Регулювання надання державної допомоги суб’єктам підприємницької діяльності

Основні положення щодо державної допомоги суб’єктам підприємницької діяльності ЄС викладено у статтях 87-89 Договору про Співтовариство. За загальним правилом, будь-яка допомога, яка надається державою або через державні ресурси, принципово визнається несумісною зі Спільним ринком Співтовариства. Така позиція викликана тим, що державна допомога становить загрозу єдності Спільного ринку Співтовариства та його ефективному функціонуванню, оскільки перешкоджає вільній конкуренції та ефективному розподілу обмежених державних ресурсів, зменшує ініціативність підприємств, надаючи окремим з них необґрунтовані переваги, негативно позначається на торгівлі в цілому. При цьому, цей механізм державного регулювання все ж таки може бути застосований в певних випадках, ст. 87(2,3) Договору про Співтовариство передбачає окремі винятки із загальної заборони.

Зважаючи на можливі негативні наслідки державної допомоги, в ЄС створена ефективна система контролю за її наданням та використанням. Відповідно до ст. 88 Договору про Співтовариство Європейська Комісія у співпраці з державами-членами ЄС уповноважена здійснювати постійний нагляд за системами надання допомоги державами-членами. Відповідно до принципу “ stand still” дозволена державна допомога може бути надана лише за умови її затвердження Європейською Комісією. Також Європейська Комісія наділена повноваженнями вимагати скасування або зміни несумісної зі Спільним ринком Співтовариства державної допомоги, або тієї, що використовується не за призначенням.

Згідно зі ст. 87(1) Договору про Співтовариство, якщо інше не передбачено Договором про Співтовариство, будь-яка допомога надана у будь-якій формі державою або через державні ресурси, яка спотворює конкуренцію або становить таку загрозу внаслідок надання переваг окремим підприємствам або виробництву окремих товарів та впливає на результати торгівлі між державами-членами, визнається несумісною з існуванням Спільного ринку Співтовариства. Вагому роль у розумінні цих базових критеріїв посідають рішення ЄСП та документи Європейської Комісії, які тлумачать положення ст. 87(1) Договору про Співтовариство та визначають підхід самої Європейської Комісії до розуміння того чи іншого питання.

З огляду на положення ст. 87(1) Договору про Співтовариство захід державного регулювання визнається державною допомогою за умови дотримання наступних чотирьох критеріїв.

Перше – це участь держави/державних ресурсів. Цей критерій вимагає обов’язкового прямого чи непрямого залучення державних коштів[28]. Такі ресурси можуть бути надані як органами державної влади безпосередньо, так і недержавними публічними або приватними установами, що призначені або створені державою, які використовують передані в їх розпорядження ресурси, що належать або підконтрольні державі[29]. При цьому державними визнаються такі ресурси, які прямо чи опосередковано знаходяться під контролем або у розпорядженні держави[30].

Друге– наявність переваги. Цей критерій передбачає обов’язкове отримання конкурентної переваги, пільги одним або більше суб’єктами підприємництва ЄС в результаті отримання державної допомоги. При цьому ця перевага є такою, отримання якої є неможливим за нормальних ринкових умов. З метою визначення існування пільги в результаті заходу державної допомоги проводиться тест приватного інвестора (англ. private investor test). Під час проведення цього тесту Європейська Комісія порівнює дії держави з поведінкою приватного інвестора за схожих умов. Для висновку про наявність державної допомоги в розумінні ст. 87(1) Договору про Співтовариство треба відповісти на питання, чи отримало підприємство-реципієнт економічну перевагу, яку б воно не отримало за звичайних умов[31].

Третє– селективність (вибірковість, адресність, специфічність). Цей критерій передбачає адресний характер державної допомоги – спрямованість на окремих виробників або групи виробників, на виробництво окремих товарів, окремі галузі, визначену територію. І навпаки, захід не визнається селективним, а є загальним заходом економічної політики, якщо застосовується загально (автоматично) до всіх підприємств держави, що відповідають об’єктивним, недискримінаційним критеріям.

Разом з тим, практика застосування критерію селективності свідчить, що лише той факт, що захід є потенційно доступним за умови виконання об’єктивних критеріїв для всіх підприємств, як і велика кількість підприємств, що отримали змогу скористатись пільгою, не виключає можливості визнання заходу селективним. Під час визначення вибірковості державного заходу до уваги береться ефект, до якого призводить застосування такого заходу на практиці, а не тільки наміри країни, яка його встановила та застосовує.

Якщо державні органи, наділені правом надавати державну допомогу, мають дискреційні повноваження щодо вирішення питання, які саме підприємства мають право отримувати переваги від застосування заходу державного впливу та/або в якому обсязі, рівно як і відсутність автоматичної, незалежної процедури надання державної підтримки, можуть приводити до визнання такого заходу вибірковим.

Практикою ЄСП вироблено також умови, за яких різне ставлення до підприємств не визнається адресним, точніше, така селективність вважається виправданою та необхідною, а отже, не підлягає забороні. Йдеться про так звані відхилення від заходу загального характеру (загального заходу економічної політики). Таке відхилення можна вважати загальним (тобто селективність виключається) лише за умови, що це відхилення обумовлене природою або загальною схемою системи, частиною якої воно є[32]. Селективність такого відхилення може бути виправдана природою, метою чи/та загальною схемою системи, яка визнається за “норму”[33]. Щоб виключити адресність відхилення, воно має відповідати логіці[34], духу системи, бути зумовленим нею. Загальним визнається таке відхилення, яке є необхідним та відповідним інструментом для досягнення мети самої системи. Подібні правила застосовуються і в сфері оподаткування.

Четверте– вплив на торгівлю та спотворення конкуренції. Відповідно до цих критеріїв вважається, що допомога держави підприємствам, які працюють на конкурентному ринку, порушує загальні принципи права ЄС або може призвести до їх порушення. При цьому, щоб довести, що порушення правил може вплинути на торгівлю між державами-членами ЄС, достатньо показати, що одержувач допомоги здійснює підприємницьку діяльність на ринку, де існує торговельний обмін між державами-членами ЄС, при цьому така діяльність не обов’язково повинна бути пов’язана із експортом[35]. За таких умов негативний вплив на торгівлю та спотворення конкуренції презюмуються.

Стаття 87 Договору про Співтовариство, окрім визначення критеріїв несумісності державної допомоги зі Спільним ринком Співтовариства, зазначає допустимі вилучення (англ. exemptions) із загальної заборони. Так, відповідно до ст. 87(2) Договору про Співтовариство такі види допомоги як: а) допомога соціального характеру індивідуальним споживачам, за умови що надання такої допомоги не тягне за собою дискримінацію товарів різного походження; б) допомога призначена на відшкодування втрат, заподіяних стихійним лихом або іншими надзвичайними подіями; та в) допомога для тих регіонів Німеччини, в яких відчуваються економічні негативні наслідки поділу країни після Другої Світової війни автоматично, лише на підставі їх законодавчого закріплення, визнаються сумісними зі Спільним Ринком. Необхідність нотифікації такої допомоги до Європейської Комісії відповідно до ст. 88(3) Договору про Співтовариство залишається. При цьому Європейська Комісія лише має вирішити, чи підлягає застосуванню в конкретній ситуації відповідна автоматична сумісність.

Ще одна група вилучень із загальної заборони надання державної допомоги передбачена ст. 87(3) Договору про Співтовариство. Ця група відрізняється від попередньої тим, що для отримання такого вилучення необхідною є не тільки відповідна нотифікація, але і дозвіл Європейської Комісії, яка має виключні повноваження щодо вирішення цього питання. Відповідно до ст. 87(3) Договору про Співтовариство вилученню підлягає: а) допомога для економічно нерозвинених територій; б) допомога для важливих проектів, спрямованих на задоволення загальноєвропейського інтересу; в) допомога, що слугує економічному розвитку окремих територій; г) допомога, спрямована на сприяння розвитку культури та збереження спадщини у Співтоваристві; д) інші категорії допомоги, що можуть бути встановлені рішенням Ради Міністрів за пропозицією Європейської Комісії.

Найбільша частина державної допомоги, що нотифікується до Європейської Комісії з вимогою про вилучення на підставі ст. 87(3) Договору про Співтовариство, стосується допомоги на розвиток певних видів економічної діяльності або окремих територій. Слід мати на увазі, що вилучення може бути отримане лише за умови, що така допомога не спричиняє негативного впливу на торгівлю між державами-членами таким чином, що це буде суперечити інтересам Співтовариства. Забороненою вважається лише допомога, яка суттєво впливає на торгівлю між державами-членами, отже відповідно до правила de minimis заходи державної підтримки, що можуть призвести до незначного ефекту, звільняються від нотифікації до Європейської Комісії [36].

Відповідно до права Співтовариства вважається, що державна допомога, попри всі можливі негативні наслідки, все ж таки може застосовуватись як інструмент для стимулювання окремих видів економічної діяльності. Цей підхід знайшов відображення в ряді Регламентів, що встановлюють вимоги для групового вилучення окремих категорій держаної допомоги (англ. group exemptions).

Окрім того, слід зазначити, що, починаючи з 2005 р. система надання та контролю за використанням державної допомоги у Співтоваристві зазнає значних змін відповідно до реформи, проголошеної у Плані дій у галузі державної допомоги[37]. Відповідно до взятого курсу передбачене поступове і суттєве скорочення обсягів надання державної допомоги з боку держав-членів ЄС та переорієнтацію на надання допомоги на горизонтальні цілі та з метою подолання можливих “провалів ринку” (англ. market failure).

Контрольні питання

1. Дайте стислу характеристику основним напрямам розвитку конкурентної політики Співтовариства.

2. Розкрийте зміст та порядок застосування доктрини de minimis у конкурентному праві Співтовариства.

3. Розкрийте сутність принципу “паралельного застосування (розгляду)”, “корпоративного контролю”, екстра-територіального принципу, доктрини ефекту, доктрини per se, принципу “one-stop-shop” та “ stand stil” у конкурентному праві Співтовариства.

4. Назвіть критерії та охарактеризуйте порядок визначення відповідного товарного та географічного ринку у конкурентному праві Співтовариства.

5. Назвіть та охарактеризуйте критерії, за умови дотримання яких захід державного регулювання визнається забороненою державною допомогою. Які вилучення передбачає стаття 87 Договору про Співтовариство?

РИС. 14

Дата добавления: 2015-07-20