Література та усна народна творчість

XVIII століття справедливо вважають періодом розквіту української лі­тератури. Підвищене зацікавлення до віт­чизняної історії спонукало до створення ба­гатьох історико-літературних творів. Велику популярність у кількох поколінь українців мала рукописна «Історія Русів» невідомого автора, який зосередив увагу на історії української державності від Ки­ївської Русі до Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, відстоював ідею са­мостійності українського народу. Щоправда, де­які вчені (О. Лазаревський, В. Горленко, І. Борщак) приписують авторство цієї книги Григорію Андрійовичу та Василю Григоровичу Полетикам.

У 1767 році відбулися вибори представників дворянства Росії до комісії для складання «Но­вого уложення» (кодексу дворянських прав). Де­путатом від дворянства Лубенського полку був обраний Григорій Полетика, представник відо­мого козацького роду з Полтавщини, який рішу­че обстоював скасовані російським царизмом ав­тономні права України.

Аналогічної думки дотримувався і земляк Г. Полетики Василь Капніст. Його «Ода на рабство», написана після офіційного запровадження крі­посного права в Україні, була яскравим виявом протесту проти царської сваволі на українських землях, зокрема проти остаточної ліквідації в 1783 році козацьких полків і запровадження крі­посного права в Слобідській Україні та Лівобереж­жі. В. Капніст, виконуючи доручення групи ко­зацької старшини, у 1791 році відвідав з таємною місією Берлін. Там він виклав свій план відок­ремлення України від Росії та включення її до складу Прусської держави.

Однак наприкінці XVIII ст. ці позитивні прик­лади були поодинокими, а переважна більшість української національної еліти не підтримувала таких радикальних задумів і була лояльною до царської влади. Тому «Ода на рабство», написа­на 1783 року, була видана лише 1806 року. До літературної скарбниці України можна віднести й твори українського гетьмана в еміграції Пилипа Орлика. Він був останнім українським гетьманом періоду Гетьманщини, який відкрито поставив питання про створення української незалежної держави. П. Орлик — автор книжок, присвячених І. Мазе­пі («Алкід російський», 1695 рік) та І. Обидовському («Гіппомен Сармат­ський», 1698 рік), а також низки блискучих політичних маніфестів: «Ви­від прав України» (1712 рік), «Маніфест до європейських урядів» (1712 рік) та цінного «Діаріуша» («Щоденника подорожнього», 1720-1732 pp.), який 1989 року опублікував Гарвардський університет (США).

Найвидатніші діячі доби: Василь Григорович-Барський, Іван Котляревський, Семен Дівович, Василь Капніст

Василь Капніст (1758-1823)

Народився в Обухівці на Полтавщині. Протягом деякого часу пере бував на військовій службі, у 1782—1783 pp. письменник працював контролером головного поштового управління в Петербурзі. У 1783 році повернувся в Україну, де деякий час був директором училищ Полтавської губернії. Мав великий авторитет серед українського дворянства.

У 1787 році В. Капніст разом з гру пою аристократів-автономістів підготував проект відновлення козацьких формувань в Україні, який, незважаючи на підтримку П. Рум'янцева-Задунайського і Г. Потьомкіна, був відкинутий царським урядом.

У 1798 році В. Капніст опублікував поему «Ябеда», у якій у гострій формі критикував російську колонізаторську політику на українських землях. Також переклав «Слово про Ігорів похід» ро­сійською мовою й зробив цікавий ко­ментар, підкресливши українське похо­дження й українські особливості цього твору. Помер 1823 року. (За «Довідником з історії України»)

У XVIII ст. шалену популярність мали видання, авторами яких були мандрівники або прочани. Серед палом­ницької літератури виділяється твір «По­дорож» Василя Григоровича-Барського.

Великий інтерес викликав твір перекла­дача Генеральної військової канцелярії Семена Дівовича «Разговор Великороссії с Малороссією».

«Разговор Великороссіи с Малороссіею» написаний 1762 року, має форму віршова­ного діалогу. Сюжет твору дуже оригінальний, у віршованій формі розмовляють Ро­сія та Україна, яка доводить своє право на суверенність. Головною метою цього твору було відстоювання ідей державної самостій­ності козацької держави та висловлення протесту проти політики російського уря­ду щодо України. У своїй праці письменник широко використав «Короткий опис Малоросії», написаний у 1734 році, та інші історичні джерела. Крім того, змалював історію України від найдавніших часів до середини XVIII ст. Особливу увагу звернув на події Національно-визвольної війни під керівництвом Б. Хмельницького в 1648—1657 pp.

Та справжнім тріумфом української літератури стало ви­дання наприкінці XVIII ст. «Енеїди» Івана Котляревського. Це був перший твір, написаний народнорозмовною україн­ською мовою.

Серед народу були дуже популярні історичні пісні, думи, балади, присвячені улюбленим героям: Богданові Хмель­ницькому, Іванові Богуну, Семенові Палію, Олексі Довбушу, Максимові Залізняку, Іванові Ґонті.

Дата добавления: 2015-07-25