Гамалії (останні десятиліття 17 ст.). У багатьох козацьких старшинських маєтках створювалися портретні галереї. Найбагатшим уважають зібрання портретів Сулим у родовому маєтку Сулимівці на Київщині. Надзвичайною популярністю в усій Україні користувалося зображення козака Мамая. Протягом 18 ст.його можна було побачити в кожній українській хаті.
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 59 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Архітектура українського бароко | | | Київська академія - центр становлення й розвитку української науки та культури |