Регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що посідають домінуюче становище на Спільному ринку Співтовариства

Стаття 82 Договору про Співтовариство забороняє будь-яке зловживання одним чи кількома суб’єктами підприємницької діяльності їхнім домінуючим становищем на Спільному ринку Співтовариства або на суттєвій його частині через те, що суб’єкти підприємницької діяльності, якi мають більшу в порівнянні з іншими частку ринку й значний обіг капіталу, можуть набагато краще використовувати своє становище для послаблення конкуренцiї та посилення власних позицiй. Зловживання визнається несумісним зі Спільним ринком Співтовариства лише у разі, якщо воно може негативно вплинути на торгівлю між державами-членами ЄС. На відміну від ст. 81 Договору про Співтовариство, ст. 82 цього Договору не передбачає системи прямо застосовуваних вилучень або застосування концепції de minimis. Кожне підприємство, що має домінуюче становище на відповідному ринку та має сумніви щодо розповсюдження заборони ст. 82 Договору про Співтовариство на його діяльність, може звернутися до Європейської Комісії чи конкурентного органу держави-члена за висновком з цього приводу.

За визначенням ЄСП, суб’єкти підприємницької діяльності мають домiнуюче становище, коли мають можливiсть здiйснювати комерцiйну дiяльнiсть, не беручи до уваги своїх конкурентiв, покупцiв та продавцiв. Тобто це таке становище, за якого вони мають реальну можливiсть встановлювати цiни чи контролювати виробництво або розповсюдження значної частини товарів. Як результат, такі суб’єкти отримують можливість здобути такі переваги, які б вони ніколи не отримали за відсутності домінуючого становища на Спільному ринку Співтовариства. Домінуюче становище суб’єкта підприємницької діяльності визначається в межах відповідного ринку (англ. relevant market) на підставі ретельного аналізу певних чинників (ринкова частка, доступ на ринок капіталу, рівень технологічного оснащення, володіння індустріальними ресурсами, наявність бар’єрів для конкурентів на вхід до відповідного ринку).

Першим кроком при визначенні наявності домінуючого становища є встановлення відповідного ринку. Відповідний ринок може бути представлено як відповідний товарний та географічний ринок. Пiд вiдповiдним товарним ринком (англ. relevant product market)розумiють певнi товари (послуги), з виробництва або розповсюдження яких суб’єкт підприємницької діяльності ЄС має домiнуюче становище. Головним критерiєм для визначення вiдповiдного товарного ринку є так званий тест “замінності”, на пiдставi якого суди визначають ступiнь, за яким товари (послуги) можуть бути замінені іншими товарами (послугами), зважаючи на їх характеристики, ціни та мету використання[20]. Наприклад, у справi Hoffman La Roche [21] (яка відома також як “справа про вiтамiни”) ЄСП видiлив кожний вiтамiн у окремий безпосереднiй товарний ринок, бо жоден з вiтамiнiв не можна було замiнити на iнший.

Пiд вiдповiдним географiчним ринком (англ. relevant geographic market) у правi Співтовариства розумiють певну територiю, у межах якої умови конкуренцiї, тарифи, транспортнi та iншi видатки однаковi для всiх конкурентiв. Така територія має бути відокремленою від сусідніх з огляду на значну різницю в умовах конкуренції. Таким ринком може бути визнано як Спiвтовариство у цiлому, так й окремi держави-члени ЄС, групи держав-членiв ЄС й навiть окремi реґiони тiєї самої держави. Так, наприклад, за браком спецiальних чинників у справi Hilti [22] вiдповiдним географiчним ринком було визнано все Європейське Співтовариство. Водночас, у справi Napier Brown–British Sugar [23] Європейська Комiсiя, вирішуючи питання про наявнiсть домiнуючого становища англiйської компанiї на ринку виробництва та продажу цукру, визнала для неї вiдповiдним географiчним ринком усю Велику Британiю, оскiльки iмпорт цукру в цю державу був дуже обмеженим та фактично був лише додатковим до британського, а не альтернативним джерелом надходження.

Уплив на ринку (англ. market power) – це можливiсть суб’єкта підприємницької діяльності дiяти на ринку незалежно, не беручи до уваги потрiбною мiрою конкурентiв, покупцiв та продавцiв. Найбiльш суттєвим чинником упливу на ринку є частка суб’єкта підприємницької діяльності на ринку товарiв. Очевидно, якщо суб’єкт підприємницької діяльності володiє на певнiй територiї 60 % ринку певних товарiв, то його найвiрогiднiше буде визнано домiнуючим. Якщо ж частка суб’єкта підприємницької діяльності становить менш нiж 50 % ринку, потрiбно вивчити його структуру, оскiльки за великої кiлькостi конкурентiв, коли ринок значно подiлений, суб’єкт підприємницької діяльності, який має 40 % (або навiть 30 %), також може мати домiнуюче становище. Беруться до уваги також і частки найближчих конкурентiв, бо якщо на ринку змагаються десятки дрiбних фiрм iз приблизно рiвними частками, то, найвiрогiднiше, жодна з них не буде домiнуючою.

Крiм ринкової частки підприємств на Спільному ринку Співтовариства, ЄСП бере до уваги доступнi для суб’єкта підприємницької діяльності економiчнi та науково-технiчнi ресурси. Великi компанії, що працюють на рiзноманiтних товарних ринках, можуть використовувати свiй економiчний та технологiчний потенцiал для субсидiювання окремих галузей, тим самим ставлячи у вигiднiше становище свої структурнi пiдроздiли навiть вiдносно рiвних за частками конкурентiв. ЄСП у своїй практицi враховує також рiзноманiтнi бар’єри, що ускладнюють доступ на Спільний ринок Співтовариства нових конкурентiв.

ЄСП надає особливої уваги рiзноманiтним юридичним чинникам, що зумовлюють здатність суб’єкта підприємницької діяльності впливати на вiдповiдний ринок у межах ЄС. Наприклад, у справi Hugin [24] ЄСП визнав компанiю домiнуючою через наявність в неї права iнтелектуальної власностi на окремi вузли банкоматiв.

Незважаючи на неабиякий вплив домiнуючих пiдприємств на ринок, саме їх iснування не суперечить цiлям Спiльного ринку Співтовариства, лише зловживання домiнуючим становищем, що може вплинути на торгівлю між державами-членами ЄС, заборонено конкурентним законодавством Співтовариства. Стаття 82 Договору про Співтовариство наводить приклади зловживання домінуючим становищем, яке може полягати: а) у прямому чи опосередкованому нав’язуванні несправедливих цін купівлі або продажу та інших несправедливих умов торгівлі; б) у обмеженні виробництва, ринків і технічної допомоги на шкоду споживачеві; в) у застосуванні неоднакових умов до рівноцінних операцій за іншими торговельними партнерами, ставлячи їх таким чином у невигідні умови конкуренції; г) у вимогах, щоб укладання контрактів залежало від прийняття іншою стороною додаткових зобов’язань, які своїм характером або відповідно до комерційної практити не пов’язані з предметом таких контрактів.

Цей перелік не є вичерпним, указані види порушень є зловживанням у вигляді антиконкурентної поведінки.

Відповідно до ЄСП під дію заборони ст. 82 Договору про Співтовариство підпадає і ряд інших порушень, що не перелічені в цій статті[25]. Зважаючи на те, що такі зловживання не стільки шкодять окремим підприємствам, скільки негативно відбиваються на структурі ринку, ця категорія порушень отримала назву зловживання проти структури ринку. Такими діями можуть бути: 1) “ хижацька” цiнова політика [26], коли багатопрофiльна фiрма субсидує одну зi своїх сфер дiяльностi та тимчасово встановлює цiни на продукцiю, нижчі від її собiвартостi; 2) дискримiнацiйна полiтика, коли тi самi товари в рiзних частинах ринку або окремим суб’єктам підприємницької діяльності надаються за економiчно необґрунтованими рiзними цiнами; 3) необґрунтована вiдмова постачання продукцiї окремим суб’єктам підприємницької діяльності.

Можливi й iншi порушення, але всі вони мають на меті впливати на конкурентiв або партнерiв, таким чином примушуючи їх до здiйснення певних дiй (що може, напр., проявлятися в посиленнi залежностi дистриб'ютора вiд фiрми-постачальника), або на споживачiв – для отримання додаткових прибуткiв. Тому усунення подiбних зловживань призводить до захисту дрiбних та середнiх фiрм та до стимулювання чесної, “здорової” конкуренцiї, а вiдтак сприяє економiчному проґресовi.

Таким чином, у конкурентному правi Співтовариства досить детально опрацьовано концепцiю домiнуючого становища. Однак слiд ще раз пiдкреслити, що як таке воно не є забороненим, оскiльки очевидно, що всi фiрми прагнуть збiльшити свої прибутки, а це досягається шляхом розширення ринку, зменшення видаткiв або шляхом переманювання покупцiв та продавцiв у конкурентiв (тобто за рахунок пiдвищення ринкової частки). У зв’язку з цим будь-яке стримування зростання частки компанiї на ринку або будь-яке подiбне обмеження може позбавити пiдприємство одного з головних стимулiв і тим самим негативно вiдбитися на добросовiснiй конкуренцiї в рамках Спільного ринку Співтовариства.

Дата добавления: 2015-07-20