Особливості розвитку культури

Розвиток української культури в другій половині 17 - першій половині 18 ст. від­бувався за досить складних, часом суперечливих умов.

Національно-визвольна війна в середині 17 ст. й утворення Української держави сприяли піднесенню творчого духу українського народу. Важливим чинником розвит­ку духовного життя України була культур­ницька політика українських гетьманів, спрямована на підтримку Української пра­вославної церкви, національної освіти, кни­годрукування, мистецтва. Наступ царату на державність України відбувався одночасно з посиленням утисків у царині культури. Тяжким ударом для української культури стало підпорядкування Української право­славної церкви Московському патріархато­ві (1687 p.). Іншим кроком царського уряду були всілякі цензурні утиски українського книгодрукування. Заборонялося друкувати книги українською мовою. Після Полтав­ської битви справи української освіти по­трапили під суворий контроль царського уряду: було скорочено кількість студентів Києво-Могилянської академії (з двох тисяч вихованців залишилося у 1710 р. тільки 165 осіб); від викладання усунули осіб, які, на думку російських воєначальників, були не­достатньо відданими цареві. Крім того, цар­ський уряд всіляко заохочував відплив дія­чів української культури до Москви. Най­вищі церковні достойники Російської імпе­рії були українцями (Стефан Яворсъкий, Феофан Прокопович, Димитрій Туптало та інші). Був час, коли всі єпископські ка­федри в Росії обіймали українці. Найтрагічнішим у цьому було те, що за високі посади українці мусили зрікатися свого коріння. Не уникнули утисків у царині культури й західноукраїнські землі. Приміром, більшість колегіумів на Правобережжі та в владцями. Західній Україні перебувала під контролем єзуїтів. Українськими лишалися тільки початкові братські й громадські школи, але й вони переслідувалися польськими можновладцями.

Дата добавления: 2015-07-25